19 лютого 2019 року
судді Чернігівського апеляційного суду
Бобрової І.О.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст. 381 ЦПК України мною підписана постанова від 19.02.2019, проте я не згодна ані з рішенням суду першої інстанції, ані з судовим рішенням апеляційного суду, тому в порядку ч.3 ст.35 ЦПК України вношу з цього приводу окрему думку. Про її наявність головуючою - суддею Кузюрою Л.М. було повідомлено учасників справи після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин постанови від 19.02.2019.
Обставини справи.
06.08.2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ «Універсал Банк», в якій просила:
• визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 15.10.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», як Іпотекодержателем, ОСОБА_3, як Позичальником, та ОСОБА_2, як Іпотекодавцем - Майновим поручителем, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №4788;
• зняти заборону відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі - торгівельного павільйону, що позначений у плані літ. «К-1», «К1», загальною площею 40, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка виникла на підставі іпотечного договору від 15.10.2007, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний», як Іпотекодержателем, ОСОБА_3, як Позичальником, та ОСОБА_2, як Іпотекодавцем - Майновим поручителем, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №4788, яка зареєстрована в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5839928 від 15.10.2007) та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5840129 від 15.10.2007);
• виключити записи про вказані обтяження із зазначених реєстрів;
• стягнути з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 15.10.2007 між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», був укладений кредитний договір №35-1/854К-07. В забезпечення цього договору було укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нежитлову будівлю - торгівельний павільйон, позначений у плані літ. «К-1», «К1», загальною площею 40, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначила, що одночасно з посвідченням даного договору приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. накладено заборону відчуження вказаного у договорі майна.
20.05.2013 Новозаводським районним судом м. Чернігова було ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35-1/854К-07 від 15.10.2007, яким позовні вимоги задоволено частково та солідарно з відповідачів стягнуто 534 429,79 грн. Дане рішення було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області і виконано нею в повному обсязі, тому з посиланням на ст.17 Закону України "Про іпотеку" позивач вважає, що іпотека за договором іпотеки від 15.10.2007 припинилася. Банк, як іпотекодержатель, на думку позивача, повинен був подати державному реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію її припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але цього не зробив. В той же час ЦВДВС м. Чернігова ГТУЮ в Чернігівській області вживає заходів щодо реалізації належної позивачу нежитлової будівлі, виставивши її на продаж в електронній системі реалізації майна ДП «Сетам». З огляду на це позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02.11.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнана припиненою іпотека за іпотечним договором від 15.10.2007, що укладений між ВАТ «Банк Універсальний», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як Позичальником, та ОСОБА_2, як Іпотекодавцем - Майновим поручителем. Знята заборона відчуження та виключені записи про обтяження нерухомого майна з Державного реєстру Іпотек (реєстраційний номер обтяження 5839928 від 15.10.2007 року), Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5840129 від 15.10.2007 року) щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі - торгівельний павільйон, позначений у плані літ. «К-1», «К1», загальною площею 40, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, яка виникла на підставі іпотечного договору від 15.10.2007, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний», як Іпотекодержателем, ОСОБА_3, як Позичальником, та ОСОБА_2, як Іпотекодавцем - Майновим поручителем. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як вказано вище, постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2018 року.
Обґрунтування окремої думки.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаній нормі права ухвалені судові рішення в даній справі, на мою думку, не відповідають.
Відповідно до п.1.1 Іпотечного договору від 15.10.2007, даний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №35-1/854К-07 від 15.10.2007, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний до 14.10.2017 повернути Іпотекодержателю кредит в сумі 50 000 доларів США, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі передбачені кредитним договором та/або даним Договором, в тому числі витрати понесені Іпотекодержателем у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та/або даного договору.
Згідно з п.6.3 Іпотечного договору від 15.10.2007 цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За приписами п.1 ч.1, ч.2 ст. 593 ЦК України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Тобто іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» ).
Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Вказане відповідає правовому висновку, що висловлений Великою Палатою Верховного Суду 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16.
Як вказано вище, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.05.2013 стягнуто з ОСОБА_3, солідарно з ОСОБА_5, солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 35-1/854К-07 від 15.10.2007 станом на 17.01.2013 в сумі 534 429,79 грн (а.с.28-30). На виконання вказаного рішення суду 15.07.2013 видані виконавчі листи (а.с. 54-55).
Суд зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, та не оспорювалося сторонами по справі, ОСОБА_2 сплатила остаточну суму заборгованості та судові витрати за вищезгаданим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.05.2013, що підтверджується квитанціями та заявами на переказ готівки (а.с. 47-53), у зв'язку з чим, старшим державним виконавцем ЦВДВС м. Чернігова ГТУЮ в Чернігівській області винесено постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2017 на виконання вказаних виконавчих листів (а.с.54-55).
В подальшому, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, встановлених кредитним договором, ПАТ «Універсал Банк» звертався з позовом про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 боргу за відсотками та пенею на залишок несплаченої заборгованості по кредитному договору, яка за період з 18.01.2013 по 04.10.2016 складала 23 929 доларів США. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Проте, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04.10.2017 було частково скасовано вказане рішення суду та стягнуто з ОСОБА_3 відсотки у розмірі 14229, 89 доларів США по кредитному договору № 35-1/854К-07 від 15.10.2007 за період з 18.01.2013 по 29.10.2015, в іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 134-141). Дані про оскарження рішення в касаційному порядку матеріали справи не містять.
На виконання вказаного рішення суду 15.11.2017 виданий виконавчий лист (а.с. 132-133) та відкрито виконавче провадження.
Дані судові рішення не можна розглядати окремо, оскільки вони стосуються одного предмету - виконання кредитного договору № 35-1/854К-07 від 15.10.2007. Як першим так і другим судовими рішеннями від 20.05.2013 та 04.10.2017 встановлений факт неналежного виконання позичальником кредитних зобов'язань, які в свою чергу забезпечені іпотекою, яка може припинитися тільки за умов повного виконання зобов'язань за кредитним договором № 35-1/854К-07 від 15.10.2007.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи рішення апеляційної інстанції від 04.10.2017 до уваги не взяв, і на порушення ст.82 ЦПК України вдався до його аналізу, зробивши свій висновок щодо повного виконання ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору № 35-1/854К-07 від 15.10.2007 в силу виконання нею рішення суду від 20.05.2013. Подальше рішення апеляційного суду від 04.10.2017 та встановлені ним обставини суд першої інстанції проігнорував, пославшись на висновок Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 зроблений у іншій справі № 14-10цс18 (а.с.192).
На мою думку, колегія суддів апеляційного суду належної оцінки даній обставині не надала, ухваливши помилкове судове рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Я вважаю, що майновий поручитель у випадку своєї незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції від 04.10.2017 мала змогу оскаржити його у встановленому порядку до суду касаційної інстанції, проте цим правом ОСОБА_2 не скористалася. Зміна правової позиції в подібних правовідносинах не тягне за собою автоматичного скасування рішення суду, яке набрало законної сили. Проте суд першої та апеляційної інстанції на дану обставину уваги не звернули, припинивши забезпечення зобов'язання, яке не було виконано, та знявши арешт, що надасть власнику можливість відчужити нерухоме майно і позбавити кредитора можливості задовольнити свої вимоги відповідно до умов іпотечного договору.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.
Суддя: І.О.Боброва.