21 лютого 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 05 вересня 2018 року в 00 год. 45 хв., керував автомобілем «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 біля будинку № 7 по вул. Нижній Вал в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо нього закрити у зв'язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він не був присутнім, оскільки не отримував судову повістку про виклик до суду. Він звертає увагу на те, що копію судового рішення отримав 16 січня 2019 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи. На думку апелянта, суд порушив його право на захист.
ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в постанові суду помилково вказано, що вина ОСОБА_2 повністю підтверджена та підтверджується чеком технічного приладу «Драгер», відповідно до якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Ця обставина не відповідає дійсності.
Крім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції розглянуто справу за його відсутності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 268 КУпАП.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо нього закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переглянувши справу та заслухавши пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який підтримав клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що він пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 18 жовтня 2018 року судом за відсутності ОСОБА_2 ухвалене рішення про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи не містять дані про те, що ОСОБА_2 отримав копію судового рішення, а 16 січня 2019 року подав апеляційну скаргу.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпро право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за його відсутності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів провадження, суд своєчасно повідомляв ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи, проте він не з'явився до поштового відділення за судовою повісткою.
У зв'язку з цим, незважаючи на те, що причиною неявки ОСОБА_2 було те, що він не отримав судову повістку, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки, в даному конкретному випадку це не вплинуло і не могло вплинути на дотримання судом вимог ст. 245 КУпАП щодо забезпечення реалізації завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи та її вирішення в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в повній мірі дотримався вимог закону.
Судове рішення є вмотивованим. Суд вказав, які докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП він приймає, а тому доводи апелянта про те, що судом не дотримано положень ст. 245 КУпАП є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_2 05 вересня 2018 року в 00 год. 45 хв., керував автомобілем «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 біля будинку № 7 по вул. Нижній Вал в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 3), в присутності яких ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп'яніння; результатами тесту «Драгер», відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено 0,40 проміле (а.с. 2); акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3). Ці докази є належними, допустимими та достатніми.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 повідомив, що поняті, які були під час проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння не є тими особами, які надали письмові пояснення.
Апеляційний суд зазначає, що на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 не надав жодного доказу, а тому суд вважає, що письмові докази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 є допустимими та належними.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, він не містить жодних заперечень чи пояснень ОСОБА_2 стосовно свідків.
ОСОБА_2 О. не заперечує факт проходження ним огляду на місці за допомогою приладу «Драгер» та його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
В той же час, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що в мотивувальній частині постанови суду невірно вказане прізвище особи, яка начебто проходила огляд на стан сп'яніння, а саме ОСОБА_3, заслуговують на увагу.
Апеляційний суд вважає, що суд помилково вказав, що ОСОБА_3 проходив огляд на стан сп'яніння та перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_2 05 вересня 2018 року в 00 год. 45 хв., керував автомобілем «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 біля будинку № 7 по вул. Нижній Вал в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України.
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що вказана неточність, як така, не впливає на суть прийнятого судом першої інстанції рішення, підлягає виправленню, а постанова суду в цій частині - зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити.
Виключити з постанови суду прізвище ОСОБА_3 та вважати правильним прізвище ОСОБА_2
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун