Справа №357/11348/18-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/2721/2019
18 лютого 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мельника Я.С., Сліпченка О.І., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатись,
28 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2018 року і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення 23 років.
На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідач є батьком її повнолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 06 жовтня 2015 року з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі по 500 грн., щомісячно, до 28 лютого 2018 року, на період навчання дитини.
З 01 вересня 2018 року донька продовжила навчання і є студентом 2 курсу денної форми навчання ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» та потребує матеріальної допомоги.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що відповідач виплачував аліменти на утримання повнолітньої доньки на період її навчання.
ОСОБА_3 мала можливість здобути професію перукаря-модельєра.
Відповідач надав пояснення та докази зміни свого матеріального і сімейного становища, вказав на відсутність постійного доходу.
Позивач не надала жодного доказу в підтвердження свого доходу, а в силу ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення даного позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, сторони від шлюбу мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 6 ).
ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 10 ).
При цьому, ОСОБА_3 навчається на 2 курсі денної форми навчання Білоцерківського інституту економіки та управління ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Право», з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2021 року ( а.с. 11 ).
Разом з тим, ОСОБА_2 має від іншого шлюбу неповнолітню доньку - ОСОБА_5, яка навчається в Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківської школи мистецтв №5 ( а.с. 18, 19 ).
28 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, посилаючись на те, що батько в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання їх повнолітньої доньки - ОСОБА_3, що продовжує навчання ( а.с. 2-3 ).
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у відповідності до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, про те, що ОСОБА_2 не може надавати таку матеріальну допомогу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_3, у зв'язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги, натомість, її батько - ОСОБА_2 такої допомоги не надає, маючи при цьому змогу та обов'язок її надавати.
А тому, позовні вимоги про стягнення аліментів на період навчання доньки згідно з вимогами закону, зокрема, ст.ст. 182, 198, 199, 200 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, підлягають лише до часткового задоволення в розмірі 1/6 частини з всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи, що на утриманні платника аліментів перебуває інша неповнолітня донька.
За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо відмови у заявлених позовних вимогах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК Українита названих положень матеріального і процесуального права за їх обґрунтованістю та доведеністю у встановленій судом другої інстанції частині.
Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ( а.с. 47-48 ), зокрема, про те, що в апеляційній скарзі не зазначено які саме норми права були порушенні місцевим судом, факт інвалідності його доньки були відомі позивачу з 2015 року, проте, нею не були подані відомості про інвалідність дочки до суду першої інстанції, факт інвалідності його дочки не є вирішальним для вирішення справи на користь позивача, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, не є належними правовими підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.
При цьому, на переконання апеляційного суду, клопотання про перенесення строку подачі відзиву, визначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року підлягає частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_2 був позбавлений можливості своєчасно його подати, відтак - слід продовжити строк для подачі ним відзиву.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь держави на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 762 ( 1 762 х 0,4 + 1 762 х 0,4 х 150 : 100 ) грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатись, скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2018 року і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення 23 років.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1 762 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Я.С. Мельника
О.І. Сліпченко