ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2019Справа № 910/7250/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом заступника прокурора міста Києва
в інтересах держави в особі Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання припиненим права, розірвання договору оренди
та повернення земельної ділянки
представники учасників справи:
від прокуратури Лядецька Л.В. (посвідчення №016098 від 10.04.2013)
від позивача Безносик А.О. (довіреність № 225-КМГ-36 від 09.01.19)
від відповідача Паламар Л.В., (адвокат за ордером серії КВ №387281 від 29.01.2019)
від третьої особи Ткаченко О.О. (довіреність № 05703-26292 від 11.12.18)
Заступник прокурора міста Києва (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" (далі - відповідач) про:
- визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови земельною ділянкою площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на проспекті Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва;
- розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладеного між Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, код 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник" (вул. Чичеріна, 21, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49006, код 30971302), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605;
- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" (вул. Чичеріна, 21, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49006, код 30971302) повернути Київській міській раді (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код 22883141) земельну ділянку площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на проспекті Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що відповідно до п.п. 8.4 та 12.2 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605, товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" зобов'язане було не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації, договору завершити забудову земельної ділянки. Однак, станом на дату звернення з даним позовом відповідачем не лише не завершено забудову земельної ділянки, а й навіть не розпочату її забудову, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність правових підстав для розірвання відповідного договору оренди та повернення земельної ділянки орендарю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7250/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2018.
23.06.2018 від Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське об'єднання правників" надійшла заява про вступ у справу на стороні позивача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
27.06.2018 від Прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення.
02.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі в частині вимог про визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою, а в інший частині вимог просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Прокурором у позовній заяві не вказано, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв'язку з обставиною незабудови земельної ділянки, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця; прокурором не доведено та не вказано, у чому полягає неможливість досягнення мети договору, не вказано, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, тобто Київська міська рада, укладаючи такий договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Також відповідач зазначає, що договір оренди земельної ділянки є похідним від Інвестиційного договору, що встановлено рішенням Господарського суду міста від 11.10.2011 у справі № 57/279; сторонами інвестиційного договору урегульовано питання початку будівництва на спірній земельній ділянці. Вимога про визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови спірною земельною ділянкою є встановленням юридичного факту, а тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Крім того, відповідач вказує, що прокуратурою у даній справі не надано жодних доказів того, що нею були вчинені будь-які дії щодо встановлення того, чи вчиняє Київська міська рада якісь дії щодо врегулювання даного спору. ТОВ "Господарник" належним чином виконує умови інвестиційного договору та похідного від нього договору оренди земельної ділянки, а тому твердження прокурора про істотні порушення такого договору оренди є безпідставним.
02.07.2018 від відповідача надійшли заява про застосування строків позовної давності та клопотання про залишення позовної заяви без руху.
У підготовчому засіданні 03.07.2018 відхилено клопотання Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське об'єднання правників" про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.07.2018.
12.07.2018 від Київської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Клопотання мотивоване тим, що основним завданням даного органу є забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сферах управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста. Крім того, відповідно до п. 3.29 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній опрацьовує запити, звернення народних депутатів України та депутатів Київської міської ради, розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що відносяться до компетенції Департаменту.
12.07.2018 від органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Совки" надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
12.07.2018 до початку підготовчого засідання від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
12.07.2018 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання по залишення позовної заяви без руху та на заяву про застосування строків позовної давності.
У підготовчому засіданні 12.07.2018 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, оскільки вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є вимогою немайнового характеру, оскільки між сторонами склались договірні відносини, а спірна земельна ділянка не вибувала з власності Київської міської ради.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкладено підготовче засідання на 31.07.2018 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
18.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача. У вказаній відповіді на відзив, серед іншого, прокурор зазначає, що ТОВ "Господарник", маючи відповідно до договору оренди землі обов'язок завершити забудову земельної ділянки в строк, встановлений проектною документацією на будівництво, навіть не отримало містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та не розробило проектної документації, що свідчить про відсутність намірів на забудову земельної ділянки. Невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі, що призвело до нездійснення забудови землі, позбавило територіальну громаду міста можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні спірного договору оренди землі - мати для мешканців міста облаштовану рекреаційну зону для відпочинку та побудований розважально-торговий комплекс. Крім того, прокурор зазначає, що посилання відповідача на врегулювання питання початку будівництва умовами інвестиційного договору № 049-13/і/16від 22.05.2005 є безпідставним, оскільки предметом спору у справі № 910/7250/18 є договір оренди земельної ділянки, зміни до якого в частині строків забудови не вносились.
25.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення (заперечення) щодо вступу у справу органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Совки".
31.07.2018 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить задовольнити позовні вимоги.
31.07.2018 від відповідача надійшли письмові заперечення з долученими доказам.
У підготовчому засіданні 31.07.2018 суд відхилив клопотання органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Совки" про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.08.2018.
20.08.2018 через загальний відділ діловодства суду від органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Совки" надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
21.08.2018 через загальний відділ діловодства суду від органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Совки" надійшла заява з проханням відкликати заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.09.2018.
06.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2018 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнано причини неявки поважними та відкладено розгляд справи по суті на 11.09.2018.
11.09.2018 на розгляд та вирішення надійшли заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/7250/18 та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 зупинено провадження у справі № 910/7250/18, заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/7250/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 (суддя Івченко А.М.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Господарник" у задоволенні заяви про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/7250/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.09.2018.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018, товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу від 11.09.2018 в частині зупинення провадження у справі № 910/7250/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 по справі № 910/7250/18 апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2018 в частині зупинення провадження у справі № 910/7250/18 закрито, матеріали справи № 910/7250/18 ухвалено повернути до господарського суду міста Києва.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 - залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 призначено судове засідання на 29.01.2019.
28.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2019 підтримав заяву від 11.09.2018 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 залишено без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2019.
08.02.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "ЮрЖитло" надійшла позовна заява, в якій заявник просить залучити товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "ЮрЖитло" до участі в справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та визнати недійсним п. 8.4 договору оренди від 14.03.2008 № 79-6-00605, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник".
12.02.2019 до початку судового засідання від відповідача надійшли додаткові пояснення з долученими до них доказами та клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 12.02.2019 представником відповідача подано відвід судді Удаловій О.Г. від розгляду справи № 910/7250/18.
Судом постановлено ухвалу, якою заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про відвід судді Удалової О.Г. у справі № 910/7250/18 залишено без розгляду.
Також у судовому засіданні 12.02.2019 суд, заслухавши пояснення учасників процесу, відхилив заяву відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
Заява про зупинення провадження обґрунтована тим, що відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2018 про відкриття провадження у справі, а тому провадження підлягає зупиненню до закінчення розгляду апеляційним судом скарги.
Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Обставини, наведені відповідачем у заяві про зупинення провадження не дають підстав зупинити провадження на стадії розгляду по суті. Крім того, судом враховано, що відповідачем подано апеляційну скаргу, на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а на момент подання клопотання про зупинення матеріали справи знаходься в господарському суді міста Києва, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 12.02.2017 постановлено ухвалу про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "ЮрЖитло".
У судовому засіданні 12.02.2019 прокурор, представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 № 1102/1763 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Господарник" для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу на просп. Червонозоряному, 113, у Голосіївському районі м. Києва та вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю "Господарник", за умови виконання п. 6 рішення, земельні ділянки загальною площею 19,32 га на просп. Червонозоряному, 113, у Голосіївському районі м. Києва.
06.03.2008 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1102/1763, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.
Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування - просп. Червонозоряний, 113, у Голосіївському районі м. Києва;
- розмір - 191187 кв.м.;
- цільове призначення - для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу;
- кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002.
Положеннями п. 3.1. договору встановлено, що останній укладено на 15 років.
Пунктом 8.4. договору серед обов'язків орендаря визначено, що останній зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
Згідно з п. 11.5. договору, останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.
У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (п. 11.8 договору).
Відповідно до п. 12.2. договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.
07.05.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки № 18-0659-01, в якому зафіксовано, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002) не огороджена, на земельній ділянці ростуть зелені насадження та знаходяться болота, будівельні роботи не проводились, будівлі та споруди на ділянці відсутні. До вказаного акту долучено план-схему земельної ділянки.
Згідно з інформацією, наданою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва листом від 04.05.2018 вих. № 073-4007, Департамент не реєстрував та не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на проспекті Лобановського, 113, у Голосіївському районі міста Києва.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями прокурора про наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови земельною ділянкою та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань із здійснення забудови у строки, встановлені договором.
Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до приписів п. 8.4 договору, враховуючи дату реєстрації договору Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" повинно було завершити забудову земельної ділянки у строк до 14.03.2011, однак будівельні роботи відповідачем навіть не розпочато. Про відсутність проведення будівельних робіт та самих будівель і споруд на спірній земельній ділянці свідчить також акт обстеження земельної ділянки від 07.05.2018 № 18-0659-01.
З урахуванням викладеного, посилаючись на умови спірного договору, на приписи ст.ст. 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 102-1 Земельного кодексу України прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради просить суд: визнати припиненим право товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови земельною ділянкою площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва; розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладений між Київської міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605 та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтями 13 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до статей 142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент передачі земельної ділянки в користування відповідачу) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною другою статті 125 Земельного кодексу України у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Як встановлено судом вище, 14.03.2008 договір від 06.03.2008 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 79-6-00605 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Таким чином, внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки від 06.03.2008 та проведення відповідних реєстраційних дій, позивач отримав право користування земельною ділянкою площею 191187 кв.м. на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва на умовах, визначених договором, а також набув відповідних обов'язків щодо зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, а також статтею 20 Господарського кодексу України.
За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 909/248/17 та у постанові Верховного Суду України № 6-75цс13 від 18.09.2013.
Статтею 1 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.
До компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій (статті 13 Закону України "Про основи містобудування").
З наведених норм законодавства вбачається, що Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов'язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва.
Крім того, Закон України "Про благоустрій населених пунктів" покладає на органи місцевого самоврядування обов'язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
У той же час, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 07.05.2018 №18-0659-01 спірна земельна ділянка, яка розташовується у Голосіївському районі міста Києва, не огороджена, на ній ростуть зелені насадження та знаходяться болота, будівництво не розпочато, що не сприяє як розвитку інфраструктури міста Києва, так і створенню належного середовища для громади, яка проживає поблизу такої території.
Таким чином, з метою реалізації покладених на Київську міську раду із створення благоустрою у місті Києві обов'язків, зокрема щодо забезпечення належного середовища для проживання громади міста Києва, сторонами було передбачено у п. 8.4 договору обов'язок відповідача здійснити забудову земельної ділянки протягом 3 років з дня реєстрації договору оренди, а також визначено наслідки невиконання орендарем такого свого обов'язку - право розірвати договір (п.п.11.4., 11.5 договору).
При цьому, укладаючи даний договір, Київська міська рада правомірно очікувала, що до 14.03.2011 на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва буде облаштована рекреаційна зона в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач стверджує, що приступив до виконання робіт на спірній земельній ділянці та зазначає, про відсутність порушень умов договору, з огляду на наступне.
22.05.2005 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, як організатором конкурсу, та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник", як інвестором, укладено інвестиційний договір № 049-13/і/16 про будівництво торговельно-розважального комплексу по Червонозоряному проспекту, 113 (територія Совських ставків).
Відповідач зазначає, що договір оренди земельної ділянки є похідним від вказаного інвестиційного договору, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 57/279, оскільки він спрямований на виконання основного зобов'язання, тобто здійснення інвестування у відповідні об'єкти інвестування, які будуть розташовані на спірній земельній ділянці.
Відповідно до п.п. 4.1.10 п. 4 інвестиційного договору, інвестор зобов'язується завершити будівництво у строки, передбачені проектно-кошторисною документацією.
Додатковою угодою № 2 від 19.03.2017 до інвестиційного договору № 049-13/і/16 визначено, що відповідач повинен розпочати будівництво об'єкту інвестування не пізніше 01.08.2018.
З урахуванням викладених обставин, відповідач стверджує, що сторонами інвестиційного договору врегульовано питання початку будівництва на спірній земельній ділянці, а тому доводи прокурора із посиланням на договір оренди земельної ділянки, який є частиною виконання інвестиційного проекту і жодним чином не регулює питання здійснення забудови, є безпідставними.
Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача та відхиляє їх, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 57/279 встановлено наступне: "На підставі вищевикладеного та з метою оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом інвестиційного будівництва ТОВ "Господарник" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки загальною прощею 19,32 га по Червонозоряному проспекту, 113 (територія Совських ставків). "
У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип правової визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Одночасно з цим, господарський суд наголошує, що преюдиціальні акти необхідно відрізняти від оцінки судом певних обставин. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, що зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, що встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Суд зазначає, що наведений вище абзац рішення Господарського суду міста Києва у справі № 57/279 є оціночним висновком суду та не є встановленням факту того, що договір оренди земельної ділянки є похідним від інвестиційного договору, при вирішенні даного спору суд самостійно досліджує вказану обставину.
Так, предметом спору у даній справі є правовідносини за договором оренди земельної ділянки, а не за інвестиційним договором.
Інвестиційним договором № 049-13/і/16 від 22.05.2005 не врегульовані земельні правовідносини між сторонами, будь-яких зобов'язань щодо оформлення використання земельної ділянки умови договору не містять.
Спірний договір оренди земельної ділянки також не містить жодних посилань на інвестиційний договір № 049-13/і/16 від 22.05.2005.
Таким чином, зазначені договори не є похідними, а є самостійними правочинами, з різним суб'єктним складом, різними правами та обов'язками і врегульовані різними нормами законодавства.
Внесення змін щодо строків забудови в інвестиційний договір № 049-13/і/16 від 22.05.2005, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача щодо забудови земельної ділянки, встановлений умовами договору оренди земельної ділянки.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази та судом не встановлено обставин звернення відповідача до позивача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови цієї земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що виконання/невиконання відповідачем умов інвестиційного договору № 049-13/і/16 від 22.05.2005 не свідчить про належне виконання умов договору оренди земельної ділянки.
На підтвердження доводів про те, що відповідач приступив до виконання робіт, останнім надано наступні докази:
- договір № 2404-08 від 24.04.2008 на виконання комплексу робіт на об'єкті будівництва за адресою: просп. Червонозоряний, 113 в м. Києві, а саме: будівництво тимчасової огорожі, проектування тимчасової огорожі;
- договір № 12-07/1 від 17.01.2007 на виконання предпроектних пропозицій та містобудівного обґрунтування щодо можливого розміщення торговельно-розважального комплексу за адресою: просп. Червонозоряний, 113, (територія Совських ставків);
- лист Головного управління земельних ресурсів від 11.12.2008 № 03-480/49695, в якому останній не заперечує проти надання ТОВ "Господарник" у встановленому порядку дозволу на виконання відповідних проектно-вишукувальних робіт в межах, визначених договором оренди земельної ділянки, за умови внесення змін до цільового призначення земельної ділянки в частині будівництва готельно-офісного комплексу, згідно з чинним земельним законодавством;
- лист Головного управління економіки та інвестицій від 16.12.2008 № 049-09/9881, в якому останній не заперечує проти надання ТОВ "Господарник" дозволу на виконання відповідних проектно-вишукувальних робіт;
- архітектурно-планувальне завдання № 09-0083, затверджене 12.03.2009;
- завдання на розроблення містобудівного обґрунтування "Облаштування готельно-рекреаційної зони з будівництвом розважально-торговельного та готельно-офісного комплексу на просп. Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі міста Києва;
- лист комунальної організації "Інститут генерального плану м. Києва" від 13.07.2015, в якому повідомлено про висновки щодо врахування в матеріалах проекту Генерального плану м. Києва облаштування рекреаційної зони зі зміною функціонального призначення з території громадської забудови на територію перспективної житлово-громадської забудови.
- договір № ПС2016/06-ДПТ від 24.06.2016 на розробку Проекту детального плану території, укладений між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, ТОВ "ГЕОС ДЕВЕЛОПМЕТН", як інвестором, та ТОВ "Проектні системи ЛДЛ", як виконавцем;
- договір підряду на виконання проектних робіт № ДП/1212-1 від 12.12.2017;
- повідомлення про початок підготовчих робіт, подане відповідачем у червні 2018 до центру надання адміністративних послуг.
З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що впродовж більше, ніж десяти років, останнім здійснювались необхідні заходи для початку будівництва.
Проте, дослідивши вказані докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано порушення умов договору в частині забудови земельної ділянки у строки, встановлені договором, з огляду на таке.
Як встановлено судом, термін дії архітектурно-планувального завдання № 09-0083 на проектування будівництва облаштування рекреаційний зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного та готельно-офісного комплексу за адресою просп. Червонозоряний, 113, виданого 12.03.2009 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), становив два роки з моменту видачі. Відомостей про перереєстрацію архітектурно-планувального завдання суду надано не було.
Суд зазначає, що будь-якої проектної документації на будівництво облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу, затвердженої у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, у тому числі, суду не надано і дозволу на виконання будівельних робіт.
Посилання відповідача на договір підряду на виконання проектних робіт № ДП/1212-1 від 12.12.2017 є безпідставним, оскільки предметом вказаного договору є зобов'язання по виконанню комплексу робіт із створення проектної документації, зокрема проектна документація по об'єкту "Будівництво групи житлових та громадських будинків і споруд з облаштуванням рекреаційної зони навколо Совських ставків за адресою проспект Лобановського, 113 у Голосіївському районі міста Києва". У той же час, відповідно умов спірного договору, відповідач зобов'язаний був здійснити облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу. Матеріали справи не містять доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва.
При цьому, зі змісту листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2018 вих. № 055-8041 вбачається, що згідно з електронною базою документообігу Департаменту містобудування та архітектури та за наявним інформаційним забезпеченням, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва розважально-торговельного комплексу по просп. Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі міста Києва не надавались та проектна документація на облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу за вказаною адресою на розгляд архітектурно-містобудівної ради до Департаменту не надавалась та не погоджувалась.
Крім того, з акту обстеження земельної ділянки № 18-0659-01 від 07.05.2018, вбачається, що на спірній земельній ділянці (кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002) будівельні роботи не проводились, а будівлі та споруди на ділянці відсутні.
Отже, судом було встановлено, що позивачем не тільки не було дотримано встановленого пунктом 8.4 договору строку забудови земельної ділянки, а і взагалі не розроблено і не затверджено проектної документації відповідно до вихідних даних, не розпочато проведення будівельних робіт.
Відповідно до статті 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку права користування; відмови землекористувача від права користування; невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Статтею 102-1 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються через невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
Суд зазначає, що порушення орендарем умов договору в частині здійснення забудови у визначений цим договором строк є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17.
При цьому, суд зазначає, що викладена у наведених постановах Верховного Суду позиція з приводу правомірності розірвання договору з підстав не здійснення орендарем забудови земельної ділянки в позасудовому порядку (шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення) не позбавляє такий орган права на звернення з відповідними вимогами до суду, а навпаки - підтверджує обґрунтованість таких вимог.
Також суд враховує, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу з конкретно визначеною метою - для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу.
Сторонами було погоджено строки такого будівництва та наслідки невиконання відповідачем свого обов'язку із здійснення забудови земельної ділянки.
Зокрема, відповідач знав, що не здійснення ним забудови є порушенням п. 8.4 договору та, відповідно, положень цивільного законодавства в частині обов'язковості договору.
Також відповідач повинен був усвідомлювати, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" протягом майже 10 років користування спірною земельною ділянкою не приступило до виконання свого обов'язку, передбаченого п. 8.4 договору, а відтак свідомо допустило порушення істотної умови Договору, що має наслідком відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України розрівняння такого договору та, відповідно, втрату відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605.
Щодо тверджень відповідача про те, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом в інтересах Київської міської ради, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:
якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.
Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київською міською радою не вживаються належні заходи щодо захисту прав та майнових інтересів територіальної громади міста Києва.
У свою чергу, саме Київська міська рада, як орендодавець за договором, та як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок із забезпечення як благоустрою у місті Києві та контролю за раціональним використанням земельної ділянки, повинна була здійснювати контроль за виконанням відповідачем умов договору, в тому числі умов, передбачених п. 8.4 договору.
Однак, Київською міською радою не надано жодних доказів вжиття протягом 7 років після настання строку завершення забудови земельної ділянки заходів до спонукання відповідача виконувати умови договору та поновлення права громади міста Києва на раціональне (належне) використання земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що Прокуратурою міста Києва, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направлялися запити до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу щодо законності використання спірної земельної ділянки Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва.
У той же час, Київська міська рада з позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не звернулась, що свідчить про неналежне здійснення органом своїх повноважень по захисту державних інтересів.
Порушення інтересів держави у даному випадку полягає невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі, що призводить до нездійснення забудови землі, у зв'язку з чим територіальна громада міста Києва позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні договору - мати для мешканців міста облаштовану рекреаційну зону для відпочинку та побудований розважально-торговий комплекс.
Прокуратурою міста Києва листом вих. № 05/2/3-79-18 від 17.05.2018 повідомлено Київську міську раду про здійснення представництва в суді.
З урахування наведеного, у даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, на переконання суду, відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.
Заява про застосування строків позовної давності обґрунтована тим, що договір оренди зареєстровано 14.03.2008, строк забудови, встановлений п. 8.4 договору закінчився 14.03.2011, а тому 15.03.2011 є першим календарним днем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору, отже, 15.03.2014 є останнім днем трирічного строку позовної давності.
Згідно зі ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, суд зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з п. 8.4 договору та не здійснення забудови спірної земельної ділянки є триваючим правопорушенням.
У свою чергу у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв'язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов'язується початок перебігу строку позовної давності, отже, предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений у часі.
Судом встановлено, що протягом трьох останніх років має місце невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відтак, має місце і порушення прав громади міста Києва в особі Київської міської ради, у зв'язку з чим строк позовної давності у даній справі не є порушеним.
Отже, оскільки судом встановлено факт наявності триваючого порушення відповідачем істотної умови договору, визначеної у п. 8.4, та факт погодження сторонами спірного договору наслідків відповідного порушення (п.п. 11.4, 11.5), суд вважає позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання спірного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку та визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" на користування для забудови спірною земельною ділянкою, то зі змісту позовної заяви вбачається, що вказані вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Крім того, частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що після припинення Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував її в оренду.
У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (п. 11.8 договору).
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, то відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді та визнання відсутнім у відповідача права користування для забудови спірною земельною ділянкою також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки є правовими наслідками задоволення вимоги про розірвання спірного договору.
При цьому, щодо заперечень відповідача про те, що вимога про визнання припиненим права ТОВ "Господарник" користування для забудови спірною земельною ділянкою є встановленням юридичного факту, а тому не підлягає вирішенню в господарському судочинстві, то суд відхиляє вказані доводи, з огляду на таке.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 Цивільного кодексу України.
За змістом п. 1 ч. 2, ч.3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2- 5 ст. 13 цього Кодексу.
Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Суд дійшов висновку, що якщо одна сторона договору вважає цей договір припиненим, а отже, і припиненими зобов'язання за даним договором, проте, друга сторона договору не погоджується з припиненням такого договору та зобов'язань за ним, і, на думку першої сторони, таке невизнання порушує її права або охоронювані законом інтереси, то перша сторона договору може звернутися з позовом про визнання такого права припиненим.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач заперечує проти розірвання договору та не визнає припиненим право користування для забудови спірною земельною ділянкою, вимога про визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови земельною ділянкою є належним способом захисту.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладений між Київської міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю "Господарник" (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Чичеріна, 21, ідентифікаційний код 30971302), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605.
3. Визнати припиненим право товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" користування для забудови земельною ділянкою площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва.
4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Чичеріна, 21, ідентифікаційний код 30971302), повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Чичеріна, 21, ідентифікаційний код 30971302) на користь Прокуратури міста Києва (код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5 286,00 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.) витрат зі спати судового збору.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.02.2019.
Суддя О.Г. Удалова