Справа № 486/1537/18
Провадження № 2/486/107/2019
18 лютого 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
головуючого судді - Франчук О. Д.
при секретарі Деменко К.Л.
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення збитків в порядку регресу,
30.10.2018 року представник виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської областісекретар Южноукраїнської міської ради ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення збитків в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.11.2014 року були достроково припинені повноваження секретаря Южноукраїнської міської ради ОСОБА_4 та її було звільнено з посади на підставі рішення Южноукраїнської міської ради №1371 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень секретаря Южноукраїнської міської ради». Вказане рішення було оскаржено в судовому порядку. Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.11.2017 року рішення Южноукраїнської міської ради №1371 скасовано, зобов'язано Южноукраїнську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату з 01.02.2015 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на загальну суму 121413,22 грн. та судові витрати в сумі 8819,12 грн., а всього 130232,34 грн.
Посилаючись на те, що рішення Южноукраїнської міської ради було скасоване через некомпетентні дії на той час міського голови ОСОБА_2 та штучне створення ним конфліктної ситуації, представник позивача просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу витрати місцевого бюджету в сумі 130232,34 грн. та судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, суду пояснив, що оскільки скасування рішення міської ради відбулося через протиправні дії колишнього голови, він зобов'язаний компенсувати шкоду, завдану міському бюджету.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив що діяв виключно в межах повноважень, наданих йому законодавством та регламентом.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Южноукраїнської міської ради від 20.11.2014 року №1371 було висловлено недовіру секретарю міської ради ОСОБА_4, достроково припинено її повноваження та звільнено з посади секретаря Южноукраїнської міської ради з наступного робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності (а.с.12-13). Вказане рішення визнано протиправним та скасовано постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №486/31/15-а від 28.11.2017 року. Підставою скасування рішення згідно постанови суду є невідповідність обставин, викладених у рішенні міської ради в обґрунтування висловленої недовіри, фактичним обставинам справи, а саме факт самостійного прийняття рішення секретарем Южноукраїнської міської ради про скликання позачергової сесії в судовому засіданні не був підтверджений жодними доказами, більше того, представник Южноукраїнської міської ради та виконавчого комітету в судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги (а.с.7-11).
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами частин першої та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В деліктних зобовязаннях законодавство передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Відповідно до виписки по рахунках від 29.01.2018 року та повідомлення Управління державної казначейської служби України у місті Южноукраїнську від 31.01.2018 року (а.с.17-18) виконавчий лист про стягнення з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради на користь ОСОБА_4 130232,34 грн. повністю виконано.
Частиною 4 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що держава, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної ОСОБА_5 Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у звязку з чим і виникло нове повязане саме з регресною вимогою.
У даній справі позивач - орган місцевого самоврядування - висуває вимоги про стягнення в порядку регресу шкоди, завданої незаконними діями колишнього міського голови - посадової особи місцевого самоврядування.
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається КонституцієюУкраїни, Законом України «Про місцеве самоврядування, законами України “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських селищних міських голів” та іншими законами України (ч.1 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»). На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (ч.3 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України (стаття 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (частина п'ята статті 42 Закону про місцеве самоврядування).
Виходячи з правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах №591/8512/15-ц від 03.10.2018 року та №712/11330/14-ц від 03.05.2018 року шкода, заподіяна фізичній особі незаконним актом індивідуальної дії, прийнятим особисто міським головою в порядку виконання своїх повноважень, передбачених п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», та відшкодована за рахунок місцевого бюджету, стягується з міського голови в порядку регресу.
Однак, за змістом пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Як зазначено в п.п. 2 п п. 9 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України посадові та службові Установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 9п.9 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України передбачено, що кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам)
Відповідно до п.п. 10 п. 9 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.
У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Органи державної влади (органи влади Автономної республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.
За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Якщо збитки, завдані державному бюджету (місцевому бюджету), є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним чи юридичним особам, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно з Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.
Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.
У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях органів державної влади.
За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з предявленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, повязаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Таким чином, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадових, службових осіб державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обовязковим.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них. Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р.)
Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надана копія рішення міської ради, копія постанови суду про скасування цього рішення, повідомлення про повне виконання рішення суду, довідка про відсутність ОСОБА_4 на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та інші документи. Ретельно дослідивши усі надані документи, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що діями колишнього міського голови ОСОБА_2 спричинено скасування рішення Южноукраїнської міської ради №1371 від 20.11.2014 року. Доводи позивача щодо підписання рішення у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_4, що спричинило скасування рішення, спростовуються самим текстом рішення, де зазначено, що рішення набирає законної сили наступного робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_4 Тим більше, що підстави визнання рішення Южноукраїнської міської ради №1371 незаконним повністю відображені у постанові Южноукраїнського міського суду і не збігаються з твердженнями позивача. Так само, матеріали справи не містять доказів, які в розумінні п.п. 10 п. 9 Розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України є належними та допустимими щодо наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 у завданні позивачу шкоди.
Так, підставою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків є наявність повного складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки); 3) причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стосовно інших різноманітних доводів позивача та відповідачів суд, оцінюючи в сукупності усі надані докази, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року)
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо вчинення порушень діючим на той час міським головою ОСОБА_2, що спричинили виплату компенсації за рахунок місцевого бюджету, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
У відповідності до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволенню позовних вимог, тому у разі відмови у задоволенні позову судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення збитків в порядку регресу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_6