Іменем України
Справа № 133/1679/18
22.02.19
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчко В.Л. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Козятині цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 113 386,27 грн.. Свої вимоги мотивував тим, що 01.11.2013 року між банком і відповідачем по справі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом .
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення діючого законодавства та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав в повній мірі, у зв'язку з чим банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 11.06.2018 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 113 386,27 грн., яка складається з: 2069, 70 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 100 191,16 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 249,87 грн. - заборгованості за пенею; 500 грн. - штрафу (фіксованої частини); 5 375,54 грн. - штрафу (процентна складова). Саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ст 128 ч 8 п 4 ЦПК України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відзив до суду не подав, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів наданих позивачем.
З'ясувавши обставини справи і дослідивши докази суд приходить до висновку, що необхідно відмовити в задоволенні позову в повному обсязі .
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що 01.11.2013 між банком і відповідачем по справі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження зазначених вимог позивач надав суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 01.11.2013 укладеного між «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_1, станом на 11.06.2018, «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк», Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг і Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 207,1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Відповідно до роз'яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Водночас, відповідно до правової позиції, що висловлена ВСУ у справі № 6-2320цс16 «Умови та правили надання банківських послуг у «ПриватБанку» повинні містити підпис відповідача.
При нарахуванні пені та штрафів позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» начебто визнаних відповідачем, разом з тим позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору № б/н від 01.11.2013 року. Це положення узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові по справі №6-16цс-15 від 11.03.2015 року, яку суд враховує при винесення даного рішення.
Крім того, доданий АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.2013,укладеного між ПриватБанком та клієнтом-ОСОБА_1, станом на 11.06.2018 не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки він не є первинним документом, так як не відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», а саме: не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення такого розрахунку, відсутній особистий підпис та інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що склала відповідний розрахунок.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.
Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Надані АТ КБ «ПриватБанк» суду копії «Умов та правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного 01.11.2013 року Договору. Розрахунок заборгованості, не може слугувати підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки він не є первинним документом, так як не відповідає вимогам, що висуваються чинним законодавством до первинних документів, не відповідає вимогам встановлених ЦПК для письмових доказів. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія паспорта відповідача та розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.2013,укладеного між ПриватБанком та клієнтом-ОСОБА_1, станом на 11.06.2018 не являються належними і допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам встановлених ЦПК України встановлених для письмових доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 207,634,1055 ЦК України, ст.ст.81,89, 259,263-265,279 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», адреса: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1, проживає: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Повне судове рішення складене 22.02.2019.
Суддя - підпис - В.Л. Сєчко
З оригіналом вірно. Суддя Секретар
Дата документу 22.02.19