Справа № 145/2037/18
іменем України
"08" лютого 2019 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Кіосак Н.О.,
за участю секретаря Крикливої М.С.,
представника позивачів ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою, в якій вказують, що 27 травня 2009 року в с. Селище Тиврівського району померла їхня мати ОСОБА_5, яка до дня смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями в с. Селище, вул.Щаслива ( Щорса), 7 та земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та ведення особистого селянського господарства, розташовані за цією ж самою адресою.
Право спадкодавця на вище перераховане майно стверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння № 456, виданим виконкомом ОСОБА_4 сільської ради на підставі рішення Тиврівської районної ради № 143 від 21.07.2008 року колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5 та Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ВН №112590, виданим на ім'я ОСОБА_5 14 січня 2005 року.
Вони спадкоємці першої черги за законом. В установлений законом шестимісячний строк вони прийняли спадщину шляхом подання заяв про її прийняття. Інших спадкоємців першої черги за законом після ОСОБА_5 немає.
Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки вони отримають в нотаріальній конторі. У видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок їм нотаріус Тиврівської державної нотаріальної контори відмовила в зв'язку з тим, що вказане майно належить колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5.
Позову до того самого відповідача з тих самих підстав з тим самим предметом позову вони до суду не подавали.
Просять визнати за ними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності по 1\2 частці за кожною на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Селище, по вулиці Щаслива, під номером 7: будинок 1979 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А», вартістю 92283 грн., з прибудовою «а», вартістю 60005 грн., верандою «а1», вартістю 8708 грн., прибудовою «а2», вартістю 23877 грн., загальною площею підрахованою за формулою розрахунку площ 107.7 кв.м., загальною площею 101.6 кв.м., житловою 61.8 кв.м., допоміжною 39.8 кв.м., площею літніх приміщень 6.0 кв.м., ганок з козирком, вартістю 1301 грн., сарай «Б», вартістю 8961 грн., літня кухня «Б», вартістю 11490 грн., гараж «Б», вартістю 12708 грн., сарай «Б», вартістю 7770 грн., погріб «пБ», вартістю 7446 грн., сарай «б», вартістю 2354 грн., убиральня «Е», вартістю 3147 грн., огорожа № 1, вартістю 1934 грн., огорожа № 2, вартістю 2990 грн., ворота з хвірткою № 5, вартістю 2596 грн., колодязь № 6, вартістю 2277 грн., вигрібна яма № 7, вартістю 4572 грн. загальною вартістю 254 423 грн., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, померлої в с. Селище Тиврівського району Вінницької області 27 травня 2009 року.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позов підтримала просить його задоволити з підстав викладених у ньому. Пояснила, що чоловік ОСОБА_5 помер до її смерті за років 20, інших дітей, крім позивачів, у неї не має. На 1993 р. вона в спадковому будинку проживала одна. Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку. ОСОБА_4 сільська рада позов визнає, просить справу розглянути у відсутності її представника.
Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
27 травня 2009 року померла ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть.
До дня смерті вона проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою ОСОБА_4 сільської ради № 1507 від 12.10.2018 року.
Згідно свідоцтва про право власності № 453 від 20.12.1989 року житловий будинок в с. Селище по вул. Щорса, 7, належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 (а.с. 5).
Право власності на даний будинок зареєстроване в ВООБТІ 20.12.1989 року.
Згідно рішення 2 сесії 7 скликання ОСОБА_4 сільської ради від 22.12.2015 року № 34 " Про затвердження розпоряджень сільського голови щодо перейменування вулиць" вулицю "Щорса" перейменовано на вулицю "Щаслива".
Житловий будинок, що входить до спадщини, розташований на земельній ділянці, площею 0.2397 га, яка належала на праві власності спадкодавиці на підставі Державного акту серії ВН № 112590, виданого 14 січня 2005 року.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Тобто, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, входить житловий будинок з господарським будівлями по вул. Щаслива, 7, в с. Селище Тиврівського району Вінницької області.
Згідно Інформаційної довідки № 54161804 від 20.11.2018 року в Спадковому реєстрі зареєстровано заповіт після смерті ОСОБА_5, складений 26.11.2003 року, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради, яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_6
Проте, в установлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, а саме 28.07.2009 року ОСОБА_6 подала до Тиврівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини за даним заповітом та про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за законом.
Крім того, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 - 28.07.2009 року до Тиврівської держнотконтори подала також ОСОБА_3 Дані обставини стверджуються копією заяви ОСОБА_6 від 28.07.2009 року, повідомленням Тиврівської державної нотаріальної контори № 2062/01-16 від 20.11.2018 року.
Оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 в установленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина за законом (ст. 1223, ч.1 ст. 1268, ст. 1273 ЦК України). Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - дочки ОСОБА_5, спадкоємиці за законом першої черги ( ст. 1261 ЦК України).
Той факт, що ОСОБА_2 є дочка ОСОБА_5 стверджується свідоцтвом про народження, в якому матір'ю вказано "Башак Зоя Яковлівна". Заповіт ОСОБА_5 від 26.11.2003 року складено було на користь вказаної особи, вона ж і подавала вищевказані заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом та прийняття спадщини за законом 28.07.2009 року, що вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00021885771 від 16.01.2019 року, згідно якого, 17.08.1985 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, її прізвище після реєстрації шлюбу було змінено на "Дидюк", свідоцтвом про розірвання даного шлюбу серії І - АМ № 051555 від 30.08.1999 року, згідно якого, 30.08.1999 року зареєстровано розірвання даного шлюбу, при реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_6 прізвище не змінювала; свідоцтвом про зміну імені серія І-АМ № 005076 від 11.01.2012 року, згідно якого, ОСОБА_6 змінила прізвище на "Башак". Тобто, на час складання заповіту від 26.11.2003 року та подання відповідних вищевказаних заяв до Тиврівської держнотконтори ОСОБА_9 мала прізвище "Дидюк".
ОСОБА_3 - дочка ОСОБА_5, що стверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00021170135 від 10.10.2018 року, згідно якого, її шлюб з ОСОБА_10 зареєстровано 04.08.1984 року, її дошлюбне прізвище "Башак"; копією свідоцтва про розірвання даного шлюбу від 08.09.1999 року, відповідно з яким, після розірвання вказаного шлюбу її прізвище залишилось "Ніколенко"; свідоцтвом про її народження, в якому матір'ю вказано "Башак Зоя Яковлівна".
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 54161800 від 20.11.2018 року після смерті ОСОБА_5 28.07.2009 року зареєстрована спадкова справа.
Таким чином, позивачі як спадкоємці за законом першої черги, які прийняли спадщину в установленому законом порядку, мають право на належну їм частку в спадковому майні спадкодавиці.
Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки всіх спадкоємців однієї черги є рівними. Отже вони мають право на 1\2 частку житлового будинку кожна.
Постановою державного нотаріуса Тиврівської держнотконтори від 01.11.2018 року №1935/02-31 позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки позивачами нотаріусу було надано свідоцтво про право власності на домоволодіння, видано колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5
Проте, враховуючи вищевикладене, дані обставини не перешкоджають позивачам на отримання права власності на їх частку у спадковому майні.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5- 13, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, ст..ст. 1218, 1220, 1221, 1222, 1261, 1268 ЦК України,
ухвалив :
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності по 1\2 частці за кожною на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Селище Тиврівського району Вінницької області, по вулиці Щаслива, під номером 7 : будинок 1979 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А», вартістю 92283 грн., з прибудовою «а», вартістю 60005 грн., верандою «а1», вартістю 8708 грн., прибудовою «а2», вартістю 23877 грн., загальною площею підрахованою за формулою розрахунку площ 107.7 кв.м., загальною площею 101.6 кв.м., житловою 61.8 кв.м., допоміжною 39.8 кв.м., площею літніх приміщень 6.0 кв.м. ганок з козирком, вартістю 1301 грн., сарай «Б», вартістю 8961 грн., літня кухня «Б», вартістю 11490 грн., гараж «Б», вартістю 12708 грн., сарай «Б», вартістю 7770 грн., погріб «пБ», вартістю 7446 грн., сарай «б», вартістю 2354 грн., убиральня «Е», вартістю 3147 грн., огорожа № 1, вартістю 1934 грн., огорожа № 2, вартістю 2990 грн., ворота з хвірткою № 5, вартістю 2596 грн., колодязь № 6, вартістю 2277 грн., вигрібна яма № 7, вартістю 4572 грн. загальною вартістю 254 423 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої в с. Селище Тиврівського району Вінницької області 27 травня 2009 року.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 11 лютого 2019 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подана протягом тридцяти днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_11