49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
22 лютого 2019 р. Справа № 215/4837/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Супровідним листом від 13.02.2019 р. Третім адміністративним адміністративним судом було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №215/4837/18 (2-а/215/173/18) за позовною заявою ОСОБА_1 до Начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
21.02.2019 р. вищевказану справу розподілено судді Жуковій Є.О.
Згідно зі ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пп.1 п.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вивчивши зміст адміністративного позову та доданих до нього документів, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, судом враховується наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.2 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, якщо такий спір не належить розглядати за правилами іншого, ніж адміністративне, судочинства.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 5, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, способи захисту порушеного права та межі юрисдикції адміністративних судів.
В той же час, згідно ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Частиною 1 ст.24 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, п.1 ч.1 ст.303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за правилами кримінального судочинства суди вирішують справи, зокрема, щодо бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення
Так, як свідчить зміст позовної заяви, позивач фактично оспорює бездіяльність відповідача щодо не надання нормативно-правового акта на заяву позивача від 18.09.2018 р. талона-повідомлення №540, яка направлялась останнім до відповідача.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п.6 розділу ІІІ. «Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, зареєстрованого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 р. № 1377 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.122015 р. за №1498/27943, у разі якщо письмова заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення надійшли до управління, відділу, відділення поліції при особистому зверненні заявника, водночас з його реєстрацією в журналі ЄО в черговій частині управління, відділу, відділення поліції уповноважений працівник чергової частини оформляє талон-повідомлення, форма якого наведена в додатку 4 до цієї Інструкції, і видає його заявнику.
Так, з тексту позовної заяви судом встановлено, шо у позивача - ОСОБА_1 в наявності талон-повідомлення №540, яким останній має намір надати до суду лише у судовому засіданні.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач має намір оскаржити бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, яка, на думку позивача, виявилась у порушенні механізму, порядку шаблону розгляду заяви останнього від 18.09.2018 р., згідно порядку ст.ст.18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», ст. ст. 9, 29, 33, 45 ЗУ «Про інформацію», при цьому не зазначивши яким саме чином відбулось порушення механізму порядку шаблону розгляду заяви від 18.09.2018 р. також у відповідності до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, зареєстрованого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 р. № 1377 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.122015 р. за №1498/27943, яким саме визначено порядок ведення єдиного обліку органами Національної поліції України, у тому числі їх структурними (відокремленими) підрозділами (управліннями, відділами, відділеннями) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням, та в чому полягає порушення його прав в кримінальному судочинстві за наявності у останнього зазначеного вище талона-повідомлення.
Таким чином, з урахуванням вказаних вище процесуальних норм, даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Дана правова позиція узгоджується також і з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2018р. у справі №812/1307/17.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також і в даному випадку, судом також враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04), в якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
При цьому, слід роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.
За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним поданням до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова