Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 520/13394/14-ц
провадження № 61-42403св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представники позивача: Тафіїв Василь Федорович, Тавровський Сергій Григорович,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Коваленко О. Б. від 11 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Артеменка І. А., Черевка П. М., Сватаненка В. І. від 30 березня 2016 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 69 365,00 доларів США, строком до 01 червня 2029 року, зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних.
Цього ж дня на забезпечення виконання умов договору кредиту між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року, укладеному між ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником АКІБ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за зазначеним кредитом № 11354788000 від 02 червня 2008 року отримав ПАТ «Дельта Банк».
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 05 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 259 134 грн 53 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 873 511 грн 73 коп., відсотки 385 622 грн 79 коп., банк просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати вказаної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки від 02 червня 2008 року з ОСОБА_6, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що є приватною власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 2925, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 02 червня 2008 року за № 2933699, згідно з Витягом з державного реєстру правочинів № 6021143 від 02 червня 2008 року, наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11354788000 від 02 червня 2008 року, яка станом на 05 вересня 2014 року складає 1 259 134 грн 53 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майн о- квартиру № 74 в будинку № 49 по вулиці Олександра Невського в м. Одесі, яка зареєстрована за ОСОБА_6 Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи невиконання ОСОБА_6 зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 41 Закону України «Про іпотеку».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 02 червня 2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 11354788000 від 02 червня 2008 року у розмірі 1 259 134 грн 53 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 873 511 грн 73 коп., відсотки 385 622 грн 79 коп., шляхом визнання права власності та передачі у власність АТ «Дельта Банк» квартири № 74, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, 49, загальною площею 49,7 кв. м, жилою 29,4 кв. м, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 2925, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 02 червня 2008 року за № 2933699, згідно з витягом з державного реєстру правочинів № 6021143 від 02 червня 2008 року, наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_6 не виконує взяті на себе зобов'язання, то банк цілком обґрунтовано звернувся до суду з вимогами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції, зазначивши про задоволення позовних вимог банку, безпідставно та необґрунтовано визначив спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 41 Закону України «Про іпотеку», замість визнання за банком права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_6 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подав до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 520/13394/14-ц з Київського районного суду м. Одеси. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повідомлено відповідача про час і місце проведення судового засідання, що позбавило її права на належний судових захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи. Крім того є безпідставними твердження апеляційного суду про те, що відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну місця свого проживання, оскільки ОСОБА_6 не знала та не могла знати про свій процесуальний статус у цивільній справі. також відповідач зазначала, що судами не враховано, що застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив мотивовано тим, що відповідно до норм чинного законодавства та умов договору іпотеки позасудовий порядок є лише однією із альтернативних підстав на рівні з рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса, а право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.
З матеріалів справи вбачається, що направлені судом повістки на адресу відповідача: АДРЕСА_5 повертались у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а за адресою: АДРЕСА_4 - з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», а відтак справа в суді апеляційної інстанції 30 березня 2016 року була розглянута за відсутності ОСОБА_6, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 74-76 ЦПК України 2004 року.
За таких обставин доводи заявника про неналежне її повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному судів є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_6щодо неналежного повідомлення її про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
В. М. Коротун
В. П.Курило