Справа № 629/284/19
Провадження № 2/629/595/19
21.02.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в спрощеному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Світловщина, вул.Калініна, буд.2. Зазначає, що у будинку за вказаною адресою зареєстрований відповідач, який не мешкає за місцем реєстрації більше одного року. Оскільки збереження реєстрації відповідача змушує її нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, вона звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала, в разі неявки в судове засідання відповідача просила винести заочне рішення на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_2 жодного разу у судове засідання не з'явився, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив. Відзив, письмові та електронні докази до суду не подавав.
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області 15.12.2003 року, зареєстрованого в Лозівському бюро технічної інвентаризації 16.12.2003 року за номером 10 в реєстровій книзі № 1, являється власником 1/2 будинку за адресою: Харківська обл., Лозівський район, с.Світловщина, вул.Калініна, буд.2.
На 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою, 12.08.1992 року складено заповіт дідусем позивача - ОСОБА_3, який помер 12.04.2016 року на свою доньку, матір позивача - ОСОБА_4, яка померла 02.06.2016 року та не встигла переоформити спадщину (а.с.8,19,20,21).
Спадкоємцем після смерті матері являється позивач, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45189962 від 23.09.2016 року (а.с.9).
Крім позивача, у зазначеному будинку зареєстровані її донька - ОСОБА_5, онука - ОСОБА_6, син - ОСОБА_2, відповідач по справі (а.с.7).
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 20.10.2017р., 02.03.2018р., 17.10.2018р., складеного сусідами позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вбачається, що відповідач з 20.08.2012 року не мешкає за адресою: Харківська обл., Лозівський район, с.Світловщина, вул.Калініна, буд.2 (а.с.16,17,18).
Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. В даному разі з вини відповідача права позивача обмежені.
Відповідач в даному разі своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності, а саме нарахування комунальних послуг, якими позивач не користується, але повинна сплачувати з вини відповідача.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що відповідач не проживає за місцем реєстрації понад один рік без поважних причин, витрат по оплаті комунальних послуг та утриманню житла не здійснює, а тому втратив право на користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Згідно ст.ст.13,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.13,81,141,265,280,282-284,288,289 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування будинком, розташованим за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Світловщина, вул.Калініна, буд.2.
Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Суддя О.А.Ткаченко