"21" лютого 2019 р.
справа № 638/18411/18
провадження № 2/642/658/19
21 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.
при секретарі Алімурадовій Т.Я.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з нерухомого майна, -
В грудні 2018 року до суду звернулась позивач з позовом якому вказала, що 19.09.2012 року за договором дарування частини житлового будинку, позивач набула право власності на нерухоме майно. А саме на 8/100 частини житлового будинку по вул. Рилєєва, б.26 у м. Харків. 22.11.2018 року, ОСОБА_2 вирішила продати зазначену квартиру, але звернувшись до нотаріуса, їй стало відомо, що на все її майно накладено арешт, про що надано витяг. З витягу стало відомо, що державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харкова, 19.10.2017 року винесено постанову про арешт всього нерухомого майна позивача на підставі виконавчого напису №7352, виданого 15.10.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 даній постанові зазначено звернути стягнення на нерухоме майно-квартиру, що знаходиться в м. Харків, вул. заводу КомсомолецьАДРЕСА_1 (нова адреса вул. буковаАДРЕСА_2), що належить на праві власності. Зазначене майно на підставі договору іпотеки, посвідченого «ОТП Банк», за яким позивач є іпотекодавцем. Позичальником за кредитним договором від 24.01.2008 р. є ОСОБА_4. В нотаріальному реєстрі боржників, позивач як боржник не зареєстрована. Тобто не є позичальником банку та не є боржником, а є лише власником квартири.19.10.22017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 29.11.2018 р. позивачем подано заяву про зняття арешту з майна. Прохає скасувати арешт з нерухомого майна, що належить їй, окрім квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, накладений постановою від 19.10.2017 року.
Ухвалою Дзержинського р/с м. Харкова від 18.12.2018 року вказане цивільне провадження передано на розгляд Ленінського р/с м. Харкова
Ухвалою Ленінського р/с м. Харкова від 10.01.2019 року було відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача отримавши копію позовної заяви своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив що позов підлягає задоволенню за наступним:
на підставі виконавчого напису №7352 від 15.10.2013 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що належить на право власності гр. ОСОБА_2. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 24.01.2008 року Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р.№ 460, передано в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» Шевченківським відділом ДВС м. Харкова ГТУЮ у Хар. області відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно, що належить боржнику: все майно ОСОБА_2 (а.с.11)
Позичальником за кредитним договором від 24.01.2008 р. є ОСОБА_4 (а.с.15-22)
19.10.2017 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харкова ОСОБА_6 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 5.1.4 Інструкції "Про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 р., стягнення звертається тільки на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України право власності включає в себе право володіння, право користування та право розпорядження своїм майном.
Ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» що діяв на час повернення виконавчого листу стягувачу, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження.
Згідно з частинами 2 5 статті 60 Закону №606-ХІV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Арешт на майно боржника триває значний час, але протягом цього часу не було вчинено жодних виконавчих дій щодо майна, зокрема і не визначено це майно, що вказує на формальність арешту, а не наявність мети, з якою він повинен накладатися відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: для забезпечення реального виконання рішення.
Підстави зняття арешту державним виконавцем визначено ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», яка не містить прямої вказівки державному виконавцю зняти арешт з майна в разі повернення виконавчого документа.
Позивачка не може оскаржити дії(бездіяльність) державного виконавця щодо скасування арешту, оскільки виконавче провадження, у якому було накладено арешт, відсутнє , а тому позивачка звернулась за захистом порушених прав у порядку позовного провадження. Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст.4, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Судом встановлено, що в іпотеку передавалась тільки квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3, а тому на спірне житло договір про іпотеку не поширюється. Позивачка ОСОБА_1 не є позичальником банку та не є боржником, а є лише власником квартири.
У зв»язку з чим, права позивача порушуються, оскільки вона не може розпорядитися належним їй майном через наявність арешту на це майно, за відсутності підстав для арешту, а тому права позивача підлягають судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.
Відповідно до ст. 1 першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, кожна сторона має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки зазначене базується на положеннях ст. 41 Конституції України.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі, що складаються із судового збору, який на момент подачі позову складав - 704,80грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15,16,169, 224, 317, 321, 572, 589 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 59, 60 Закону України "Про виконавче провадження", -
Позов - задовольнити.
Зобов'язати Шевченківський відділ ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області зняти арешт з нерухомого майна, належне ОСОБА_1, і.п.н.3170810726, окрім квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, що був накладений на підставі постанови Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 19.10.2017 року за реєстровим номером обтяження 5334352.
Стягнути з Шевченківського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1, судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 704,80грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанціъ.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
СУДДЯ Є.Б. Ольховський