Справа № 146/655/16-к
"23" лютого 2019 р.
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора у кримінальному провадженні-начальника Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Томашпіль клопотання прокурора Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
до якого не застосовано запобіжний захід,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.1 ст. 152, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 186 КК України,-
18 липня 2016 року прокурор Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Томашпільського районного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 .
Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 липня 2016 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , провадження по справі зупинено у зв'язку з оголошенням розшуку ОСОБА_5 .
Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 лютого 2019 року провадження у справі відновлено, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , призначено у відкритому судовому засіданні на 10-30 годину 23 лютого 2019 року.
Клопотання прокурора мотивовано наступним.
29 березня 2016 року біля 15-30 години ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, йдучи по польовій дорозі в напрямку с.Кислицьке Томашпільського району Вінницької області, між зазначеним населеним пунктом та смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області побачив, як в цьому ж напрямку позаду нього на велосипеді рухалася ОСОБА_7 .
У цей час в ОСОБА_5 виник умисел на згвалтування ОСОБА_7 , реалізуючи він під час того, коли потерпіла проїжджала повз нього, своєю правою рукою штовхнув велосипед, внаслідок чого ОСОБА_7 впала з велосипеду на землю. Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою подолання опору потерпілої, наніс їй декілька ударів ногами в область голови, спричинив при цьому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу волосяної частини голови, синця обличчя, які згідно висновку експерта № 36 від 31.03.2016 по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень та з метою. Вступу з ОСОБА_7 в статеві зносини почав тягти її за одяг у сторону лісосмуги.
ОСОБА_7 з метою уникнення статевих зносин з ОСОБА_8 повідомила останнього, що хворіє на венеричні захворювання.
ОСОБА_8 з метою уникнення можливого зараження венеричними захворюваннями свій злочинний намір до кінця не довів.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 152 КК України, тобто незакінчений замах на згвалтування, а саме статеві зносини із застосуванням фізичного насильства.
Крім того, у той же час після зазначених подій у ОСОБА_5 виник умисел на задоволення із ОСОБА_7 статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосувати фізичне насильство.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 дістав із кишені ножа, яким почав погрожувати потерпілій та змушувати її вступити з ним у оральні зносини.
Почувши це, ОСОБА_7 з метою уникнення даних статевих зносин дістала із своєї внутрішньої кишені куртки гроші в сумі 125 грн та свій мобільний телефон марки Нокіа 6300 вартістю 500 грн, у якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку Київстар вартістю 15 грн, мікро-флеш-карта ємкістю 64 Гб вартістю 200 грн та запропонувала дані речі ОСОБА_5 за те, щоб він не вступав із нею у статеві зносини та відпустив її.
Після почутого ОСОБА_5 припинив погрожувати ножем ОСОБА_7 та свій злочинний намір на задоволення статевої пристрасті неприродним способом до кінця не довів.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 153 КК України, тобто незакінчений замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із погрозами застосування фізичного насильства.
Крім того, після зазначених подій того ж дня під час того, коли у своїх руках ОСОБА_7 тримала гроші у сумі 125 грн та мобільний телефон марки Нокіа 6300 черво-чорного кольору вартістю 500 грн, , у якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку Київстар вартістю 15 грн, мікро-флеш-карта ємкістю 64 Гб вартістю 200 грн та попросила ОСОБА_5 їх взяти, щоб не вступати з нею в статеві відносини та не задовольняти статеві пристрасті неприродним способом, у ОСОБА_5 виник умисел на відкриту викрадення вищевказаного чужого майна.
Реазізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом ривка відкрито вирвав з рук ОСОБА_7 вищевказані речі та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 840 грн.
Гроші ОСОБА_5 розтратив на власні потреби, а мобільний телефон ОСОБА_7 використовував для власних потреб.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Вина обвинуваченого повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
протоколом огляду місця події від 30.03.2016, відповідно до якого за місцем проживання обвинуваченого виявлено мобільний телефон, належний потерпілій, та ніж;
висновком судово-медичного експерта, відповідно до якого потерпілій ОСОБА_7 нанесені тілесні ушкодження у вигляді крововилива волосяної частини голови, синця обличчя;
протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.03.2016, згідно з яким потерпіла впізнала ОСОБА_5 , як особу, що скоїла щодо неї вищезазначені злочини;
протоколами пред'явлення речей для впізнання від 31.03.2016, відповідно до яких ОСОБА_7 впізнала свій телефон та ніж, яким їй погрожував обвинувачений та які вилучені з домогосподарства обвинуваченого;
протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 , під час якого остання на місці повідомила обставини вчинення щодо неї злочинів.
В судове засідання на 07.07.2016 ОСОБА_5 не з'явився, хоча належним чином повідомлений був про місце та дату проведення судового розгляду. Цього ж дня до нього застосовано привід, виконання якого доручено Томашпільському ВП ГУНП у Вінницькій області.
Проте, згідно інформації відділення поліції привід не можливо виконати, оскільки ОСОБА_5 за місце проживання протягом значного періоду часу відсутній.
Тобто, є всі підстави вважати, що обвинувачений переховується від суду та є в наявності ризик, передбачений п.1 с.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів суду.
Підставами вважати, що ОСОБА_5 переховується від суду є те, що останній неодноразово викликався в судове засідання, проте не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, привід не виконано, місце перебування його не відомо.
З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як він з метою уникнення від суду, залишив місце свого проживання, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, застава та домашній арешт є недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам. Також жодна особа не висловила намір особистої поруки за обвинуваченим, а особисте зобов'язання не забезпечить належної його поведінки.
Враховуючи вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність у нього утриманців, що потребує перебування його на волі, а також ту обставину, що він обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, вчинених із застосуванням насильства, за які передбачено покарання до 5 років позбавлення волі, є усі об'єктивні підстави для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Будучи допитаним суддею, обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу мотивуючи тим, що він не переховувався від суду, а знаходився на лікуванні та перебував на заробітках із метою заробити кошти на проживання. Крім того, з боку сторони потерпілої до нього висловлювалися з погрозами, тому він боявся самосуду з їхньої сторони.
Адвокат обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав думку свого підзахисного та попросив не застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, клопотання вважає необгрунтованим, в якому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_5 від органів суду не переховувався, а знаходився тривалий час на лікуванні, про що на даний час не можуть надати належних підтверджуючих документів , а також перебував на заробітках. Крім того, майже на всі судові засідання ОСОБА_5 постійно з'являвся.
Прокурор Томашпільського відділу Могилів-Подільської прокуратури ОСОБА_6 підтримав клопотання, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою, за обставин, викладених у клопотанні.
Розглянувши підстави внесеного клопотання, вислухавши пояснення підозрюваного, слідчого, доводи прокурора, вважаю клопотання обгрунтованим, яке підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст..178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно п.3 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років,- виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде встановлено, що перебування на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Обставини, що дали підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.1 ст. 152, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 186 КК України стверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
протоколом огляду місця події від 30.03.2016, відповідно до якого за місцем проживання обвинуваченого виявлено мобільний телефон, належний потерпілій, та ніж;
висновком судово-медичного експерта, відповідно до якого потерпілій ОСОБА_7 нанесені тілесні ушкодження у вигляді крововилива волосяної частини голови, синця обличчя;
протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.03.2016, згідно з яким потерпіла впізнала ОСОБА_5 , як особу, що скоїла щодо неї вищезазначені злочини;
протоколами пред'явлення речей для впізнання від 31.03.2016, відповідно до яких ОСОБА_7 впізнала свій телефон та ніж, яким їй погрожував обвинувачений та які вилучені з домогосподарства обвинуваченого;
протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 , під час якого остання на місці повідомила обставини вчинення щодо неї злочинів.
Твердження прокурора, викладені в клопотанні, узгоджуються з вимогами ст.ст. 176-178, 183, 184 КПК України.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 звернуто увагу судів, що при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовженням строків тримання під вартою суди мають додержувати вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), далі Конвенції) і норм КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ч.ч. 1, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив злочини, які згідно ст.. 12 КК України класифікуються, як злочини середньої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, під час розгляду кримінального провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності з місця проживання зник, тобто переховувався від суду, про що ухвалою Томашпільського районного суду від 18 липня 12016 року був оголошений в розшук, не має місця роботи, не має міцних соціальних зв'язків, що дає підстави вважати, що останній в подальшому може переховуватися і надалі від суду, а тому суд вважає клопотання обґрунтованим, яке підлягає до задоволення.
Згідно ч.3 ст.. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Оскільки злочини, вчинені ОСОБА_5 , вчинені із застосуванням насильства, тому суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 152, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 186 КК України, задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 152, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 23 квітня 2019 року.
Із врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, розмір застави у кримінальному провадженні не визначати.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_5 .
На ухвалу може бути подана апеляція протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1