Справа № 523/1938/19
Провадження №2/523/2199/19
"11" лютого 2019 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Шепітко І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 67235, Одеська обл., Іванівський р-н, с.Сухомлиново, вул. Зелена, 12) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65004, м. Одеса, площа Думська, 1) про визнання права власності в порядку спадкування,-
До суду надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просити визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Аграрна, 13, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вищевказана позовна заява, підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Згідно Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, що набрав законної чинності з 01.11.2011 р. судовий збір сплачується за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір ставки судового збору за подання заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 гривень.
Відповідно до приписів ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Позивачем ціну позову не зазначено та до позовної заяви не додано вартості оцінки спірної частини будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Аграрна, 13, тому у суду відсутня можливість визначити необхідну до сплати суму судового збору.
Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про звільнення її від сплати судового зборув.
У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.
Суду не надано належних та допустимих доказів неможливості надати звіт про оцінку спірного майна та не можливості сплатити судовий збір у належному розмірі.
Крім того, суд звертає увагу, що у даному клопотанні позивачка просить звільнити її від сплати судового збору за подання позову у справі про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке жодним чином не відноситься до даної справи.
Також, у позовній заяві відсутні посилання на докази законності знаходження нерухомого майна у спадкодавця.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в'язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 133-140, 175, 185, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 67235, Одеська обл., Іванівський р-н, с.Сухомлиново, вул. Зелена, 12) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65004, м. Одеса, площа Думська, 1) про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків у семиденний строк з дня отримання копії ухвали,- до канцелярії Суворовського районного суду м. Одеси, в іншому випадку позовна заява буде вважатись не поданою та повернута.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: sv.od.court.gov.ua.
Копію ухвали направити позивачеві для виконання.
Ухвала не оскарженню підлягає.
Суддя: