Справа № 173/2964/18
Номер провадження1-кп/173/53/2019
іменем України
21 лютого 2019 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
У складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську кримінальне провадження № 12018040430000442 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця, м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області,
українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні
малолітніх дітей не маючого, офіційно не працюючого, з середньою
освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , згідно рішення Верхньодніпровського районного суду від 06.05.2010 та виконавчого листа № 2-552/2010, виданого 17.05.2010 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області на його підставі, зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частина з усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 19.03.2010, по день досягнення дитиною повноліття.
У той же час, ОСОБА_4 , маючи умисел направлений на злісне ухилення від сплати аліментів, достовірно знаючи про факт стягнення з нього аліментних зобов'язань, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, за період з 01.07.2016 по 31.10.2018 призначені йому аліменти, згідно вищевказаного рішення суду, за відсутності об'єктивних причин, які б перешкоджали його виконанню, не виплачував, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, на попередження державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про необхідність погашення заборгованості, відповідальності за ухилення від сплати аліментів, не реагував, про зміну місця свого працевлаштування державного виконавця не повідомляв, разом з тим, протягом вищевказаного періоду часу працював без оформлення трудових відносин, за що отримував заробітну плату, тим самим злісно ухилявся від виплати призначених йому судом аліментів.
У результаті вищевказаного тривалого ухилення від виконання покладених судом обов'язків з боку ОСОБА_4 , по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 , за період з 01.07.2016 по 31.10.2018 утворилася заборгованість на загальну суму 31 339,61 гривень, що сукупно складає суму таких виплат більш ніж як за три місяці відповідних платежів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковано за ч.1 ст. 164 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю та суду пояснив, що він дійсно за вказаний в обвинувальному акті період не виплачував аліменти на утримання дитини. Обіцяв надалі платити аліменти. У скоєному щиро кається.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні суду пояснила, що дійсно при вказаних в обвинувальному акті обставинах обвинувачений не виплачував їй аліменти на утримання їх доньки.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного в мотивувальній частині вироку злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, однак за згодою учасників судового провадження, в силу ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст.349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, оскільки всі досліджені судові докази логічно взаємопов'язані і послідовно доповнюють один одного та не мають протиріч суд, оцінивши їх окремо та в сукупності, з точки зору достатності вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доказана в повному обсязі та дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 суд керується тим, що його поведінка в ході досудового слідства та в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а тому на думку суду обвинувачений є осудною особою.
Призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує обставини та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого та обставини які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 характеризується задовільно, раніше не судимий, скоєний ним злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , а також запобігання скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами суд, з урахуванням обставин та тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого та встановлених судом обставин, які пом'якшують покарання, вважає необхідним призначити покарання у вигляді громадських робіт, яке, на думку суду, буде справедливим, достатнім для досягнення мети покарання та відповідатиме принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується питання обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, суд виходить з того, що сторона обвинувачення, клопотання про застосування запобіжного заходу не заявляла, обвинувачений постійно з'являвся в судові засідання, призначене покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, а тому обрання запобіжного заходу вважає недоцільним.
Питання про відшкодування матеріальної шкоди потерпілій, судом не обговорювалось, оскільки згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2010 року обвинувачений вже зобов'язаний до сплати аліментів та виконавчий лист по примусовому стягненню аліментів на утримання дитини вже знаходиться на виконанні у виконавчій службі.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 369- 371,373 -376 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не обирається.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського Апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд, протягом 30 днів з моменту проголошення вироку, а засудженим, який тримається під вартою, в той же термін з моменту вручення копії вироку
Головуючий ОСОБА_1