Справа №757/10847/18-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1938/2019
12 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Копійці В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 травня 2018 року (суддя Матійчук Г.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод у користуванні власністю,
встановила:
у лютому 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» відновити банківське обслуговування його, як клієнта банку; зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» усунути перешкоди у володінні та користуванні належними йому грошовими коштами у розмірі 554,48 євро, що розміщені на картковому рахунку № НОМЕР_2, грошовими коштами у розмірі 10 729грн 65коп., що розміщені на картковому рахунку № НОМЕР_3; стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» банківського вкладу у сумі 200 євро з нарахованими відсотками та пенею у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення з 24 листопада 2017р. по день винесення судового рішення; зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» розблокувати належні йому банківські рахунки № НОМЕР_3 (в гривні), № НОМЕР_2 (в євро) та № НОМЕР_4 (в євро); зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» надати йому доступ до індивідуального банківського сейфу розміром 460?330?70 мм для збереження цінностей та документів НОМЕР_5 ключ НОМЕР_6, що знаходиться у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 18А, з можливістю вилучення майна, яке поміщено у сейф, та скасування безпідставно нарахованих штрафних санкцій за період блокування обслуговування клієнта банку; зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» скасувати щомісячну оплату за користування індивідуальним банківським сейфом за період блокування обслуговування клієнта банку з листопада 2017р. до моменту усунення порушення.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що довгий час є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк» та має відкриті карткові рахунки № НОМЕР_3 (в гривні) та № НОМЕР_2 (в євро), на яких знаходяться грошові кошти у розмірі 10 729грн 65коп та 554,48 євро відповідно. Однак з листопада 2017р. відповідач без повідомлення причин та підстав, в односторонньому порядку відмовився від обслуговування його як клієнта банку та заблокував доступ до вищезазначених рахунків.
Також позивач зазначав, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт, 3 місяці», відповідно до якого на обліковий рахунок ним був зарахований вклад у розмірі 200 євро, який на час подання позову ним не знімався, та відсотки, нараховані на вклад, не виплачувались. Однак, банківська картка для виплат по банківського вкладу «Стандарт, 3 місяці» № НОМЕР_4 також заблокована.
Позивач стверджував, що 2 січня 2018р. звертався до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою щодо надання інформації про причини відмови в односторонньому порядку від обслуговування його, як клієнта банку, проте відповіді не отримав.
Крім того, позивач зазначав, що на підставі договору приєднання до умов та правил надання банківських послуг № 20140519000042 від 19 квітня 2014р. він орендує індивідуальний сейф (банківську ячейку) розміром 460?330?70 мм для збереження цінностей та документів НОМЕР_5 ключ НОМЕР_6, що знаходиться у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 18А, за користування яким банк щомісяця списував грошові кошти з карткового рахунку № НОМЕР_3. Однак за наявності коштів на зазначеному рахунку, банк в односторонньому порядку відмовився від виконання договору, безпідставно нараховує штрафні санкції у зв'язку із простроченням оплати, блокує оплату через касу, а працівники банку відмовляються надати доступ до сейфу через відсутність оплати за договором.
Позивач посилався на те, що 19 лютого 2018р. направив на адресу місця реєстрації, адресу отримання кореспонденції та адресу відділення банку, де розміщений індивідуальний сейф, заяву з вимогою відновити обслуговування його як клієнта банку, прийняти грошові кошти в якості оплати за користування банківським сейфом та надати до нього доступ, розблокувати карткові рахунки, надати виписки по картковим рахункам та повідомити підстави заблокування його як клієнта банку, проте відповіді ним не отримано та порушене право не відновлено.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, оскільки у підтвердження того, що рахунки відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви долучені копії карток, зокрема з картки № НОМЕР_3 вбачається, що вона видана на ім'я ОСОБА_2, містить його фотокартку та назву банку.
Також позивач посилається на обставини, викладені у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів відкриття карткових рахунків у відповідача, наявність на них грошових коштів та протиправності поведінки відповідача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, наданим позивачем доказам та не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договоромбанківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладуукладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Таким чином, банк зобов'язаний повернути вклад та проценти за вимогу вкладника або закінчення дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтова (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 3 вказаної норми визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа ( п. 4 ч. 6 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Статтею 971 ЦК України передбачено, що до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).
У підтвердження укладення з банком договорів позивачем суду були надані копії платіжних карток № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, з яких вбачається, що вони видані ПриватБанком, а на платіжній картці № НОМЕР_3 зазначено прізвище та ім'я позивача і його фотокартка.
Також позивачем була надана суду копія договору про приєднання до умов та правил надання банківських послуг №20140519000042, згідно якої між сторонами був укладений договір оренди індивідуального сейфу на строк з 19 травня 2014 року по 18 листопада 2014
року.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку, що позивачем не надано жодних доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У порушення вказаних норм процесуального права, суд першої інстанції відмовив позивачу у захисті його порушених прав, не сприяв позивачу в реалізації ним своїх прав, не врахував, що відповідачем не надано жодного заперечення проти заявлених позивачем вимог.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань за договорами банківського вкладу та банківського рахунку.
Однак, вказані вимоги норм матеріального та процесуального права судом враховані не були і судом було ухвалено незаконне судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Усуваючи вказані порушення суду першої інстанції, апеляційний суд призначив судовий розгляд справи з викликом учасників справи, за клопотанням позивача зобов'язав відповідача надати докази виплати позивачу банківського вкладу, та витребував у відповідача документи у підтвердження наявності між сторонами договірних правовідносин.
З наданих суду документів вбачається, що між позивачем та банком існують правовідносини, як за договором банківського вкладу «Стандарт, 3 місяці», який був укладений 8 червня 2017 року і на виконання якого був відкритий рахунок, на який зараховано 190 євро і станом на 26 грудня 2018 року обраховується 193,09 євро (с.с.145-146), так і договори банківського рахунку у євро та гривнях (с.с.149-219).
Також під час апеляційного розгляду представник відповідача визнав укладення з
позивачем договору оренди банківського сейфу та не заперечував тверджень позивача про припинення його обслуговування, як клієнта банку.
Однак причини припинення обслуговування позивача представником відповідача суду повідомлено не було, а також не надано пояснень з приводу відмови у видачі позивачу грошових коштів, які обліковуються на його рахунках.
Під час апеляційного розгляду представник позивача не заперечував, що розмір банківського вкладу становив не 200 євро, а 190 євро, позивачем не надано доказів внесення вкладу у розмірі, зазначеному у позовній заяві, тому, виходячи із виписки наданої банком, колегія суддів вважає доведеним, що розмір вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт, 3 місяці» становить 190 євро, які на підставі ст. 1060 ЦК України відповідач зобов'язаний виплатити позивачу разом із процентами, враховуючи вимогу про повернення вкладу, висловлену у позовній заяві.
Ні позивачем, ні його представником суду не наданий розрахунок процентів за договором банківського вкладу, згідно виписки, наданої відповідачем, розмір процентів станом на 26 грудня 2018 року за вказаним вкладом становить 3,09 євро, що позивачем не заперечувалося під час апеляційного розгляду, тому стягненню з відповідача підлягає 193,09 євро.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення суми вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт, 3 місяці» задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Позивачем суду не надано доказів, що до звернення до суду з даним позовом він звертався до відповідача з приводу повернення вкладу.
Надана суду першої інстанції копія листа від 19 лютого 2018 року свідчить про те, що позивач звертався до банку з приводу відновлення його обслуговування як клієнта банку, прийняття грошових коштів у якості оплати за користування банківським сейфом та надання йому доступу до сейфу, розблокування карткових рахунків, надання виписок по картковим рахункам та повідомлення йому причин заблокування обслуговування його як клієнта банку (с.с.20). Дана заява не містить вимоги про повернення позивачу вкладу за договором «Стандарт, 3 місяці», суду не надано доказів звернення позивача з цього приводу до банку ні 24 листопада 2017 року (дата зазначена у позовній заяві), ні 15 грудня 2017 року (дата зазначена представником позивача у розрахунку пені), тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення пені з відповідача за несвоєчасне повернення суми вкладу.
Під час апеляційного розгляду представником відповідача не надано обґрунтування припинення обслуговування позивача, як клієнта банку, та не повідомлено про причини, з яких позивач не може користуватися грошовими коштами, які розміщені на розрахункових рахунках, відкритих ним у банку, тому на підставі ст. 1066 ЦК України колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні грошовими коштами, розміщеними на цих рахунках, підлягають задоволенню.
Разом з цим, з наданих відповідачем виписок з рахунків вбачається, що на рахунку № НОМЕР_7 (розрахункова картка НОМЕР_2) станом на 5 листопада 2018 року обраховується не 554,48 євро, а 517,07 євро (с.с.150-151), заперечення проти списання
грошових коштів з вказаного рахунку 5 листопада 2018 року 37,41 євро позивачем заявлені не були, хоча апеляційний суд надавав можливість позивачу та його представнику ознайомитися з наданою випискою та висловити свої пояснення з приводу наявних у них відомостях, тому колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний надати позивачу доступ до грошових коштів на вказаному рахунку у наявному розмірі.
Також з наданої відповідачем виписки з рахунку по договору SAMDN30000113628152, на підставі якого була видана платіжна картка № НОМЕР_3 (згідно позовних вимог), вбачається, що на ньому обліковується станом на 1 січня 2019 року - 674,53грн, а не 10 729грн 65коп., як зазначено у позові.
Судом надавалася можливість позивачу та його представнику ознайомитися з наданими відповідачем виписками та надати суду відповідні пояснення або заперечення з приводу вказаних сум, однак такою можливістю ні позивач, ні його представник не скористалися, тому колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із сум, які обліковуються на рахунку.
Відповідачем суду також надана виписка з рахунку № НОМЕР_8, на якому станом на 28 січня 2019 року обліковується 5145,45грн та була видана платіжні картка НОМЕР_10 і видавалися картки НОМЕР_9; НОМЕР_11 однак позивачем не було заявлено позовних вимог з приводу надання доступу до грошових коштів, які обліковуються на вказаних рахунку та картках.
Представником відповідача під час апеляційного розгляду не заперечувалося, що позивач обмежений у користуванні банківським сейфом, який йому був переданий у оренду банком на підставі договору приєднання до умов та правил надання банківських послуг №20140519000042, причини такого обмеження суду пояснені не були, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу доступ до орендованого сейфу з можливістю вилучення майна, яке поміщено у сейф, підлягають задоволенню, як обов'язок виконати взяті на себе зобов'язання за договором.
Приймаючи рішення за позовними вимогами про скасування безпідставно нарахованих штрафних санкцій за період блокування обслуговування клієнта банку та зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» скасувати щомісячну оплату за користування індивідуальним банківським сейфом за період блокування обслуговування клієнта банку з листопада 2017р. до моменту усунення порушення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 6 статті 762 ЦК України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Позивачем суду не надано доказів, що відповідачем нараховані будь-які штрафні санкції за період блокування обслуговування його, як клієнта, та не зазначено, за якими саме договорами та у якому розмірі, що позбавляє можливості суд перевірити законність вказаних вимог.
Також позивачем не надано доказів, що позивачем нарахована плата за користування банківським сейфом за період, у якій такий доступ був позивачу обмежений.
За таких обставин, вказані позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, не є конкретними, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з цим, позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право у разі пред'явлення відповідачем вимог про оплату штрафних санкцій та за користування банківським сейфом без врахування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення
є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач, як споживач послуг банку, був звільнений від сплати судового збору як за подачу позовної заяви, так і за подачу апеляційної скарги, позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір, як за подачу позовної заяви у розмірі 2 114,40грн (704,80х3, враховуючи задоволення двох вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру), так і за подачу апеляційної скарги 3 171,60грн (2114,40х150%), а всього 5 286грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 травня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке знаходиться у м. Києві, вул. Грушевського, 1-д, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, усунути перешкоди у володінні та користуванні належними ОСОБА_2, який проживає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, грошовими коштами у розмірі 517,07 євро, що розміщені на особовому рахунку № НОМЕР_7 (розрахункова картка НОМЕР_2), грошовими коштами у розмірі 674грн 53коп., що розміщені на розрахунковій картці НОМЕР_3.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке знаходиться у м. Києві, вул. Грушевського, 1-д, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, на користь ОСОБА_2, який проживає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, 193,09 євро.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке знаходиться у м. Києві, вул. Грушевського, 1-д, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, надати ОСОБА_2, який проживає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, доступ до індивідуального банківського сейфу розміром 460?330?70 мм для збереження цінностей та документів НОМЕР_12, що знаходиться у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 18А, з можливістю вилучення майна, яке поміщено у сейф.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться у м. Києві, вул. Грушевського, 1-д, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, у дохід держави судовий збір у сумі 5 286грн. (розрахунковий рахунок № 34311206080024, отримувач УК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38050812, код банку отримувача 899998).
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк