ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
20.02.2019Справа № 910/500/19
Суддя Господарського суду міста Києва Смирнова Ю.М., розглянувши
зустрічну позовну заявуПриватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» 2) Відкритого акціонерного товариства «Російська дорожна лізингова компанія «Росдорлізинг»
провизнання правочину недійсним
у справі №910/500/19
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія»
до 1) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» 2) Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»
про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії,
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники учасників процесу:
від позивача за зустрічним позовом (відповідача-2 за первісним позовом) Петраш Ю.Л.
від відповідача-1 за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) Васильєв П.П.
від відповідача-2 за зустрічним позовом не викликалися
від відповідача-1 за первісним позовом Кравченко О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», в якому просить:
- витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» напіввагони за номерами 56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154;
- зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» внести зміни до автоматизованого банку даних вантажних вагонів компаній-операторів стосовно напіввагонів №№56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154 шляхом їх виключення з операторського управління Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»;
- зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» внести зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) стосовно напіввагонів №№56012982, 56013006, 56013014, 56013022, 56013030, 56013048, 56013154 шляхом зняття (скасування) ознаки «Власний вагон. Власник Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як власник вищевказаних напіввагонів не може реалізувати свої повноваження власності, зокрема, володіння і користування, через те, що у інформаційних базах даних АБД ПВ Укрзалізниці та АРМ наявна інформація, відповідно до якої оператором вагонів значиться відповідач-2, що унеможливлює відправлення вагонів власності позивача на станції призначення, визначені позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/500/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.02.2019.
15.02.2019 до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/500/19 надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» та Відкритого акціонерного товариства «Російська дорожна лізингова компанія «Росдорлізинг» про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 2 ст. ст. 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За змістом ч. 10 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
За приписами ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У зустрічній позовній заяві Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» просить визнати недійсним Дополнительное соглашение №1 к Договору купли-продажи дебиторской задолжености (прав требования) от 03.04.2018 №6/НЗ от 03.04.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» та Відкритим акціонерним товариством «Російська дорожна лізингова компанія «Росдорлізинг».
Отже, у зустрічному позові Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» ставиться питання про визнання недійсним правочину, укладеного між двома іноземними особами. Відповідачами за зустрічним позовом, відповідно, є резиденти Російської Федерації.
Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Однак, звертаючись до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 03.04.2018 до договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ, позивачем за зустрічним позовом не наведено (та судом не встановлено) обставин, які з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України.
Як зазначено в п. 6 оспорюваного правочину, вказана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ.
В свою чергу, пунктом 16 Договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) від 03.04.2018 №6/НЗ встановлено, що спори та розбіжності щодо даного договору сторони зобов'язуються врегулювати шляхом переговорів; у випадку не досягнення згоди шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в Арбітражному суді м.Москви.
За таких обставин, наведений у зустрічній позовній заяві спір не підлягає розгляду у господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Євразія» та Відкритого акціонерного товариства «Російська дорожна лізингова компанія «Росдорлізинг» про визнання правочину недійсним, поданою в рамках справи №910/500/19.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова