Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 203/3104/15-ц
провадження № 61-13647св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року у складі судді Якименко Л. Г. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року у складі суддів: Тамакулової В. О., Деркач Н. М., Козлова С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я», редакція газети «Лица», ОСОБА_2, ОСОБА_3,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у всеукраїнській газеті «Лица» надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_2 У статті поширена недостовірна інформація щодо нього особисто та членів його сім'ї, чим порушено його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки інформація не відповідає дійсності й підлягає спростуванню. Відповідно до тексту статті особою, яка є джерелом інформації, є ОСОБА_3 Недостовірною інформацією в статті є наступне: перебування у власностіОСОБА_1 в цілому квартири загальною площею 81,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; володіння членами сім'ї ОСОБА_1 земельною ділянкою площею418 кв. м; замовчування ОСОБА_1 в декларації назви нерухомості, оформленої на членів його родини площею в 1 475 кв. м, 280,4 кв. м, 257,1 кв. м та 116,9 кв. м; набуття у власність у 2014 році ОСОБА_1 двох квартир, а членами його родини - трьох земельних ділянок та, відповідно, невказування ним особисто та його рідними ціни, за яку придбане майно; замовчування ОСОБА_1 в декларації вартості автомобілів Nisan Patrol та Audi А8, 2013 року випуску; внесення рідними ОСОБА_1 протягом 2014 року двох внесків в статутні фонди підприємств та товариств у розмірі 4 730 000 грн та 900 тис. грн; внесення протягом 2014 року рідними ОСОБА_1 на банківський рахунок 2 212 610 грн; витрат сім'ї ОСОБА_1 за 2014 рік у п'ять разів більше отриманих доходів; перебування у власності дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - комплексу для відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», угідь для полювання та риболовлі; підозра кременчуцькою активісткою ОСОБА_3 сім'ї ОСОБА_1 у співпраці зі спецслужбами Росії.
Позивач просив суд зобов'язати відповідачів спростувати вказану інформацію про нього та членів його сім'ї, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 року у всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_1 на сторінці сім у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», як недостовірну у такий самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом публікації відповідної статті у всеукраїнській газеті «Лица» протягом двох випусків газети з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацією, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 року у всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_1 на сторінці сім у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор статті ОСОБА_2, в частині: перебування у власності ОСОБА_1 в цілому квартири площею 81,8 кв. м;володіння членами сім'ї ОСОБА_1 земельною ділянкою 418 кв. м; у 2014 році у ОСОБА_1 з'явилися дві квартири, а у членів його родини - три земельні ділянки; внесення рідними ОСОБА_1 у 2014 році двох внесків в статутні фонди підприємств та товариств в розмірі 4 730 000 грн та 900 тис. грн, а також внесення на банківський рахунок 2 212 610 грн, що більш аніж п'ять доходів за рік сім'ї податківця. Зобов'язано громадську організацію «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» як видавця всеукраїнської газети «Лица» спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом публікації відповідної статті у всеукраїнській газеті «Лица» протягом двох випусків газети з дня набрання судовим рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за твердженням автора статті позивач у декларації про доходи навів відомості про те, що: у його власності перебуває квартира площею 81,8 кв. м; члени його сім'ї володіють земельною ділянкою 418 кв. м; у 2014 році у нього з'явилися дві квартири, а у членів його родини - три земельні ділянки; його рідні у 2014 році здійснили два внески в статутні фонди підприємств та товариств в розмірі 4 730 000 грн та 900 тис. грн, а також внески на банківський рахунок у розмірі 2 212 610 грн, що більш, ніж у п'ять разів перевищує річний дохід сім'ї податківця. Судом досліджено копію відповідної декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, яка подавалася ОСОБА_1 як заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 18 березня 2015 року. Зазначена декларація не містить зазначених відомостей. Наведені обставини у своїй сукупності доводять той факт, що автор публікації, який мав у своєму розпорядженні як декларацію ОСОБА_1, фрагменти якої він помістив у статтю, так і його декларації за попередні періоди, про що свідчить посилання автора на те, що певні відомості «в прошлых декларациях не фигурировали» (мовою оригіналу), не мав жодних об'єктивних перешкод для об'єктивного висвітлення відомостей, викладених у такій декларації. Зазначивши у статті, що саме такі відомості були вказані позивачем у декларації за 2014 рік, автор ОСОБА_2 констатувала факти, а не висловлювала оціночні судження. Щодо поширення відповідачами інформації про те, що позивач не вказав у декларації назви нерухомості, оформленої на членів його родини, площею в 1475, кв. м, 280,4 кв. м, 257,1 кв. м, 116,9 кв. м, не вказав в декларації вартість автомобіля Nisan Patrol та Audi А8 2013 року випуску, то такі відомості дійсно у декларації позивачем не зазначалися як такі, що не передбачені формою декларації. Посилання у публікації на ці обставини знаходиться у межах свободи журналістських висловлювань, яка припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокації, та немайнові права позивача не порушує. Щодо поширення відповідачами інформації про те, що у власності дружини позивача ОСОБА_4 перебуває комплекс для відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», угіддя для полювання та риболовлі, а також посилання на підозри кременчуцької активістки ОСОБА_3 щодо співпраці членів сім'ї позивача (його дружини) із спецслужбами Росії, то в цій частині позивач просить спростувати як недостовірну, інформацію про його дружину ОСОБА_4, яка є повнолітньою дієздатною особою. Право на звернення до суду з такими вимогам позивач має в тому випадку, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує його особисті немайнові права. Позовна заява не містить обґрунтування зазначеної фактичної обставини і дослідженими судом доказами не доведений факт того, що поширена щодо ОСОБА_4 інформація порушує особисті немайнові права позивача. Позивач не уповноважувався ОСОБА_4 на звернення до суду та ведення справи в її інтересах. Оскільки права позивача в цій частині відповідачем не порушені, відповідні позовні вимоги задоволенню також не підлягають, що не є перешкодою для звернення з цими ж вимогами до суду самою ОСОБА_4 особисто.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позовних вимогах - відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимоги стосовно спростування відомостей, які стосуються його та членів сім'ї, однак вказані особи не притягнуті до участі в справі. Відповідно до пункту 6 Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.Як слідує з копії свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, загальнодержавна газета «Лица» зареєстрована Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України 04 липня 2002 року, засновником газети є ОСОБА_6. Відповідачами суду надана копія договору № 03 від 02 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 як засновником газети «Лица» та в особі ОСОБА_6 громадською організацією «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я», яка має статус юридичної особи, щодо зобов'язань останньої з видавництва та реалізації газети «Лица». З урахуванням роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України, наявності редакціїї газети, автора статті та джерела оспорюваної інформацї, суд належно не перевірив, чи є належним відповідачем громадська організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я», залучена як відповідач до участі в справі за клопотанням позивача, на яку як видавця судом покладено обов'язок спростувати опубліковану інформації та стягнуто судові витрати. Наявність фактичних даних, зазначених в позові, можливо перевірити, тому вони не є оціночними судженнями. За вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону України «Про запобігання корупції», притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні відомості стосовно такої перевірки декларацій позивача вказаним органом.В оскаржуваній статті наведено аналіз стосовно майна, яке належить подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, однак суд обмежив дослідження предмету заявленого спору заявою позивача та не роз'яснив йому право на залучення до участі у справі ОСОБА_4 Не встановив суд, на яких підставах та у якому статусі поширена оспорювана інформація через редакцію всеукраїнської газети «Лица» з урахуванням висновків, наданих рішенням Конституційного суду України № 2-рп/ 2012 України від 20 січня 2012 року (справа № 1-9/2012) щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції. Оскільки судом належно не встановлено предмет та правові підстави заявлених вимог, коло учасників спору, фактичні обставини у справі, суд порушив норми процесуального та матеріального закону, оскаржуване рішення підлягає скасуваннюз ухваленням нового про відмову у задоволенні заявленого позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року, задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові щодо спростування недостовірної інформації про те, що він не вказав у декларації назви нерухомості, оформленої на членів його родини, площею в 1475, кв. м, 280,4 кв. м, 257,1 кв. м, 116,9 кв. м, не вказав в декларації вартість автомобіля Nisan Patrol та Audi А8 2013 року випуску, оскільки закон не вимагає від особи, яка декларує свої доходи, обов'язку вказувати назву об'єкта нерухомості, що перебуває у власності членів його сім'ї, як і обов'язку зазначати вартість автомобілів членів родини. Щодо поширення відповідачами інформації про те, що у власності дружини позивача ОСОБА_4 перебуває комплекс для відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», угіддя для полювання та риболовлі, а також посилання на підозри кременчуцької активістки ОСОБА_3 щодо співпраці членів сім'ї позивача (його дружини) із спецслужбами Росії, то вказані обставини не підтверджені доказами, а тому є недостовірною інформацією. Суди необґрунтовано посилаються на те, що позивач звернувся із позовом про спростування інформації щодо його дружини, однак з таким позовом вона мала звертатися самостійно, оскільки на підставі статті 277 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом особистих немайнових прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації про неї та (або) членів її сім'ї. Публікація у пресі містить інформацію щодо нього та членів його родини, а тому він є належним позивачем у справі. Суд першої інстанції правильно встановив, що громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» як видавець газети є належним відповідачем у справі, апеляційний суд не спростував такі висновки суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд не розглянув спір по суті.
15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_1 на сторінці 7 надруковано та опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор статті ОСОБА_2.
За змістом публікації: до редакції газети «Лица» звернулась керівник люстраційного комітету м. Кременчука ОСОБА_3, яка підозрює заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в корупції. Раніше він працював начальником податкової інспекції в м. Кременчуці. За інформацією активістки ОСОБА_1 купує дорогі автомобілі та квартири, не дивлячись на відносно «скромну зарплату чиновника», його дружина ОСОБА_2 є власницею ресторанів та комплексів для відпочинку та має дохід за рік більше 1 мільйону гривень.
В декларації про доходи ОСОБА_1 зазначив скільки грошей заробив він та члени його сім'ї у 2014 році. Згідно документа у позивача є син ОСОБА_7. У його приватній власності знаходяться дві земельних ділянки площею по 1 000 кв. м кожна, дві квартири 80,6 кв. м та 81,8 кв. м і два гаражі по 40 кв.м. Сім'я позивача володіє чотирма земельними ділянками по 10,989 кв. м, 893 кв. м, 419 кв. м та 43 кв. м. У 2014 році у ОСОБА_1 з'явилися дві квартири, а у членів його сім'ї - три земельні ділянки, які в минулих деклараціях не були зазначені. ОСОБА_1 не уточнив, за яку ціну він та його рідні придбали нове майно. Крім того, члени сім'ї заступника начальника ДФС мають 2 автомобілі 2013 року випуску: Nissan Patrol и Audi A8, вартість яких він також не зазначив. У 2014 році рідні ОСОБА_1 здійснили два внески в статутні фонди підприємств та товариств: перший склав 4 730 000 грн, другий - 900 тис. грн, та поклали на банківський рахунок 2 212 610 грн.
Також у зазначеній статті вказано про те, що дружина позивача ОСОБА_8 має свій бізнес в Полтавській області, вона є власницею комплексу для відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», угідь для полювання та риболовлі, ресторанів «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5», салонів краси «ІНФОРМАЦІЯ_6». Кременчуцька активістка ОСОБА_3 також підозрює сім'ю чиновника у співпраці зі спецслужбами Росії, а саме: «ОСОБА_9 є співзасновником підприємства ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3». Вона та її чоловік ОСОБА_10 стали членами Спостережної ради публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефірно-масляний радгосп-завод» в Криму», що також було зазначено у статті.
Щодо спростування інформації про дружину позивача
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Конструкція наведеної у частині першій статті 277 ЦК України норми уповноважує особу, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації про неї та (або) членів її сім'ї, звернутися до суду за спростуванням цієї інформації як щодо себе, так і членів родини, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права.
У спірних правовідносинах поширена щодо дружини позивача інформація стосується його честі та ділової репутації як державного службовця, оскільки формує його морально-етичний портрет в очах громадськості, а тому висновки судів про те, що ОСОБА_4 є належним позивачем за вимогами про спростування інформації про те, що вона має свій бізнес в Полтавській області, є власницею комплексу для відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_3», угідь для полювання та риболовлі, ресторанів «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5», салонів краси «ІНФОРМАЦІЯ_6», не узгоджуються із вимогами статті 277 ЦК України.
Враховуючи те, що в цій частині позов по суті судами не розглянуто, судові рішення в цій частині необхідно скасувати за статтею 411 ЦПК України.
Щодо належності складу відповідачів у справі
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
З копії свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації суди встановили, що загальнодержавна газета «Лица» зареєстрована Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України 04 липня 2002 року, засновником газети є ОСОБА_6.
Згідно договору № 03 від 02 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 як засновником газети «Лица» та громадською організацією «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я», громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» (має статус юридичної особи) взяла на себе зобов'язання щодо видавництва та реалізації газети «Лица».
На підставі викладеного суд першої інстанції визначив відповідачами громадську організацію «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» як видавця газети «Лица», редакцію газети, ОСОБА_2 як автора публікації та ОСОБА_3 як джерело частини інформації, що була використана у публікації.
Апеляційний суд відмовив у позові, посилаючись на те, що суд першої інстанції розглянув спір щодо неналежного відповідача - громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я».
Разом з тим, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.
Видавцем друкованого засобу масової інформації може виступати суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу масової інформації, на підставі пред'явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору (стаття 28 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).
Згідно статті 29 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ, є продукцією друкованого засобу масової інформації.
За змістом статті 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації. Чинити перешкоди розповсюджувачу у здійсненні його діяльності на законних підставах забороняється.
Таким чином, з урахуванням наведених норм громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» як видавець та розповсюджувач газети «Лица» здійснює підготовку та вихід у світ зазначеного засобу масової інформації, а тому має відповідати за позовом щодо спростування інформації, поширеної у газеті.
За таких обставин посилання апеляційного суду на неналежність громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров'я» як відповідача у справі є безпідставними.
Крім того, апеляційний суд не розглянув позов відносно інших відповідачів та не вказав підстав, за яких редакція всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2, ОСОБА_3 не можуть відповідати за заявленим позовом.
Щодо доводів касаційної скарги по суті спору
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи скарги щодо суті спору, оскільки апеляційний суд відмовив у позові у зв'язку з неналежністю складу учасників справи, тобто, з процесуальних підстав, а відповідно до статті 389 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права після апеляційного перегляду справи.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи допущені судами порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик