Ухвала
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 210/34/15-ц
провадження № 61-3456 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
у розмірі 6 271,34 доларів США та 3 193,73 грн станом на 21 жовтня
2014 року у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору від 03 травня 2007 року.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 03 травня 2007 року у сумі 6 271,34 доларів США, яка складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 1 114,64 доларів США, поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 4 940,00 доларів США, простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам у розмірі 178,02 доларів США, поточної заборгованості по нарахованим відсоткам 38,68 доларів США.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 03 травня 2007 року суму пені за простроченим кредитом та процентами у розмірі 3 193,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 020,30 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі 6 271,34 доларів США та 3 193,73 грн, яка станом
на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами
а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на наявність зазначених обставин, ОСОБА_1, разом з тим не наводить мотиви та не додає до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували, а саме по собі посилання на це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Судова практика у цій категорії справ є незмінною.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник