номер провадження справи 24/76/15
18.02.2019 Справа № 908/1866/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.
За участю представників:
від стягувача: ОСОБА_1, довіреність № 14-261 від 26.12.2018, адвокат
від боржника: не прибув
Розглянувши в судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602)
про стягнення 158640543,16 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою від 30.11.2018 № 17/1596-3198, в порядку ст. 331 ГПК України, в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г на один рік.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2018 вказану заяву було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 04.12.2018 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ПуАТ "Енергомашспецсталь" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.
Ухвалою від 08.02.2019 заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 18.02.2019.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 18.02.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.
Учасник процесу оголосив про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
Відповідач (заявник) процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. 15.02.019 на адресу суду надав клопотання від 11.02.2019 № 17/105-312 про відкликання заяви та просить суд дану заяву не розглядати по суті.
Клопотання відповідача від 11.02.2019 № 17/105-312 залишено судом без розгляду, оскільки не передбачено ГПК України.
В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення заявник посилається на складне фінансове становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду. Заявником надано фінансові документи за 1 півріччя 2017 року та 2018 року. Заявник вказує, що сума, яка стягнута за рішенням суду є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності товариства та його неплатоспроможності взагалі. Крім того, стягнення суми боргу за рішенням без відстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, сплатити заробітну плату працівникам підприємства, а також провести обов'язкові платежі з податків та зборів. Незважаючи на ситуацію, що склалася, ПАТ "ЕМСС" продовжує приймати заходи для подальшої можливості взаєморозрахунків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та з іншими контрагентами: на підприємстві ведеться робота зі стягнення заборгованості Державного бюджету з відшкодування ПДВ та претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості. На користь ПАТ "ЕМСС" підлягають відшкодуванню кошти з державного бюджету України у сумі 2 137 392,47 грн. Також у 2017 році ПАТ "Енергомашспецсталь" укладено довгострокові контракти та надалі планується укладення інших контрактів, які дозволять збільшити оборотні кошти підприємства, поліпшити фінансове становище та відповідно провести розрахунок по заборгованості з контрагентами. Вважає, що негайне виконання рішення, яке винесено по справі № 908/1866/15-г, призведе до арешту рахунків та майна підприємства, що заблокує його господарську діяльність та унеможливить повне виконання ним боргових зобов'язань і у майбутньому приведе до його банкрутства. Також негайне виконання рішення призведе до виникнення заборгованості по заробітній платі, в результаті чого будуть порушені основні конституційні гарантії працівників - оплата за працю.
Представник позивача у судовому засіданні проти відстрочки виконання судового рішення заперечив, свою позицію виклав у запереченнях від 20.12.2018 № 39-114-18, в яких зокрема вказує, що наведені боржником у заяві обставини, а саме наявність загрози банкрутства при необхідності відразу виконати судове рішення перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", надзвичайні події, які раніше суттєво вплинули на діяльність підприємства (форс-мажорні обставини), обставини, що утрудняють виконання рішення саме в даний момент і можливість його виконання не доведені належними допустимим доказами та не є тими виключними обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання відповідачем основного зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 055/14-ПР від 18.12.2013 триває більше ніж чотири роки. Звернув увагу суду, що заходи щодо погашення основної заборгованості відповідачем не здійснювалось. Просить у задоволенні заяви відмовити.
У відповідності до вимог ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Зважаючи на обмежений статтею 331 ГПК України 10-ти денний строк розгляду заяви про розстрочку виконання рішення, та приймаючи до уваги, що про час та місце слухання заяви у даній справі відповідач повідомлений належним чином, заява розглядається за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 18.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання судового рішення у справі № 908/1866/15-г, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г стягнуто з ПАТ “Енергомашспецсталь” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” основний борг у сумі 112 447 921,72 грн., інфляційні втрати в сумі 48 042 397,10 грн., 3% річних у сумі 4 169 479,37 грн., пеню в сумі 20 031 768,08 грн., штраф у сумі 8 371 052,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 69 245,94 грн. Відстрочено виконання рішення господарського суду строком на 6 місяців, тобто до 21.08.2018.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 вказане рішення господарського суду залишено без змін.
На виконання судового рішення видано наказ від 18.12.2018.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання судового наказу, боржник посилається на скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового наказу без відстрочення погашення заборгованості. При цьому вказує на наявність загрози банкрутства боржника при необхідності відразу виконати судове рішення перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме сплатити заборгованість в сумі понад 193 млн. грн., надзвичайні події, які раніше суттєво вплинули на діяльність підприємства (форс-мажорні обставини), обставини, що утрудняють виконання рішення саме в даний момент і можливість його виконання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового наказу в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Заявник, в порушення ст. ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів.
Відповідач у своїй заяві робить припущення наявності загрози банкрутства у разі оплати суми позову у даній справі, щодо обставин які ускладнюють виконання рішення суду та інше, однак жодним належним доказом не доводить наведене.
Крім того, ряд документів, доданих до заяви відповідача, складені ним у одноособовому порядку та мають декларативний характер (довідки щодо виконання виробничих планів, довідка щодо виплати заробітної плати, тощо) та не підтверджені належними доказами.
Заявником не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність саме безумовно непереборних для виконання вказаного рішення суду обставин.
Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 ЦК України, взяв на себе відповідні зобов'язання (прийняти газ та здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
При цьому, сам по собі складний фінансовий стан відповідача не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.
Згідно положень ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 4 ст. 44 ГК України).
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін (постанови Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16).
Заявником не надано жодного доказу (як то довідка про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна тощо), яким було б підтверджено ускладненість виконання рішення.
Більш того, сам відповідач зазначає, що на даний час продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, посилається на укладення ряду довгострокових контрактів, наводить приклади здійснення оплат значних сум протягом 2016-2018 років за отриману електроенергію, товари, тощо.
Відповідачем, як доказ важкого фінансового стану надано лише баланс (Звіт про фінансовий стан) за 30 червня 2017 року та баланс (Звіт про фінансовий стан) за 30 червня 2018 року, які не можуть бути доказами скрутного фінансового становища.
Належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час; інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва на яке можливо звернути стягнення).
Посилання заявника на рішення судів та доданий до заяви контракт не можуть бути враховані судом, як джерело надходження коштів до відповідача.
При цьому судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Законом України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, викладені та повідомлені суду боржником обставини, за змістом ст. 331 ГПК України, не є підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Боржником не доведено належними доказами наявність виключних обставин, які дають підстави для застосування відстрочки виконання рішення суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ПАТ "Енергомашспецсталь" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2018 у справі № 908/1866/15-г - відмовити.
Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено в судовому засіданні 18.02.2019.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2019.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України).
Суддя Т.А. Азізбекян