вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"13" лютого 2019 р. Справа№ 914/2907/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 13.02.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біорена"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від09.08.2018
суддя Курдельчук І.Д. м. Київ
повний текст складений17.08.2018
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Біорена", с. Пісочна, Миколаївський р-н, Львівська обл.
доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", м. Київ
простягнення 1 309 891,68 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біорена» (далі - позивач/ТОВ «Біорена») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в особі Самбірського відділення (далі-відповідач/ ПрАТ «СК «Уніка») про стягнення страхового відшкодування у сумі 993 337,92 грн.; пені 238 401,10 грн.; 3% річних 19 594,61 грн.; інфляційних втрат 58 558,05 грн., разом 1 309 891,68 грн. за договором добровільного страхування на транспорті від 23.03.2015 № 014040/4017/0000005.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. 979 Цивільного кодексу України, ст.354 Господарського кодексу України та ст.ст. 9, 20 Закону України «Про страхування», а також укладеного між позивачем та відповідачем договору добровільного страхування на транспорті № 014040/1017/00000005 від 23.03.2015 відмовив у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку - пожежі, що сталася 17.08.2015 на застрахованому за вказаним договором об'єкті (сільськогосподарській техніці) та згідно ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України має сплатити йому суму інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.11.2016 передано позовну заяву за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 порушено провадження у справі; розгляд призначено на 14.12.2016 та залучено до участі у справі публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ( надалі-третя особа/ ПАТ «Креді Агріколь Банк»).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що мав місце страховий ризик-пожежа та відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем матеріального збитку позивачем, яке підтверджується висновком експерта № 2/1е,9/1 від 10.04.2018 так і у висновком спеціаліста від 29.10.2015 № 7.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виплати відповідачем страхового відшкодування, та, відповідно, і відсутністю підстав для стягнення з останнього штрафних санкцій (інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені).
При цьому місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 525, 546, 549, 625, 626, 979, 990 Цивільного кодексу України ст.ст. 1, 6, 25, 26 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 129,233, 236, 237, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Біорена" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також відшкодувати позивачу судовий збір.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що місцевим господарським судом не було враховано п. 7.1. № 014040/1017/00000005 від 23.03.2015, відповідно до якого у разі настання події, що має ознаки страхового випадку страхувальник повинен вчинити наступні дії: негайно повідомити відповідні державні органи (Державтоінспекцію (ДАІ), органи протипожежної охорони, правоохоронні органи та інші). Так, на виконання вказаного пункту договору та з метою отримання висновку для визнання події ( пожежі 17.08.2015) страховим випадком ТОВ «Біорена» було викликано інспектора Миколаївського РС РУ ДСНС України у Львівській області та лейтенанта служби ЗД.
За доводами скаржника, що складений акт про пожежу від 17.08.2015 є належним доказом того, що подія, яка сталася 17.08.2015 є пожежею, та, відповідно, є страховим випадком.
Скаржник вважає, що висновок експерта № 2/1е,9/1 від 10.04.2018 наданий Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз суперечить постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2013 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», зокрема, її п. 18, а саме:
- вийшов за межі своїх повноважень та не визначив матеріальний збиток, завданого позивачу пожежею ТЗ станом на дату проведення дослідження -31.01.2018;
- відповідь в частині проведення товарознавчої експертизи не є повною, позаяк експерту на його клопотання надавалась цінова інформація но трактору від офіційного дилера, яку він вимагав станом на дату проведення дослідження - 31.01.2018 для визначення матеріального збитку, заподіяного позивачу,
- під час проведення дослідницької частини експерт вимагав лише цінову інформацію трактора станом на дату проведення дослідження у Позивача (31.01.2018 ) і позивач таку надавав, а висновок чомусь експерт надавав та визначав матеріальний збиток станом на - 17.08.2015, що є доказом не узгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;
- експертний висновок не є узгодженими з іншими матеріалами справи, позаяк збирались в матеріалах справи докази і задовольнялися клопотання експерта про визначення матеріального збитку заподіяного позивачу станом на 31.01.2018, а у висновку експерт визначав матеріальний збиток позивача станом на 17.08.2015.
Таким чином, вказаний експерта не повинен був братися судом до уваги.
На переконання скаржника про незаконність і неправдивість висновку експерта №2/1 е,9/1 від 10.04.2018 свідчить також і той факт, що в ньому вказано про неможливість визначити вартість матеріального збитку, завданого власнику трактора колісного СА8Е МХ, державний реєстраційний номер 17778 ВС, внаслідок пожежі яка мала місце 17.08.2015 станом на - 17.08.2015 з причин відсутності цінової інформації.
Скаржник вважає, що місцевий господарський суд прийшов до передчасного висновку про те, що мало місце порушення з боку ТОВ «Біорена» Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягам перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, оскільки, як вказує скаржник що п. 3 зазначено Порядку передбачає періодичність проходження обов'язкового технічного контролю саме для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. Відтак, даний порядок не встановлює обов'язку для gозивача щодо проведення технічного контролю та обсягам перевірки технічного стану саме для трактора.
Також заявник посилається на те, що останній не є суб'єтом господарювання та учасником перевезень небезпечних вантажів, а його транспортний засіб (трактор) використовувався для сільськогосподарських робіт, в тому є помилковим висновком місцевого господарського суду про порушення позивачем Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу № 914/2907/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2018, справу № 914/2907/16 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 914/2907/16 повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Біорена" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16 та додані до неї документи без розгляду.
27.10.2018 згідно відмітки поштового відділення на конверті, скаржник вдруге направив до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 914/2907/16 задоволено клопотання ТОВ "Біорена" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16; відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2907/16; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Біорена" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16 призначено на 28.01.2019; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
25.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію) від ПрАТ "СК "Уніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило, зокрема, поновити ПрАТ «СК «Уніка» строк на подання відзиву га апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 914/2907/16 від 09.08.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Біорена»-без задоволення.
Північним апеляційним господарським судом прийнято відзив поновити ПрАТ «СК «Уніка» та поновлено строк поновити ПрАТ «СК «Уніка» для подання відзиву.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 розгляд справи № 914/2907/16 відкладено на 13.02.2019.
13.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Біорена» надійшли пояснення у справі.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримала з викладених у ній підстав та додаткових пояснень у справі та просила апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2904/16 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу позивача не подала. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Адвокат відповідача в судому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін як такий, що був постановлений з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Будь-яких заяв чи клопотань через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) від третьої особи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце (рекомендовані поштові повернення), дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 23.03.2015 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія « Уніка», як страховиком, товариством з обмеженою відповідальністю «Біорена», як страхувальником та публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», як вигодонабувачем було укладено договір № 014040/1017/00000005 (надалі-договір), за умовами якого:
- предметом договору є майнові інтереси, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (трактор CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: 1777ВВС, № кузова: JAZ125324; дійсна вартість 1 013 610,12 грн.; страхова сума КАСКО: 1 013 610,12 грн.; франшиза (безумовна) по ризику А), % євро: 5 %; франшиза (безумовна) по ризику Б)-Е), % євро: 2 %; з урахуванням зносу; тариф КАСКО: 0,56 %; страховий платіж КАСКО: 5 676,22 грн.) та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (пункт 2.1 договору, та додатку « 1 до договору);
Відповідно до підпункт 3.1.5 пункту 3.1 договору страховими ризиками вважається пожежа (дія вогню, здатного самостійно поширюватися за межами місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання; дія продуктів згорання, а також вплив заходів пожежогасіння, які вживаються з метою гасіння або запобігання подальшого розповсюдження вогню; термін «пожежа» не включає природні пожежі, які визнані стихійним лихом), вибух або самозаймання (підпункт 3.1.5 пункту 3.1 договору).
У п. 3.2 договору сторони визначили, що страховим випадком є факт пронесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у пункті 3.1 договору.
Відповідно до п. 4.1. договору страховими випадками не є пошкодження або знищення транспортного засобу, якщо вони сталися внаслідок:
зміни конструкції транспортного засобу або встановлення невідповідних деталей або обладнання, на яке немає дозволу виробника та відповідних органів;
використання технічно несправних транспортного засобу (згідно з Правилами дорожнього руху), крім випадків, коли страхувальник доведе неможливість виявлення несправності транспортного засобу власними силами, або несправність транспортного засобу виникла раптово в процесі руху, або несправність транспортного засобу не має прямого відношення до заподіяних збитків;
порушення правил пожежної безпеки, перевезення і зберігання вогненебезпечних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та предметів;
пошкодження електрообладнання транспортного засобу через коротке замикання, якщо воно не спричинило інші пошкодження транспортного засобу;
гниття, корозії, втрати властивостей матеріалів, використаних у транспортному засобі;
експлуатаційного або природного зносу деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу чи його додаткового обладнання, заводського браку, пошкоджень, що виникли під час або в результаті некваліфікованого проведення ремонтних робіт;
перевезення транспортного засобу будь-якими видами транспорту, крім випадків, коли таке перевезення викликане неможливістю руху транспортного засобу своїм ходом через несправність і здійснюється спеціально обладнаним для цього евакуатором;
використання транспортного засобу для навчання, участі у спортивних змаганнях (гонках), у тому числі неофіційних (парі та інше), здійснення будь-яких спеціальних програм випробувань транспортного засобу;
керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або документа, що дає право на керування транспортним засобом;
непокори страхувальника/водія чи уповноваженої особи страхувальника правоохоронним органам, в тому числі втеча з місця події, переслідування працівниками ДАІ, відмова від проходження токсикоз-хімічного дослідження тощо, але в будь-якому випадку лише тих, що відносяться до страхового випадку;
перевищення припустимої маси вантажів (кількості пасажирів), що перевозились під час експлуатації транспортного засобу;
пошкодження двигуна внаслідок попадання в нього води ззовні (гідроудар);
необережного використання вогню при курінні в салоні транспортного засобу;
перевезення в салоні транспортного засобу тварин, яке призвело до страхового випадку або будь-якого пошкодження транспортного засобу;
передачі транспортного засобу третім особам для виконання ремонтних робіт та технічного обслуговування.
Договір набирає чинності з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою сплати страхувальником страхового платежу (першої частини страхового платежу в касу або зарахування на поточний рахунок страховика, але не раніше дати, зазначеної в пункті 1.4 договору (24.03.2015) як дата початку строку дії договору і діє до 24 год. 00 хв. дати, зазначеної в пункті 1.4 договору (23.03.2016) як дата закінчення строку дії договору, якщо інші обставини (визначені договором) не призвели до його дострокового припинення (пункт 5.1 договору).
Страховик зобов'язаний, зокрема: при настанні страхового випадку здійснити страхове відшкодування у передбачений договором строк. страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору; відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це не підтверджено документально (підпункти 6.1.3 та 6.1.4 пункту 6.1 договору).
У підпунктах 6.3.4 та 6.3.8 пункту 6.3 договору сторони дійшли згоди про те, що страхувальник зобов'язаний, зокрема: повідомити страховика про настання страхового випадку у строк передбачений договором; дотримуватись умов експлуатації, зберігання та обслуговування транспортного засобу та додаткового обладнання відповідно до вимог виробника.
Згідно з п. 10.21 договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів (пункт 10.21 договору).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини Серії 004831 власником трактора колісного CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: державний номер: 1777ВВС, № кузова: JAZ125324 є позивач.
17.08.2015 в застрахованій за договором страхування сільськогосподарській техніці, у с. Черниця, Миколаївського району, Львівської області внаслідок пожежі, внаслідок пожежі трактор колісний САSE МХ 255 державний номер: державний номер: 1777ВВС, № кузова: JAZ125324 комп'ютерний пристрій для сівалки VADERSTARD RAPID 600 та технічні документи були знищені , що підтверджується актом про пожежу від 17.08.2015, складеним комісією у складі провідного інспектора Миколаївського РС ГУ ДСНС України у львівській області лейтенанта служби ЦЗ Борщинського Л.Л., відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електропроводки моторного відсіку.
Крім того, відповідно до довідки від 18.09.2015 № 721 яка була видана Головним управлінням Держаної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, підтверджено, що 18.08.2015 сталася пожежа на тракторі CASE MX 255 державний номер 1777ВВС, причиною якої стало коротке замикання електропроводів моторного відсіку.
Як вказує позивач та не заперечувалось відповідачем, 26.08.2015 ТОВ «Біорена» звернулось до ПраТ «СК «Уніка» із завою № 00174555 про настання страхового випадку, відповідно до якої позивач повідомив відповідача про пожежу трактора колісного CASE MX 255; рік випуску: 2003; державний номер: державний номер: 1777ВВС, яка сталася 17.08.2015.
09.11.2015 ПрАТ «СК «Уніка» листом № 7186 відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Так, у вказаному листі ПрАТ «СК «Альфа страхування» зазначило, що під час виникнення пожежі транспортним засобом керував водій, який не мав посвідчення відповідної категорії, оформленого та виданого в Україні (виключення із страхового випадку - пункт 4.1 договору); страхувальник не проводив технічного обслуговування транспортного засобу, що є порушенням підпункту 6.3.8 пункту 6.3 договору.
Таким чином, позивач зазначає, що випадок пожежі застрахованої сільськогосподарської техніки відноситься до страхового випадку відповідно до п. 3.1 договору страхування,
Позивач зазначає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною, що і стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що мав місце страховий ризик-пожежа та відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем матеріального збитку позивачем.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного
Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором страхування транспортного засобу.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини у сфері страхування, які регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування» та іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства ( ч. 1 ст. 6 Закону України «Про стахування».
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Положеннями ч. 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, у п. 9.3. договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з у збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем) та розміру страхової суми, зазначеної в договорі, розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Сторонами у п. 1.7. договору сторони передбачили варіанти розрахунку суми страхового відшкодування.
Відповідно до п. 10.14 договору розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхового ризику, зокрема, пожежі здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта, оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування відовідно до одного з нищенадених варіантів, які визначено в п. 1.7. договору
У додатку № 1 сторонами погоджено розрахунок страхового відшкодування по ТЗ до ризику Д «Пожежа», зокрема: дійсна вартість та страхова сума ТЗ - 1013610. 12 грн., а безумовна франшиза по по даному ризику 2%.
Відтак, позивач зазначає, що сума яка підлягає стягненню з відповідача становить 993 337,92 грн. (за мінусом франшизи, яка не підлягає відшкодуванню).
В силу п. 7.1. договору у разі настання події, що має ознаки страхового випадку страхувальник повинен вчинити наступні дії: негайно повідомити відповідні державні органи (Державтоінспекцію (ДАІ), органи протипожежної охорони, правоохоронні органи та інші).
Як вже зазначалось вище, 17.08.2015 комісією у складі провідного інспектора Миколаївського РС ГУ ДСНС України у львівській області лейтенанта служби ЦЗ Борщинського Л.Л. було складено акт, відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електропроводки моторного відсіку.
Відповідно до довідки від 18.09.2015 № 721 яка була видана Головним управлінням Держаної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, підтверджено, що 18.08.2015 сталася пожежа на тракторі CASE MX 255 державний номер 1777ВВС, причиною якої стало коротке замикання електропроводів моторного відсіку.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що подія (пожежа) є страховим випадком, та, відповідно, відповідач повинен був сплати на корить позивача страхове відшкодування.
Відтак, позовна вимога ТОВ «Біорена» про стягнення з відповідача 993 337,92 грн. за мінусом франшизи підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з його доведеністю та обґрунтованістю.
Суд апеляційної зазначає про те, що місцевим господарським судом було правомірно відхилено посилання відповідача щодо керування транспортним засобом без посвідчення водія.
Особою, яка керувала трактором був громадянин Німеччини Торбен Реельфс (Reelfs Torben), який має право посвідчення водія відповідної категорії зразку Федеративної Республіки Німечиина ( Євросоюзу) (I37100YF211), а отже є таким, що підтвердив право керування транспортним засобом посвідченням водія, яке було видано у Німеччині.
Відповідно до пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Водночас відповідач посилався на Лист Державної інспекції сільського господарства в Львівській області № 2919/4-5-8 від 26.10.2015, яка в свою чергу виходила з положень Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затверджене Постановою КМ України № 217 від 02.04.1994.
Оскільки Міжнародною конвенцією про дорожній рух 1968 року встановлено інші правила ніж Постановою КМ України № 217 від 02.04.1994, тому суд керується положеннями Конвенції.
Згідно з Порядком здійснення нагляду за забезпеченням руху на транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 204, нагляд здійснюється за видами транспорту та покладається на Мінтранс, Державні департаменти авіаційного, автомобільного транспорту, Держфлотінспекцію, Укрзалізницю та їх органи на місцях та проводиться у взаємодії з іншими державними органами (Державтоінспекцією, Держнаглядохоронпраці тощо), що здійснюють нагляд за безпекою руху.
Контролюючими органами факту відсутності документів на право керування трактором встановлено не було.
Таким чином, водій Торбен Реельфс (Reelfs Torben) мав належне посвідчення водія відповідно до пункту 13.6 договору, а тому посилання відповідача на пункт 4.1 договору є необґрунтованими.
Крім того, як вбачається з позовної заяви позивачем крім суми страхового відшкодування позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідач пені, інфляційних втрат та третьої процентів річних за період з 24.11.2015 по 20.07.2016.
Щодо сказаних вимог суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
У п. 6.13. договору сторони дійшли згоди, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову в несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу , пені), розмір, якої визначається умовами договору.
Рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх документів ( п. 10.21. договору ).
Відповідно до п. 12.3 договору страховик несе майнову відповідність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,1% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше ніж в розмірі подвійної ставки НБУ за відповідний період.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14).
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).
Апеляційна інстанція зазначає, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, колегія суддів зазначає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що дає підстави для застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до визначення, наведеного в ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалось вище, 09.11.2015 ПрАТ «СК «Уніка» листом № 7186 відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Зважаючи на те, що відповідачем не було виплачено страхове відшкодування в обумовленні договором строки, здійснивши перевірку розрахунку штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3 % річних) за період з 24.11.2015 по 20.07.2016 вважає наданий позивам розрахунок штрафних санкцій вірним, та, відповідно вимога про стягнення пені в розмірі 238 401,10 грн., 3% річних в розмірі 19 594,61 грн., та інфляційних втрат в розмірі 58 558, 05 грн. підлягають задоволенню.
Щодо висновку експерта № 2/1е,9/1 від 10.04.2018 наданий Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 до ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати:
- чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи;
- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;
- компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;
- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;
- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи;
- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що дослідження факту перегрівання ділянок електромереж, які були з'єднанні методом скрутки у даній справі та за результатами такого дослідження подальшого складення і підписання Висновку № 2/Іе.9/1 було доручено двом експертам, а саме:
- В.М. Шунькіну який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за експертною спеціальністю: 10.8 «Дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки» та за експертною спеціальністю 10.5 «Дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці»;
- С.М. Долинський, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за експертною спеціальністю: 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».
Як вбачається спеціалісти відповідно до своєї кваліфікації не мають правових підстав для надання висновку щодо встановлення причини пожежі, внаслідок перегрівання ділянок електромереж, які були з'єднанні методом скрутки, оскільки такий підпадає під дію кваліфікації за експертною спеціальністю - 8.9 «Дослідження металів і сплавів».
З аналізу висновку експерта, а також з його роз'яснень, колегія суддів не може дійти беззаперечного висновку, оскільки експертами не надано вичерпних та однозначних відповідей на поставлені питання.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів оцінює зазначений висновок експерта критично та розглядає його, як один з доказів в сукупності всіх інших доказів наявних у матеріалах справи.
Враховуючи вище викладені обставини суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про задоволення позову.
Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердилися під час розгляду даної справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судові витрати за її розгляд підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біорена" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 у справі № 914/2907/16 скасувати та прийняти нове рішення.
« 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Біорена» задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул.. Саксаганського, буд. 40-А, ідентифікаційний код) на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Біорена» (81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна, вул. Шевченка, буд. 114, ідентифікаційний код 36145708) 993 337 (дев'ятсот дев'яносто три тисячі триста тридцять сім) грн. 92 коп. страхового відшкодування, 238 401 ( двісті тридцять вісім тисяч чотириста одну) грн. 10 коп.- пені, 19 594 ( дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 61 коп. - 3% річних, 58 558 ( п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. - інфляційних втрат та 19 505 ( дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 73 коп. - судового забору за розгляд справи у суду першої інстанції.
3. Видати наказ».
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул.. Саксаганського, буд. 40-А, ідентифікаційний код) на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Біорена» (81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна, вул. Шевченка, буд. 114, ідентифікаційний код 36145708) 31 475 (тридцять одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 57 коп. за подання апеляційної скарги.
4. Справу № 914/2907/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано та складено судом-22.02.2019
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
Г.А. Кравчук