вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"18" лютого 2019 р. Справа№ 910/9820/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Пашкіної С.А.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_2, адвокат, ордер №122859 від 23.11.2018,
розглянувши апеляційну скаргу Державного управління справами на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі №910/9820/18 (суддя Котков О.В., повний текст складено - 23.10.2018) за позовом Державного управління справами до товариства з обмеженою відповідальністю «НК ІТ-ПРОЕКТ» про стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ наступне.
Державне управління справами звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «НК ІТ-ПРОЕКТ» про стягнення 21 476,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором №96 від 22.11.2017 щодо несвоєчасної поставки товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути штраф.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі №910/9820/18 в задоволенні позову відмовлено.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем штрафу, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару відбулося в межах п'яти календарних днів, що виключає можливість для застосування п. 7.4. договору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що період затримки поставки товару складає шість днів, відтак вказане є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді штрафу згідно п. 7.4 договору №96 від 22.11.2017.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Державним управлінням справами (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «НК ІТ-ПРОЕКТ» (постачальник) 22.11.2017 укладено договір на закупівлю обладнання для модернізації цифрової АТС Адміністрації Президента України та Державного управління справами (ДК 021:2015 32550000-3) №96, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника обладнання для модернізації цифрової АТС Адміністрації Президента України та Державного управління справами (ДК 021:2015 32550000-3) згідно зі специфікацією, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару зазначені у специфікації (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна цього договору згідно з протоколом погодження договірної ціни становить - 4 055 124 грн., у тому числі податок на додану вартість (20%) - 675 854 грн.
Згідно п. 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом 20 днів з дати підписання договору, але в будь-якому випадку до 15 грудня 2017 року.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару понад п'ять календарних днів постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості недопоставленого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2017 постачальник частково поставив товар на суму 3 748 313,88 грн., що підтверджується видатковою накладною №988 від 15.12.2017. Остаточна поставка товару була здійснена 21.12.2017 на суму 306 810,12 грн. згідно видаткової накладної №1058.
Відповідачу 08.02.2018 було надіслано претензію (а.с. 35), в якій позивач вимагав негайно сплатити штрафні санкції за договором у сумі 22 086,13 грн., а саме - 609,42 грн. пені за період з 15.12.2017 по 20.12.2017 та штраф у розмірі 21 476,71 грн. Підставою для надіслання претензії стала несвоєчасна поставка відповідачем товару на суму 306 810,12 грн.
Натомість, у відповідь на претензію відповідач надіслав лист №1-07/032018 від 07.03.2018, в якому визнав та сплатив нараховану замовником суму пені, а нарахування штрафу у сумі 21 476,71 грн., на його думку, є безпідставним, оскільки не було прострочення в термін понад 5 календарних днів згідно п. 7.4 договору.
З огляду на те, що відповідач не сплатив штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару, передбачений п. 7.4 договору за затримку поставки товару понад п'ять календарних днів, позивач змушений був звернутися з позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір за своєю правовою природою відноситься до договору поставки.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 7.4 договору №96 від 22.11.2017 у разі затримки поставки товару понад п'ять календарних днів постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості недопоставленого товару.
За умовами договору поставка товару здійснюється протягом 20 днів з дати підписання договору сторонами, але в будь-якому випадку до 15.12.2017 (п. 5.1 договору).
Отже, кінцевим терміном поставки за договором є 15.12.2017.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Приписами ст. 255 ЦК України унормовано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Відтак, перебіг прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару на суму 306 810,12 грн., починається з наступного дня після строку встановленого в договорі, а саме - з 16.12.2017.
Постачальник поставив товар на вказану суму - 21.12.2017 (день фактичного виконання зобов'язання за договором).
Виходячи з того, що початком прострочення зобов'язання є 16.12.2017, а товар поставлено - 21.12.2017, то загальна кількість днів прострочення складає - 5 календарних днів (з 16.12.2017 по 20.12.2017 включно).
При цьому, колегія суддів зазначає, що штраф передбачений п. 7.4 договору №96 від 22.11.2017 може бути застосований лише у разі затримки поставки товару понад п'ять календарних днів (шість і більше календарних днів).
Посилання позивача на те, що останнім днем прострочення є день фактичного виконання зобов'язання - 21.12.2017, і період прострочення відповідно складає не п'ять днів, а шість, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України).
Календарний день починається о 00.00 годині і закінчується о 24.00 годині.
З урахуванням викладеного, 21.12.2017 не може вважатися шостим днем прострочення виконання зобов'язання, оскільки не є повним днем прострочення так як 21.12.2017 було здійснено допоставку товару на суму 306 810,12 грн.
Таким чином, враховуючи відсутність у даному випадку прострочення виконання зобов'язання більше п'яти календарних днів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень п. 7.4 договору та нарахування штрафу.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного управління справами залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі №910/9820/18 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 22.02.2019 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді С.А. Пашкіна
ОСОБА_1