Ухвала
Іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/27215/18
провадження № 61-2647ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Козловського Миколи Сергійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про скасування рішення державного реєстратора,
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Козловського М. С., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») про скасування рішення державного реєстратора.
Разом із позовною заявою ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» застосовувати будь-які дії щодо виселення з указаної квартири осіб, які у ній проживають.
Заява мотивована тим, що предметом позову є скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», яка була проведена з порушенням чинного законодавства України. У разі задоволення позову вказана квартира має повернутися у власність позивача, однак на даний час ніщо не заважає ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» розпорядитися спірною квартирою на власний розсуд або виселити позивача та членів його сім'ї з указаної квартири, про що працівники ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» неодноразово заявляли позивачу. Такі дії з боку відповідача у разі позитивного вирішення спору можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Заборонено ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» застосовувати будь-які дії щодо виселення з квартири АДРЕСА_1 осіб, які у ній проживають.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами існує спір, а необхідність забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» залишено без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права
29 січня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована ти, що оскаржувані судові рішення постановлені всупереч вимогам процесуального права та роз'ясненням пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також судами не враховано позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17, зокрема не обґрунтовано та не зазначено, з яких саме підстав суди дійшли висновку про неможливість чи утруднення в майбутньому виконання рішення суду на підставі наданих позивачем доказів.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому обґрунтовано забезпечив позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони застосовувати будь-які дії щодо виселення. Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Вінницької філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Козловського Миколи Сергійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про скасування рішення державного реєстратора.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов