вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/10522/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
ОСОБА_1
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.11.2018 (повний текст рішення складено 12.11.2018)
у справі № 910/10522/18 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Бізнес 2000»
до Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес»
про стягнення 95 798, 39 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека Бізнес 2000» (далі - ТОВ «Безпека Бізнес 2000», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес» (далі - ПНВК «Інтербізнес», відповідач) про стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання охоронних послуг № БПФ-02/04/18 від 02.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, відтак просило стягнути з відповідача 90 972, 00 грн. основного боргу, 4 353, 18 грн. пені, 383, 21 грн. 3% річних.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував про ненадання позивачем належних та допустимих доказів наявності боргу та подачу невірного розрахунку штрафних санкцій.
У відповіді на відзив, позивач вказував, що факт надання послуг підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг), які долучено до позовної заяви, а факт наявного боргу - банківською випискою, в той час як відповідач жодних доказів на спростування заборгованості суду не надав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/10522/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПНВК «Інтербізнес» на користь ТОВ «Безпека Бізнес 2000» 90 972, 00 грн. основного боргу, 4 353, 18 грн. пені, 381, 76 грн. 3% річних та 1760, 32 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПНВК «Інтербізнес» оскаржила його в апеляційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Безпека Бізнес 2000» до ПНВК «Інтербізнес» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що позивачем жодним чином документально не підтверджено факту наявної заборгованості за надані послуги з охорони.
Враховуючи ціну позову у даній справі (95 798, 39 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 02.04.2018 між ТОВ «Безпека Бізнес 2000» (позивачем, виконавцем за договором) та ПНВК «Інтербізнес» (відповідачем, замовником за договором) було укладено Договір № БПФ-02/04/18 про надання охоронних послуг (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого виконавець зобов'язався забезпечити недоторканість об'єкта охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до Договору), а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати виконавцю встановлену цим Договором плату.
Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до Договору та його невід'ємною частиною (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору перед прийняттям об'єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкту (додаток 5) та після підписання акту обстеження технічного стану об'єкту замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (додаток 4).
Положеннями п. 3.1 Договору сторони погодили, що виконавець надає послуги замовнику шляхом проведення комплексу охоронних заходів, які включають в себе контроль за цілісністю об'єкта та схоронністю майна замовника; здійснення на об'єкті охорони, затвердженого замовником перепускного режиму; контроль за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію об'єкта згідно із порядком, встановленим замовником; здійснення контролю за списанням ТМЦ в номенклатурі, зазначеній в актах прийому - передачі ТМЦ; здійснення заходів оперативного реагування при посяганні на майно замовника, порушення режиму роботи об'єкту охорони, спробах викрадення ТМЦ та забезпечення недоторканості місця вчинення протиправних дій проти майна замовника на об'єкті до прибуття представників правоохоронних органів та відповідальних осіб замовника та інше.
Загальна сума щомісячної плати за Договором вираховується шляхом перемноження: вартості людино/години на об'єкт охорони (26,50грн./год.); кількість годин у добі (24); середньої кількості діб на місяць (30,5); кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3 цілодобових поста), та складає 58 194,00 грн., в т.ч. ПДВ/без ПДВ (п. 7.3 Договору).
Відповідно п. 7.4 оплата щомісячної суми Договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.
За змістом п. 7.5 Договору охоронне агентство зобов'язується надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.
Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з 02.04.2018 і діє до 01.04.2019.
За матеріалами справи 16.04.2018 сторони підписали акт прийняття об'єкту під охорону без зауважень (п. 2.5 Договору).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, встановлених договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 119 592,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) № 1ФО від 30.04.2018 на суму 28 620,00 грн., № 1ФО2 від 31.05.2018 на суму 59 148,00 грн. та № 53 від 29.06.2018 на суму 31 824,00 грн., які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.
Про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором свідчить також відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення позивачем умов Договору щодо порядку надання охоронних послуг. Відповідно доводи апелянта про те, що позивачем жодним чином документально не підтверджено наявної заборгованості за надані послуги з охорони, як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вище згадувалось, пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що оплата щомісячної суми Договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.
Отже, з урахуванням приписів ст.530 ЦК України та змісту п.7.4 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг за Договором на момент розгляду справи настав.
Проте, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 28 620, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, відтак у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 90 972,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 03.08.2018 позивачем направлено відповідачу претензію б/н про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення
З огляду на наведене, апеляційний суд визнав правомірними висновки місцевого суду щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 90 972,00 грн., які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 353, 18 грн. пені та 383, 21 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом п. 5.9 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату замовником вартості послуг, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірності висновків місцевого суду з приводу невірного визначення позивачем періоду нарахування за актом №1 ФО, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Оскільки за розрахунком суду, з урахуванням допущених позивачем помилок в розрахунку, розмір пені за заявлений позивачем період становив 4 381,35 грн., заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 4 353,18 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, місцевим господарським судом встановлено, що при здійсненні цього розрахунку позивачем також не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування. Відтак, за розрахунком суду вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 381, 76 грн., відповідно в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.
Доводи апелянта (відповідача) з приводу неповного дослідження всіх обставин справи, порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватної науково - виробничої компанії «Інтербізнес» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/10522/18 - без змін.
Матеріали справи № 910/10522/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.02.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
ОСОБА_1