справа № 759/18164/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Коваль О.А.
21 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просив визнати договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 23.03.2018 між адвокатом ОСОБА_1 та довіреною особою фірми «ЕтрансА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» ОСОБА_4 недійсним.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм процесуального права в частині недотримання правил підсудності. В обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до підсудності Святошинського районного суду м. Києва. Зазначив, що позивач відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України подав позовну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу представники ОСОБА_2 просили відмовити в апеляційній скарзі. Зазначили, що відповідач - 1 зареєстрованим по м. Києві не значиться відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва, відповідач - 2 зареєстрований в Дарницькому районі м. Києва, тому помилки ніякої немає. Вказали, що судом першої інстанції прийнята ухвала згідно норм процесуального права.
За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3968/2019
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановляючи ухвалу про передачу справу на розгляд іншому суду, суд першої інстанції виходив з того, що із відомостей Реєстру територіальної громади м. Києва комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислувальний центр» встановлено, що відповідач-1 зареєстрованим по м. Києву не значиться. Разом із тим, згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА вбачається, що відповідач-2 з 11.05.2010 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
На підставі викладеного можливо зробити висновок, що за наявності кількох відповідачів законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи за місцезнаходженням одного з них на свій розсуд.,
З матеріалів справи вбачається, що позов подано до двох відповідачів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3
Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА вбачається, що відповідач-2 - ОСОБА_3 з 11.05.2010 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 17).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься Святошинського району м. Києва відповідно до копії паспорта (а. с. 24-25).
Таким чином, позивач, скориставшись своїм правом, звернулися до суду із дотриманням встановленої законодавством альтернативної підсудності.
Відповідно до ч.ч. 6-9 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу.
Отже, для з'ясування зареєстрованого місце проживання (перебування) фізичної особи, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання такої інформації.
Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що із відомостей Реєстру територіальної громади м. Києва комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислувальний центр» встановлено, що відповідач-1 зареєстрованим по м. Києву не значиться.
Разом з тим, дане комунальне підприємство не є органом реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
Також, встановлено, що в даному реєстрі міститься невірне прізвище ОСОБА_1 та зазначено - громадянина не знайдено.
За наведеного, суд першої інстанції передчасно дійшов висновків про необхідність передачі справи на розгляд до іншого суду з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Святошинського районного суду м. Києва.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В.Шахова