Справа № 140/2732/18
Провадження № 2/140/129/19
18.02.2019 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді - Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.
учасників справи: позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/2732/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Ковалівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку загальною площею 0,31 га, яка розміщена за адресою вул. Сиротенка,7 с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області та призначена для обслуговування житлового будинку, мотивуючи позов тим, що 06.03.2001 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу житлового будинку за адресою с. Ковалівка вул. Сиротенка, 7 Немирівського району Вінницької області. Даний договір був посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_3 Немирівської державної нотаріальної контори.
Вище вказаний житловий будинок ОСОБА_2 належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
У зв'язку з тим, що на земельну ділянку загальною площею 0,31 га у ОСОБА_2 були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а тому вони не змогли оформити нотаріально договір купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.
Рішенням Ковалівської сільської ради позивачці було виділено земельну ділянку загальною площею 0,31 га по вул. Сиротенка, 7 с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області для обслуговування житлового будинку.
З березня 2001 року вона користується земельною ділянкою по вул. Сиротенка,7 с. Ковалівка, яка призначена для обслуговування житлового будинку та з 2001 року сплачує податок за користування земельною ділянкою, однак не має можливості виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Позивачка в позовній заяві посилається на те, що відповідно до ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом .
Відповідно до вимог ст.. 119 Земельного кодексу України Громадяни , які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Набувальна давність - це можливість набуття громадянами права на земельну ділянку за давністю користування. Як видно зі змісту цієї статті, умовами набуття громадяни права власності або користування на земельну ділянку є добросовісне, відкрите і безперервне користування нею протягом 15 років.
Добросовісне користування земельною ділянкою може бути визнане таким у разі використання її за цільовим призначенням з дотриманням користувачем екологічного, земельного, аграрного, містобудівного, водного та іншого законодавства, виконання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відкрите користування земельною ділянкою очевидно передбачає, що про таке користування відомо сусідам, уповноваженим органам, які не порушували або порушували питання про самовільне використання земельної ділянки, про сплату податків чи отримання субсидій. Безперервне користування земельною ділянкою на протязі 15 років означає що громадянин протягом цього часу безперервно користувався земельною ділянкою .
Отже, при наявності всіх зазначених умов громадянин може набути право на земельну ділянку за давністю користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно іа володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.
В судовому засідання позивачка позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.
Представник відповідача до зали судового засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить справу слухати у відсутність представника сільської ради, позов визнає.
Суд заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 березня 2001 року посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 один одноповерховий із шлаку житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: вул. Сиротенка, № 7, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (а.с. 22).
Відповідно до рішення Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 20 лютого 2001 року ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку розміром 0,31 га по вул. Сиротенка, 7 для обслуговування житлового будинку, який вона купила у гр. ОСОБА_2 (а.с. 23).
Відповідно до довідки № 3310 від 24.10.2018 року виданої виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Немирівського районну Вінницької області, ОСОБА_1, дійсно користується земельною ділянкою, яка належить громадянину ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3378 від 29 жовтня 1999 року, яка розташована за адресою: вул. Сиротенка, 7, с. Ковалівка Немирівського районну Вінницької області, загальною площею 0,31 га та сплачує земельний податок з 2001 року по даний час, заборгованості немає (а.с. 25).
Відповідно до вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 344 ЦК України, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Розділом III Земельного кодексу України врегульовані питання, що стосуються прав на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
З аналізу наведених правових норм слідує, що набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) врегульовано саме нормами Земельного кодексу України та в порядку, визначеному цим кодексом.
Аналізуючи зазначені вище норми, суд спирається на висновок зроблений колегією суддів Верховного Суду України, ухала від 30 травня 2007 року, справа № 6-29569св06, в якому зазначено, що зі змісту ст. 119 ЗК України, вбачається, що сама по собі наявність строку набувальної давності не є єдиною та безпосередньою підставою для виникнення у особи права власності або права користування земельною ділянкою. Вона є лише умовою для застосування інших способів встановлення цих прав. Набувальна давність користування земельною ділянкою згідно з вказаною статтею є лише підставою для звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з відповідним клопотання щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому, земельна ділянка, яка вже була передана у власність одній особі на підставі рішення відповідного органу, не може бути передана у власність іншій особі лише в силу права, яке виникло у неї у зв'язку з набувальною давністю.
Матеріали справи та покази позивачки не містять доказів того, що вона зверталася до відповідача про передачу у власність земельної ділянки на підставі ст.. 119 ЗК України.
Також суд звертає увагу, що оспорювання земельна ділянка, вже передана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі рішення Ковалівської сільської ради Немирівського району вінницької області від 20 лютого 2001 року (а.с. 23).
Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
У разі відмови ради у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання, згідно зі ч.11 ст.118 Земельного Кодексу України, має бути вирішено в судовому порядку.
Стороною позивача, відповідно до принципу диспозитивності, обрано спосіб захисту свого цивільного права та інтересу, а тому суд розглядає справу в межах заявлених нею вимог, як того вимагає ст. 13 ЦПК України, та приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Відтак, вимоги позивача про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку, суперечать приписам ст.ст. 13, 14, 142-145 Конституції України та вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 116, ст. 119 Земельного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що земельна ділянка, як встановлено в судовому засіданні, не відноситься до земель комунальної власності, а належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3378 від 29 жовтня 1999 року відповідно до довідки № 3310 від 24.10.2018 року виданої виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Немирівського районну Вінницької області (а.с. 25), а тому позов подано до неналежного відповідача, адже, Ковалівська сільська рада Немирівського районну Вінницької області розпоряджається тільки землями комунальної власності.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вважає, що заява представника відповідача. Ковалівського сільського голови ОСОБА_4 про визнання позову суперечить закону, а тому суд не приймає це визнання.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13 81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 118 ,119 ЗК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Дата складення повного судового рішення - 19.02.2019 року.
Суддя:(підпис)
Копія вірна ОСОБА_5
Суддя: