Справа № 676/5963/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/329/19
18 лютого 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Медведчук Н.Д.
за участю: учасників справи та їх представників
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/5963/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка подана їх представником ОСОБА_6, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2018 року (суддя Бондар О.О.) у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У грудні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики.
В обґрунтування позову зазначав, що 11 грудня 2012 року він уклав з відповідачем ОСОБА_4 письмовий договір про надання у позику грошових коштів в сумі 80 000 доларів США, що згідно з курсом валют станом на 01.12.2016 року еквівалентно 2 152 000 грн. зі строком повернення до 12 грудня 2013 року. Вказував, що зобов'язання за договором відповідач не виконав, грошові кошти не повернув. Позивач просив стягнути з відповідачів, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, та отримали грошові кошти на потреби сім'ї, на його користь борг за договором позики (розпискою) від 11.12.2012 року в сумі 80000 доларів США, що станом на 01.12.2016 року становить 2 152 000 грн.
Заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 2137691 грн. 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 3307 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 3307 грн. 20 коп.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2018 року заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року скасовано.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 2 137 691 грн. 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 3307 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 3307 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через представника ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Вказують, що в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти надавались ОСОБА_4 в інтересах подружжя і були використані у майбутньому у зазначених цілях, а тому безпідставним є стягнення коштів в солідарному порядку з ОСОБА_5 Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги заперечення відповідача про те, що коштів він не отримував, а боргова розписка була написана під психологічним тиском.
В судовому засіданні відповідачі та їх представник підтримали апеляційну скаргу.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником умови договору позики щодо своєчасного повернення суми боргу не виконані, позика використана в інтересах сім'ї, тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за договором позики.
Однак, з таким висновком суду у повній мірі погодитися не можна.
Встановлено, що 11 грудня 2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, оформлений розпискою про отримання ОСОБА_4 в борг 80000 доларів США разом з відсотками, з кінцевим терміном повернення до 12.12.2013 року. Розмір основної суми позики - 61 250 доларів США та решта 18750 доларів США - відсотки (а.с. 90 т. 2).
Частково кошти за договором позики повертались ОСОБА_4 шляхом перерахування на картковий рахунок позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» та готівкою, сума сплати становить 3240 доларів США (29671 грн. + 3495 грн. + 2000 доларів США) (а.с. 167-197 т. 1). Дана обставина не заперечується позивачем.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. А тому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на неотримання ним коштів в борг.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, слід дійти висновку, що відповідач не виконав в повному обсязі грошового зобов'язання за договором позики, укладеним 11.12.2012 року, відповідно, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню борг за договором позики в розмірі 76760 доларів США.
За змістом статті 65 СК України укладений одним із подружжя договір створює обов'язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім'ї.
Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що отримані в борг кошти ОСОБА_4 були витрачені саме в інтересах сім'ї, позивач не надав, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_5 відсутні у зв'язку з їх недоведеністю. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача ОСОБА_4 на написання розписки внаслідок застосування до нього психічного тиску. Оскільки, ч. 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_4 договір позики не оспорювався з підстав, визначених ст. 231 ЦК України.
У зв'язку з викладеним вище, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6610 грн. 95 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка подана їх представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_2) заборгованість за договором позики в розмірі 76760 доларів США.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_2 6610 грн. 95 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.
Судді: /підпис/ І.В. П'єнта
/підпис/ А.П. Корніюк
/підпис/ О.І. Талалай
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта
Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Провадження № 22-ц/4820/329/19
Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 19