Справа № 677/1866/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/346/19
19 лютого 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_4, її представника адвоката Шибінського В.Ф., представника позивача-відповідача адвоката Головатюк Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року (суддя Вознюк Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю,
У листопаді 2016 року ОСОБА_7, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
З його будинковолодінням межує будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, співвласниками якого є ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9
В даному дворогосподарстві на відстані 1,7 м від межі між їхніми дворогосподарствами, росте багаторічний ясен, коріння якого виступає над землею та проникає на земельну ділянку позивача, внаслідок чого пошкоджує цементну підмуровку його огорожі, в якій з'явилися тріщини, вигнулась секція огорожі із шиферу, яку він був вимушений зняти для уникнення її пошкодження.
Вказане дерево через ймовірність його падіння, також створює небезпеку руйнування будівель дворогосподарства позивача, зокрема житлового будинку, який знаходиться на відстані 2,75 см від межі дворогосподарств відповідачів.
Крім того, на присадибній ділянці відповідачів ростуть яблуня та слива, відповідно на відстані 1,80 м та 1,40 м від межі, що є порушенням норм ДБН 79-92 «Житлові будинки індивідуальних забудовників України».
Також на присадибній ділянці відповідачів на відстані 18 м від його криниці знаходиться майданчик для складування компосту, що є порушенням п. 3.25а* та додатку - таблиці 3.25а ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Крім цього, на початку серпня 2016 року відповідачі на земельній ділянці, яка перебуває в їх користуванні, розмістили поруч з його житловим будинком складування сіна, обгородивши його підручними матеріалами, облаштували своєрідну споруду - сінник, що є порушенням п. 3.25* та додатку - 3.1 таблиці1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
На вимоги позивача перенести споруду для зберігання сухих кормів (сіна, соломи), на безпечну відстань від його житлового будинку та господарських споруд, ліквідувати майданчик для складування компосту та зрізати вказані дерева відповідачі не реагують.
За зверненням позивача Михайловецькою сільською радою ОСОБА_4 було зобов'язано до 30 вересня 2016 року усунути виявлені порушення, однак остання такі вимоги проігнорувала.
У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 усунути йому перешкоди в користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1, а саме:
- перенести споруду для зберігання сухих кормів - сінник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на безпечну відстань від його житлового будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_1;
- зрізати багаторічне дерево ясен, що росте на відстані 1,7 м, яблуню, що росте на відстані 1,8 м, та сливу, що росте на відстані 1,4 м від межі з будинковолодінням позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- ліквідувати майданчик для складування компосту, що облаштований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, з порушенням санітарних та будівельних норм, а також норм добросусідства на відстані 18 м від питного колодязя позивача.
5 липня 2017 року ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області до участі у справі як співвідповідачів було залучено ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
У грудні 2017 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, зазначивши, що на межі між дворогосподаствами АДРЕСА_2, ростуть 11 дерев з порушенням норм ДБН 79-92 «Житлові будинки індивідуальних забудовників України», і зменшивши свої позовні вимоги у квітні 2018 року просив суд зобов'язати ОСОБА_7 не чинити йому перешкод в користуванні належним йому будинковолодінням шляхом зрізання дерев - яблунь в кількості 3 штуки, що ростуть на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, на відстані відповідно 1,4 м, 1,4 м, 1,3 м від межі.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_7 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_7 в користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1, а саме:
- перенести споруду для зберігання сухих кормів - сінник, що знаходиться на земельній ділянці в АДРЕСА_2 на відстань не менше 10 метрів від житлового будинку та господарських споруд розташованих на території будинковолодіння АДРЕСА_1;
- зрізати багаторічне дерево ясен, що росте на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2, на відстані 1,7 м. від межі з земельною ділянкою за адресою - АДРЕСА_1;
- зрізати дерево яблуню, що росте на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2, на відстані 1,8 м. від межі з земельною ділянкою за адресою - АДРЕСА_1;
- зрізати дерево сливу, що росте на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2, на відстані 1,4 м. від межі з земельною ділянкою за адресою - АДРЕСА_1;
- ліквідувати майданчик для складування компосту (гноярку), що розташований на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2, на відстані 18 м. від питного колодязя, який розташований на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_9 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_9 в користуванні будинковолодінням АДРЕСА_2, а саме:
- зрізати дерева яблуні, в кількості три штуки, що ростуть на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1, на відстані 1,4 м., 1,4 м., 1,3 м. від межі з земельною ділянкою за адресою - АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 на користь держави судовий збір в сумі по 137 грн. 80 коп.
Судові витрати відповідача - позивача ОСОБА_9, пов'язані із розглядом цієї справи судом, у вигляді судового збору у розмірі 502 грн. 20 коп., компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_12 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 про перенесення споруди для зберігання сухих кормів - сінника, що знаходиться на земельній ділянці в АДРЕСА_2, на відстань не менше 10 м. від житлового будинку та господарських споруд, розташованих на території будинковолодіння АДРЕСА_1, та ліквідування майданчика для складування компосту (гноярки), що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_2 на відстань 18 м від питного колодязя, який розташований на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1, та закрити провадження у цій частині.
Вважає, що рішення у вказаній частині прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Посилається на те, що суд першої інстанції послався на докази надані ОСОБА_7, а саме: повідомлення комісії Михайловецької сільської ради від 5 вересня 2016 року, акт обстеження домогосподарства від 10 жовтня 2018 року, повідомлення Красилівської РДА №В/154-04/15, акти обстеження від 23 січня 2017 року, 11 квітня 2017 року та 18 грудня 2017 року. Однак, на думку апелянта, повідомлення комісії Михайловецької сільської ради від 5 вересня 2016 року та повідомлення Красилівської РДА №В/154-04/15 не є доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України і не підтверджують факти, викладені у позові, а тому у суду не було підстав на них посилатись. Крім того, ці документи стосувались іншого предмета - складування та зберігання сіна без поміщення у тимчасову господарську будівлю, а на час розгляду справи та прийняття судом рішення у ній сіно вже було поміщено у господарську будівлю, оббиту бляхою та покриту шифером.
Також не є доказом, на думку апелянта, акт обстеження домогосподарств комісією Михайловецької сільської ради від 10 жовтня 2016 року, оскільки дана комісія провела лише зовнішнє обстеження домогосподарств ОСОБА_4 та ОСОБА_7, зазначивши при цьому, що відстань від місця зберігання сухих кормів (сіно, солома) ОСОБА_4 до житлової будівлі не змінилась.
Апелянт зазначає, що акти обстеження, на які послався суд, також не можуть бути належними та допустимими доказами. Обстеження, викладені в актах від 23 січня та 18 грудня 2017 року проводились комісією Михайловецької сільської ради на адвокатські запити представника ОСОБА_4 лише стосовно розташування від спільної межі дерев. Висновок комісії, викладений в акті від 11 квітня 2017 року також стосувався лише знаходження дерев від спільної межі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 При цьому, таке обстеження було проведено за відсутності ОСОБА_4 та вона не давала згоди на проведення таких замірів по її земельній ділянці. Цьому суд не дав належної оцінки.
Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що споруда для зберігання сухих кормів - сінник розташований з порушенням вимог п. 11.1 розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні, п. 3.25 та додатку 3.1 таблиці ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». В кінці вересня 2016 року ОСОБА_4 облаштувала сінник, оббивши його зі всіх сторін металевою бляхою та покривши шифером, помістила сіно у тимчасову споруду - господарський будинок, що підтверджується листом виконкому Михайловецької сільської ради №245/02-19 від 6 жовтня 2016 року та актом обстеження від 10 жовтня 2016 року комісії Михайловецької сільської ради.
Облаштування тимчасової будівлі для зберігання сухих кормів відповідає Правилам пожежної безпеки в Україні.
Доказів того, що споруда не відповідає Правилам пожежної безпеки, позивач не надав, незважаючи на те, що суд роз'яснив останньому право на призначення судової пожежно-технічної експертизи.
ОСОБА_4 вважає необґрунтованим посилання суду на те, що матеріалами справи та показаннями свідків спростовано її твердження, що сінник є господарським будинком, у якому дозволено зберігати сіно.
Крім того, суд помилково у своєму рішенні послався на показання свідків, оскільки клопотання про допит свідків зі сторони ОСОБА_7 відбулось з порушенням ч. 3 ст. 91 ЦПК України (не до або під час підготовчого судового засідання), а під час розгляду справи по суті, після дослідження судом доказів перед судовими дебатами, не обґрунтувавши неможливість виклику цих свідків на стадії підготовчого судового засідання.
Також на думку апелянта помилковим є висновок суду, що майданчик для складування компосту відповідачем ОСОБА_4 розташовано з порушенням п. 3.25а та додатку - таблиці 3.2 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Гноярка у вказаному місці знаходилась понад 20 років. Позивач ОСОБА_7 викопав криницю набагато пізніше, при цьому повинен був викопати свою криницю на відстані понад 20 м від вже існуючого майданчика для складування компосту сусідів. Тобто, ОСОБА_4 санітарних вимог не порушила.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року в частині задоволення первинного позову, щодо зрізання дерев та зустрічного позову не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1. Співвласниками сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9
На земельній ділянці ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 розташована споруда для зберігання сухих кормів - сінник, що знаходиться на відстані 7,25 м. від житлового будинку та господарських споруд розташованих на території будинковолодіння ОСОБА_7
Також на земельній ділянці ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 знаходиться майданчик для складування компосту (гноярка) на відстані 18 м. від питного колодязя, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_7
Вказані обставини підтверджуються: повідомленням комісії Михайлівецької сільської ради за вих. №211 від 05.09.2016, актом обстеження дворогосподарств від 10.10.2016, повідомленням Красилівської РДА за вих. № В/154-04/15 від 27.09.2016, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6802851292016 від 09.02.2016 та додатком до витягу, актом обстеження від 23.01.2017, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83774752 від 29.03.2017, актом обстеження від 18.12.2017, актом обстеження від 11.04.2017 (т. 1 а. с. 7, 8, 9, 11, 12, 34, 75-76, 94, 105).
Задовольняючи позов ОСОБА_7 в частині перенесення споруди для зберігання сухих кормів та ліквідування майданчика для складування компосту, суд виходив з того, що споруда для зберігання сухих кормів - сінник та майданчик для складування компосту розташовані на земельній ділянці ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 з порушенням вимог відповідно:
п. 11.1 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні, п. 3.25* та додатку 3.1 таблиці1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та
та додатку - таблиці 3.2а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», чим порушуються права ОСОБА_7, як власника суміжної земельної ділянки.
За висновками суду твердження відповідача ОСОБА_4, що сінник є господарським будинком, у якому дозволено складати сіно, у зв'язку з чим це приміщення не підлягає переміщенню, належними та допустимими доказами в ході судового розгляду підтверджене не було, а також спростовується матеріалами справи та показаннями свідків.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За правилами ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно положень ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватися правил добросусідства.
Статтею 152 ЗК України, визначено способи захисту прав на земельні ділянки та, зокрема, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно п. 11.1 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні, сіно, солому та інші грубі корми необхідно складувати в найбільш віддаленому від житлового будинку і господарських будівель місці (на відстані не менше 10 м). Дозволяється зберігання вказаних кормів у неопалюваних господарських будинках, у тому числі на горищах.
Відповідно до п. 3.25* та додатку 3.1 - таблиці 1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» протипожежні відстані від житлових будинків до сільськогосподарських споруд повинні бути не менше 9 м.
Відповідно до п. 3.25а* та додатку - таблиці 3.2а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм, відстань розміщення майданчиків для компосту до питних колодязів повинна бути не менше 20 м.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Посилання апелянта, що суд першої інстанції послався на повідомлення комісії Михайловецької сільської ради від 5 вересня 2016 року та Красилівської РДА №В/154-04/15, які не є доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України і не підтверджують факти, викладені у позові, є необґрунтованим.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Посилання апелянта, що на час розгляду справи та прийняття судом рішення сіно вже було поміщено у господарську будівлю, оббиту бляхою та покриту шифером, не може бути підставою для скасування рішення суду. Обнесення сіна шифером не може бути визнано неопалювальним господарським будинком.
Твердження ОСОБА_4, що не є доказом і акт обстеження домогосподарств комісією Михайловецької сільської ради від 10 жовтня 2016 року, оскільки дана комісія провела лише зовнішнє обстеження домогосподарств ОСОБА_4 та ОСОБА_7, зазначивши при цьому, що відстань від місця зберігання сухих кормів (сіно, солома) ОСОБА_4 до житлової будівлі не змінилась, є необгрунтованим. Апелянтом не надано доказів на спростування інформації викладеної у акті.
Не може бути підставою для скасування рішення суду твердження апелянта, що акти обстеження, на які послався суд, також не можуть бути належними та допустимими доказами, тому що обстеження, викладені в актах від 23 січня та 18 грудня 2017 року, проводились комісією Михайловецької сільської ради на адвокатські запити представника ОСОБА_4 лише стосовно розташування від спільної межі дерев, а висновок комісії, викладений в акті від 11 квітня 2017 року також стосувався лише знаходження дерев від спільної межі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, і що при цьому, таке обстеження було проведено за відсутності ОСОБА_4 та вона не давала згоди на проведення таких замірів по її земельній ділянці. Належними, відповідно до ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд прийняв до уваги зазначені докази. Відповідачі за первинним позовом доказів на спростування викладеної в актах інформації не надали.
Незгода апелянта з висновком суду, що споруда для зберігання сухих кормів - сінник розташований з порушенням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, п. 3.25 та додатку 3.1 таблиці ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», і що вона відповідає Правилам пожежної безпеки в Україні, оскільки в кінці вересня 2016 року ОСОБА_4 облаштувала сінник, оббивши його зі всіх сторін металевою бляхою та покривши шифером, тобто помістила сіно в тимчасову споруду - господарський будинок, що майданчик для складування компосту (гноярка) відповідачем ОСОБА_4 розташовано з порушенням п. 3.25а та додатку - таблиці 3.2 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», адже гноярка у вказаному місці знаходилась понад 20 років, а позивач ОСОБА_7 викопав криницю набагато пізніше, і тому ОСОБА_4 санітарних вимог не порушила не може бути підставою для скасування рішення суду. Відстані зазначені в актах про дослідження домогосподарств не спростовані. Об'єкти розташування з порушенням вище зазначених нормативних актів.
Доводи апеляційної скарги, що доказів того, що споруда не відповідає Правилам пожежної безпеки, позивач не надав, незважаючи на те, що суд роз'яснив останньому право на призначення судової пожежно-технічної експертизи, не може бути підставою для скасування рішення суду. Доказів, що сінник є тимчасовою спорудою - господарським будинком апелянт не надала.
Посилання апелянта на те, що суд неправомірно послався на показання свідків, оскільки клопотання про допит свідків зі сторони ОСОБА_7 відбулось з порушенням ч. 3 ст. 91 ЦПК України, є теж необґрунтованим. Зазначене клопотання було заявлене стороною, оскільки відповідачами за первинним позовом не визнавався акт проведення дослідження домогосподарств.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Тому на думку Хмельницького апеляційного суду висновок суду першої інстанції є вірним.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк