1[1]
Справа № 33/824/808/2018
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
28 листопада 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року,
Відповідно до постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 коп.
Як встановлено постановою судді, 10.06.2018 року о 22:30 год. ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 у м. Києві по вул. М. Тимошенка, 13/1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 6. Висновок КМНКЛ «Соціотерапія» від 10.06.2018 року.
ОСОБА_2 порушив п.п. 2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2018 року по справі № 756/8007/18, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення, та прийняти нову постанову, якою справу № 756/8007/18 закрити за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що справа була розглянута з грубим порушенням основних засад судочинства, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає апелянт, в порушення принципів судочинства, закріплених у Конституції України та КУпАП, суд розглянув справу без його участі, порушив його право на захист, а під час ухвалення оскаржуваного рішення, проігнорував вимогу закону щодо всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів, їх достовірності, а також щодо аналізу взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У зв'язку з цим, як вважає апелянт, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки фактично судом було обмежено його право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 підпункту «С» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Окрім цього, як зазначає апелянт, внаслідок його відсутності на судовому засіданні, він був позбавлений можливості надати свої пояснення по даній справі і таким чином висловити доводи власної невинуватості в інкримінованому йому правопорушенні.
Наведені обставини, на думку ОСОБА_2, свідчать про допущений судом формалізм, грубі порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому оскаржуване рішення аж ніяк не може бути визнане законним чи правильним по суті.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та доводи його апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 167964 від 10 червня 2018 року, підтверджуються також іншими, наявними у справі доказами, а саме: висновком лікаря нарколога від 10.06.2018 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного (1,76 %) сп'яніння; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в присутності яких ОСОБА_2 відмовився надавати будь-які пояснення та підписувати протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо нього, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали оформлення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_2, який був досліджений суддею в судовому засіданні, в якому приймав участь захисник порушника - адвокат ШимкоА.О.
Більш того, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного
дослідження всіх обставин справи та не здійснено аналізу доказів у їх сукупності, суддею не тільки був викликаний та опитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, витребувана необхідна інформація з Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», де проводився огляд ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції у м. Києві, а й надана оцінка всім зібраним по справі доказам у відповідності до вимог, передбачених ст. 252 КУпАП.
При цьому, суддя не тільки не залишила поза увагою пояснення, які надав у судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Шимко А.О., а й навела у своєму рішенні відповідні мотиви того, чому вона взяла до уваги одні докази та відкинула інші, зокрема невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому правопорушенні.
Перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, в тому числі щодо порушення його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту її надходження до суду першої інстанції і до дня постановлення оскаржуваного рішення, вона перебувала в провадженні судді більше двох місяців, а сама постанова була винесена в останній день тримісячного строку, протягом якого на винну особу може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
За цей час, згідно наявних у справі даних, вказана справа призначалась до розгляду шість разів, про що ОСОБА_2 кожного разу повідомлявся по телефону, але жодного разу в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, за виключенням самого першого судового засідання, яке було призначене на 11 липня 2018 року, коли він звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи для реалізації свого права на захист шляхом укладання договору з адвокатом про надання правової допомоги, який було укладено з адвокатом Шимко А.О. 17 липня 2017 року.
У подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався, вже за клопотаннями захисника ОСОБА_2, в тому числі з метою вивчення матеріалів справи та підготовки до її слухання. При цьому захисник не тільки брав участь в судових засіданнях, а й під розписку повідомлявся про час та дні наступних судових засідань.
З огляду на вищенаведене, твердження апелянта про те, що справу було розглянуто за його відсутності і що він не повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, є не тільки безпідставними, а й такими, що не відповідають дійсності.
Це стосується і порушення судом права апелянта на захист, оскільки суддя не тільки надала ОСОБА_2 можливість залучити до участі у розгляді справи обраного ним адвоката, а й можливість останньому ознайомитись з усіма матеріалами справи та підготуватись до її розгляду.
Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено, а в апеляційній скарзі не наведено будь-яких даних, які б свідчили про обмеження інших прав ОСОБА_2 та його захисника, в тому числі щодо надання письмових або усних пояснень, подання доказів та заявлення клопотань.
Таким чином, твердження апелянта про допущений судом формалізм, грубі порушення норм матеріального та процесуального права є надуманими та такими, що суперечать матеріалам справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, а тому суд апеляційної інстанції не має жодних підстав для висновку про те, що постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року є незаконною та необґрунтованою, а висновки судді такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Більш того, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що оскаржуване рішення не може бути визнане правильним по суті, оскільки а ні ОСОБА_2, а ні його захисник, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не надали доказів, які б дозволили спростувати законність та обґрунтованість цього рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною або необґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає необхідним залишити її без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жежера О.В.