Справа №127/3992/19
Провадження №1-кс/127/2385/19
19 лютого 2019 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Вишенського ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 04 січня 2019 року про часткову відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №12017020010003428 від 13.07.2017 та зобов"язання змінити кваліфікацію кримінального правопорушення,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з даною скаргою, мотивуючи її тим, що в провадженні старшого слідчого Вишенського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12017020010003428 від 13.07.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України.
13.11.2018 скаржником, як потерпілим у даному кримінальному провадженні, було заявлено клопотання слідчому щодо зміни кваліфікації кримінального правопорушення та проведення слідчих дій. Старшим слідчим ОСОБА_4 постановою від 15.11.2018 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, тому скаржник 17.12.2018 звернувся до суду зі скаргою на вищезазначену постанову слідчого. Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2018 року постанова старшого слідчого ОСОБА_4 від 15.11.2018 про відмову у задоволенні клопотання скаржника скасована, слідчого зобов'язано повторно розглянути клопотання скаржника від 13.11.2018 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Старший слідчий ОСОБА_4 повторно розглянув клопотання скаржника від 13.11.2018 та 04.01.2019 виніс постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання, копію якої скаржник отримав 28.01.2019.
З постановою слідчого про часткову відмову в задоволенні клопотання від 04.01.2019 скаржник не погоджується з наступних підстав.
Так, у постанові слідчий обгрунтовує відмову щодо зміни кваліфікації кримінального провадження наступним чином: «клопотання не підлягає задоволенню повністю, оскільки під час проведення досудового розслідування не встановлено будь-яких підстав вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, що обгрунтовується матеріалами кримінального провадження».
Скаржник вважає, що оскаржувана постанова слідчого є необгрунтованою та невмотивованою, оскільки в ній відсутній зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обгрунтування та посилання на положення КПК України.
Так, у клопотанні від 13.11.2018 скаржником було наведено наступні факти щодо зміни кваліфікації правопорушення, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
12.07.2017 близько 21.50 год. троє невідомих осіб чоловічої статі із застосуванням завчасно підготовлених предметів, схожих на гумові кийки чи дерев'яні бити, нанесли скаржнику численні удари, внаслідок чого йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. На місці події 12.07.2017 невідомі особи нанесли також тілесні ушкодження журналістці та керівнику «Медіа Центру «Власно» ОСОБА_5 , яка намагалась припинити їх незаконні дії.
Відповідно до службового посвідчення №02, НОМЕР_1 , виданого «Медіа Центром «Власно» (свідоцтво про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб'єкта інформаційної діяльності № КВ-411-273Р від 27.07.2015), скаржник є журналістом «Медіа Центру «Власно», про що правоохоронним органам відомо. Неодноразово з дня внесення відомостей до ЄРДР під час допитів в якості потерпілого скаржник наголошував, що 12.07.2017 йому, як журналісту, невідомими особами було заподіяно тілесні ушкодження у зв'язку із здійсненням ним законної професійної діяльності.
До цього часу вчинений відносно скаржника злочин кваліфікується за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, проте з цією кваліфікацією останній не погоджується, тому просив слідчого змінити кваліфікацію правопорушення.
Так, згідно ст. 296 КК України хуліганство це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Основним безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок і лише додатковим - здоров'я особи. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є вчинення діяння, яке полягає в грубому порушенні громадського порядку.
В ході досудового розслідування вставлено, що 12.07.2017 протягом декількох годин до нападу невідомі особи переслідували скаржника та ОСОБА_5 на автомобілі, а також втекли з місця події на заздалегідь підготовленому для цього автомобілі, що підтверджується схемою руху потерпілих та схемою руху підозрюваних, відеозаписами з камер спостереження, протоколами допитів свідків.
Під час допитів скаржник вказував, що напад та нанесення тілесних ушкоджень умисно були здійсненні в найменш людному, неосвітленому місці, де відсутні камери відеоспостереження. При цьому дії нападників були чіткими, швидкими та організованими, що свідчить про підготовку до злочину заздалегідь, а саме про спланованість місця, часу, засобів та дій кожного з них. В результаті таких дій жодна особа, крім скаржника та ОСОБА_5 , не постраждала, і тим паче за такий короткий час вчинення нападу (до 1 хвилини, з 21:52 до 21:53 год.) порушення загального громадського порядку не відбулося.
Скаржник наголошує, що в 2017 році, в тому числі в липні місяці, він здійснював свою професійну діяльність журналіста, а саме проводив журналістські розслідування про незаконні забудови у м. Вінниці, про розподіл бюджетних коштів та земель громади, про що неодноразово на сайті «Власно» публікувалися статті та відеорепортажі. Таким чином, у липні місяці 2017 року і до цього часу він здійснює систематичну діяльність, пов'язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані ЗМІ, інформаційні агентства, мережу Інтернет.
Таким чином, у даному випадку у діях невідомих осіб умислу на порушення громадського порядку не вбачається, а напад був здійснений умисно саме з метою заподіяння тілесних ушкоджень скаржнику як журналісту у зв'язку із здійсненням ним законної професійної діяльності. Тому у клопотанні скаржник просив слідчого змінити у кримінальному провадженні №12017020010003428 від 13.07.2017 кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 3 ст. 345-1 КК України.
Скаржник наголошує, що відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2018 слідчий повторно розглянув його клопотання, проте слідчим не прийнято до уваги вказану ухвалу.
У мотивувальній частині постанови про часткову відмову в задоволенні клопотання від 04.01.2019 відсутні відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття рішення - відмовити у зміні кваліфікації кримінального правопорушення, відсутні мотиви прийняття такого рішення, відсутнє їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, тому оскаржувана постанова слідчого є необгрунтованою та невмотивованою. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що під час досудового розслідування може бути оскаржене рішення про відмову слідчого в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій особою, якій відмовлено в задоволенні клопотання, керуючись вимогами ст. 303 КПК України, скаржник звернувся з даною скаргою до слідчого судді.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 , пославшись на вищезазначені обставини, скаргу підтримав та просив вимоги скарги задоволити.
Старший слідчий Вишенського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає судовому розгляду скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Судовим розглядом встановлено, що Вишенським відділенням поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області розслідується кримінальне провадження №12017020010003428 від 13.07.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, у якому скаржник ОСОБА_3 має статус потерпілого.
13 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого з клопотанням про зміну кримінально-правової кваліфікації злочину та проведення слідчих дій, проте слідчим ОСОБА_4 постановою від 15.11.2018 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, а тому скаржник 17.12.2018 звернувся зі скаргою на дану постанову до Вінницького міського суду Вінницької області.
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2018 постанову старшого слідчого ОСОБА_4 від 15.11.2018 про відмову у задоволенні клопотання було скасовано, слідчого зобов'язано повторно розглянути клопотання скаржника від 13.11.2018 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
04 січня 2019 року старший слідчий ОСОБА_4 повторно розглянув клопотання скаржника від 13.11.2018 та виніс постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання.
В обґрунтування свого рішення слідчий ОСОБА_4 зазначив, що клопотання потерпілого ОСОБА_3 щодо зміни кваліфікації кримінального правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки під час проведення досудового розслідування не встановлено будь-яких підстав вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, що обґрунтовується матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, при повній або частковій відмові у задоволенні клопотання слідчий, прокурор складає мотивовану постанову, де аргументує прийняте рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови, слідчий ОСОБА_4 не аргументує прийняте рішення, не спростовує обставини, на які вказує скаржник, не досліджує його клопотання.
Отже, скарга ОСОБА_3 щодо скасування постанови старшого слідчого СВ Вишенського ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 04 січня 2019 року як необгрунтованої та невмотивованої підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скаржника щодо зобов'язання старшого слідчого Вишенського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 змінити у кримінальному провадженні №12017020010003428 від 13.07.2017 кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 3 ст. 345-1 КК України, то відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а тому в задоволенні скарги в цій частині скаржнику слід відмовити.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя, виконуючи функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, вважає доцільним по доводам скарги скасувати постанову старшого слідчого СВ Вишенського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 04 січня 2019 року про часткову відмову в задоволенні клопотання у рамках кримінального провадження №12017020010003428 від 13.07.2017, як невмотивовану та необґрунтовану, в іншій частині вимог скаржника відмовити.
Керуючись ст.ст. 220, 303, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Вишенського ВП Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 04 січня 2019 року про часткову відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №12017020010003428 від 13.07.2017.
В іншій частині вимог відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: