вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/9673/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
ОСОБА_1
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 28.11.2018 (суддя Пукшин Л.Г.)
у справі № 910/9673/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Міністерство фінансів України
2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
3) Національний банк України
про стягнення 43 041 915,13 грн
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/9673/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» про зміну предмету позову від 01.11.2018 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати повністю та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята за неправильного застосування ст. 46 та порушення ч. 4 ст. 236, ч. 1 ст. 316 ГПК України. В частині права позивача на зміну предмету позову до початку судового розгляду по суті, апелянт стверджував про зміну фактичних обставин справи, яка сталась після закінчення підготовчого засіданні, або якщо справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засіданні при первісному розгляді справи, зокрема під час первісного розгляду справи лише після ознайомлення з матеріалами справи позивачу стало відмово про зміст Договору № 22/2016 від 20.12.2016, що виключало можливість включення відповідної вимоги до позовної заяви. На переконання апелянта, посилання в заяві про зміну предмету позову на підставі ст.ст. 203, 242 ЦК України не є зміною підстав позову, а свідчить лише про доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин. За твердженнями апелянта, інформації, яка міститься в долучених до позовної заяви меморіальних ордерах щодо Договору № 22/2016 від 20.12.2016, не достатньо для пред'явлення позову про визнання цього Договору недійсним, адже для цього необхідно знати зміст та реквізити Договору. Крім цього, на думку скаржника, суд першої інстанції проігнорував обов'язкові для нього висновки і вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у даній справі, згідно яких суд апеляційної інстанції не врахувавши положень ч. 3 ст. 237 ГПК України не надав належної оцінки доводам ТОВ «Оптімус Плюс» щодо неможливості включити відповідну вимогу до позовної заяви та, як наслідок, не надав оцінки згаданому Договору на його відповідність нормам чинного законодавства тощо.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, Національний банк України та Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подали відзиви на апеляційну скаргу, де стверджували про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначали про недопустимість одночасної зміни підстав та предмету позову. На переконання відповідача та третьої особи-3, після закінчення підготовчого засідання зміни фактичних обставин справи не відбулось, адже згідно доданих до позовної заяви меморіальних ордерів списання коштів з рахунків позивача відбувалось з призначенням платежу «згідно договору про придбання акцій», що свідчить про обізнаність позивача щодо існування спірного Договору. Крім цього, під час первісного розгляду цієї справи суд першої інстанції вже приймав рішення про повернення аналогічної заяви про зміну предмету позову, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та Верховного Суду від 13.03.2018 тощо.
В судове засідання апеляційної інстанції 19.02.2019 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2, представники третіх осіб 1 та 3 не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслали, про причини неявки суд не повідомили, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представники відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (далі - ТОВ «Оптімус Плюс», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ПАТ КБ «Приватбанк»), яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», відповідач) про зобов'язання зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти, а також про стягнення 113 204, 19 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що розпорядження на списання відповідної суми коштів ТОВ «Оптімус Плюс» не надавало, останнє не є пов'язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою, що також унеможливлювало списання цих коштів з його поточних та депозитних рахунків на підставі ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 касаційну скаргу ТОВ «Оптімус Плюс» задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/9673/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення та постанову попередніх судових інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що судами не надано оцінки вищенаведеним доводам та відповідно не встановлено обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме: скільки рахунків було відкрито ТОВ «Оптімус Плюс» в ПАТ КБ «Приватбанк», на які саме рахунки надходили грошові кошти 19.12.2016, та з яких рахунків були списані грошові кошти на виконання Договору.
Крім цього, судами не перевірено на яку саме суму ТОВ «Оптімус Плюс» нараховано пеню виходячи з розрахунку ціни позову, як і не перевірено обставин щодо рахунків, з яких списано грошові кошти відповідно до меморіальних ордерів на виконання Договору про придбання акцій,чи є вони тими самими й щодо переказу коштів згідно платіжних доручень 19.12.2016 та 20.12.2016.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції, 05.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Оптімус Плюс» про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд:
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 1 102 931,49 євро на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 249 375,00 доларів США на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 132 132,84 доларів США на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 200 876,36 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 2 535, 73 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) 152 144,67 гривень на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача 113 204,19 грн. пені;
- визнати недійсним з моменту укладення Договір про придбання акцій № 22/2016 від 20.12.2016, укладений між позивачем та відповідачем.
20.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в яких третя особа-2 заперечувала проти прийняття заяви позивача про зміну предмету позову, вказуючи на одночасну зміну позивачем предмету та підстав позову. На переконання третьої особи-2, твердження позивача про перевищення Фондом гарантування повноважень під час укладання Договору про придбання акцій від імені та за рахунок позивача, не відповідають дійсності та суперечать приписам чинного законодавства.
Крім цього, третьою особою-3 подано ще одні письмові пояснення, в яких заперечувалось проти задоволення позовних вимог та зазначалось, що спірний Договір містить всі істотні умови: сторони, предмет, строки виконання зобов'язань, вид його оплати, а тому відповідає вимогам діючого законодавства, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Заперечуючи проти заяви позивача про зміну предмету позову, Національний банк України подав письмові пояснення, в яких також зазначив про одночасну зміну позивачем предмету та підстав позову тощо.
28.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення ПАТ КБ «Приватбанк» на заяву позивача про зміну предмету позову, в яких відповідач наголосив, що згідно ч. 4 ст. 46 ГПК України зміна предмету позову під час нового розгляду справи допускається лише як виключення, у разі доведення позивачем зміни фактичних обставин справи. На переконання відповідача, позивач намагається одночасно зміни предмет та підставу позову, отже ним фактично подано ще один позов в межах даної справи.
Заперечуючи проти позову, відповідач також подав відзив на позовну заяву, в якому останній звернув увагу, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту звернення позивача до відповідача з вимогами здійснити переказ саме тих грошових коштів, які надійшли після введення тимчасової адміністрації. За твердженнями відповідача, припинення операцій по рахунках позивача здійснено відповідачем на виконання Рішення ФГВФО № 2891 та Наказу ФГВФО № 22, прийнятих на підставі ч. 2 ст. 36 Закону про систему гарантування, а тому такі дії відповідача є правомірними.
За приписами ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Таким чином, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Дослідивши заяву позивача про зміну предмету позову, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем не дотримано вимог ст. 46 ГПК України та змінено одночасно і предмет, і підставу позову. Зокрема, предметом позовної заяви ТОВ «Оптімус Плюс» до ПАТ КБ «Приватбанк» є зобов'язання відповідача зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти в рахунок оплати за Договором та стягнення 113 204, 19 грн. пені.
Відповідно до заяви про зміну предмету позову, ТОВ «Оптімус Плюс» на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 241, 1058, 1066, 1071, 1073 ЦК України та п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» звернулось до суду з додатковою вимогою про визнання недійсним з моменту укладення Договору про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.
За змістом позовної заяви, з врахуванням приписів ст.ст. 16, 1058, 1066, 1071, 1073 ЦК України та п.32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивачем було заявлено позовні вимоги, підставами яких є безпідставне списання грошових коштів з рахунків позивача в рахунок оплати за Договором; рішення комісії Національного банку України «Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ «Приватбанк» від 13.12.2016 № 105, згідно якого позивач не є пов'язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою. Крім цього, предметом позовних вимог є матеріально-правові вимоги про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати (повернути) безпідставно списані з рахунків грошові кошти та стягнення 113 204, 19 грн. пені.
Проте, в заяві про зміну предмету позову, позивач, на підставі ст. ст. 203, 215, 241 ЦК України, включив вимоги про визнання Договору недійсним та зазначив про зміну підстав позову, а саме повідомив, що після ознайомлення з матеріалами справи довідався про зміст та реквізити Договору, а тому відповідну вимогу не мав змоги включити при первісному розгляді справи.
З огляду на наведене та заявлення позивачем вимоги про визнання недійсним Договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заява ТОВ «Оптімус Плюс» б/н від 01.11.2018 про зміну предмету позову фактично є новою позовною заявою, з якою позивач не позбавлений права звернутися в загальному порядку. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.
Аналогічного висновку щодо заяви ТОВ «Оптімус Плюс», поданої при первісному розгляді цієї справи, дійшов Верховний Суд (постанова від 13.03.2018 у даній справі № 910/9673/17), коли залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/9673/17 про повернення ТОВ «Оптімус Плюс» без розгляду заяви про зміну предмету позову від 13.09.2017.
За змістом ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Посилання позивача (апелянта) на неможливість подання заяви про зміну предмету позову та включення вимог про визнання Договору недійсним до ознайомлення з матеріалами справи як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції, адже спростовуються доданими до позову меморіальними ордерами № G122L00G3 від 21.12.2016, № G122L00FR від 21.12.2016, № G122L00GM від 21.12.2016, № G122L00GK від 21.12.2016, № G122L00GY від 21.12.2016, № G122L0083 від 21.12.2016, № G122L00FS від 21.12.2016, № G122L0072 від 21.12.2016, № G122L009U від 21.12.2016, відповідно до яких відбувалось списання коштів з рахунків позивача з призначення платежу «згідно договору про придбання акцій», що в свою чергу свідчить про обізнаність позивача щодо існування Договору.
Таким чином, апеляційний суд визнав правомірними висновки суду першої інстанції про те, що зміни фактичних обставин справи після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи не відбулось, відтак відхилив пояснення позивача (апелянта) про причини не включення вимог про визнання Договору недійсним разом з поданням позовної заяви при первісному розгляді справи.
З огляду на наведене та те, що позивачем не доведено зміни фактичних обставин, які сталися після первісного розгляду справи по суті, а подана ним заява не відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, адже спрямована на одночасну зміну підстав та предмету позову, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для прийняття заяви про зміну предмета позову при новому розгляді справи, відтак підставно відмовив позивачу у її прийнятті до розгляду.
Твердження апелянта про ігнорування судом першої інстанції обов'язкових для нього висновків та вказівок Верховного Суду ( постанова від 09.10.2018 ) у даній справі, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, адже згадана постанова Верховного Суду не містить жодних висновків щодо застосування норм права чи прямих вказівок, обов'язкових для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Крім цього, зазначенні судом касаційної інстанції висновки жодним чином не свідчать про обов'язковість прийняття місцевим судом поданої при новому розгляду справи заяви позивача про зміну предмету позову.
Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.
Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва 28.11.2018 у справі № 910/9673/17 - без змін.
Матеріали справи № 910/9673/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.02.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
ОСОБА_1