Справа № 359/7785/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Яковлєва Л.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/582/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
06 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Судді-доповідача Волошиної В.М.
Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2018 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_4, старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катерина Олегівна.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд із скаргою на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_4, старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катерина Олегівна.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_3 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_4, старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катерина Олегівна визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена без належних підстав.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, положення статей 175, 177 ЦПК України регулюють інші процесуальні стадії - позовне провадження, а тому правові підстави для розповсюдження вказаних вимог на правовідносини, які виникають на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, відсутні. Також положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», на яку послався суд першої інстанції, встановлюють вимоги до тих скарг у виконавчому провадженні, які подаються на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, а не до суду. До того ж, подана ним скарга в суд відповідає вимогам статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Просив врахувати визначені статтею 2 ЦПК України завдання та основні засади цивільного судочинства.
У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи скаргу ОСОБА_3 на рішення державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не в повному обсязі виконані вимоги відповідно до ухвали суду від 17 жовтня 2018 року, що є підставою для повернення скарги.
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_4 звернувся в суд із скаргою на рішення державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_4, старший державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід Катерина Олегівна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року у цивільній справі № 359/7602/16-ц, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 щомісячно стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_6 у розмірі ј частини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2016 року до досягнення дочкою 23 років або до припинення нею навчання, 01 березня 2017 року відкрито виконавче провадження. 03 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід К.О. прийнята постанова ВП № 53485664 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, відповідно до якої відрахування з доходів боржника здійснюється у розмірі 70 %. Просив визнати постанову старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід К.О. від 03 жовтня 2018 року ВП № 53485664 неправомірною та скасувати її, а надмірно утримані з нього за цією постановою аліменти зарахувати в рахунок майбутніх відрахувань.
З огляду на заявлені вимоги ( предмет, підстава) заявником ОСОБА_4 як стороною виконавчого провадження, оскаржується рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК та Закону «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України до суду подається скарга.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Нормою статті 175 ЦПК України передбачені, зокрема вимоги щодо обов'язкових реквізитів позовної заяви.
У статті 177 ЦПК України передбачений обов'язок позивача подати із позовною заявою її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, за винятком позовів, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Отже, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України, а тому подання заяви (скарги) до суду має відбуватись із дотриманням вищенаведених вимог ЦПК України.
Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то судом застосовуються положення статті 185 ЦПК України, про що постановляє ухвалу про залишення позовної заяви (скарги) без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві - частина 3 статті 185 ЦПК України .
Колегією суддів встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 17 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_3 залишено без руху з підстав невідповідності форми та змісту заяви загальним вимогам, передбаченим положеннями ЦПК України.
Як на підставу для залишення скарги ОСОБА_3 без руху, суд в ухвалі від 17 жовтня 2018 року посилався на те, що скаржник у порушення вимог статті 95 ЦПК України не завірив належним чином копії документів, які додав до скарги; не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до скарги. У порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України скаржник не вказав відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводились; не додано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; скаржником не додано до скарги її копії та копії всіх документів, що до неї додаються для заінтересованих осіб (а.с. 7-8).
Копію ухвали про усунення недоліків заявник ОСОБА_4 одержав в приміщенні суду та на виконання вимог закону, визначених в ухвалі суду першої інстанції, подав заяву щодо усунення недоліків від 30 жовтня 2018 року із долученням копії супровідного листа від 03 жовтня 2018 року та постанови державного виконавця ВП № 53485664 від 03 жовтня 2018 року, завірених своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Письмово повідомив суд про те, що оригінал постанови Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тридід К.О. від 03 жовтня 2018 року ВП № 53485664 знаходиться у нього, а оригінали виконавчих листів від 16 січня 2017 року та від 30 січня 2017 року перебувають в Бориспільському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а.с. 10, 11, 12).
Ухвалою від 31 жовтня 2018 року суд першої інстанції визнав скаргу ОСОБА_3 неподаною та повернув матеріали заявнику з підстав не усунення недоліків скарги, при цьому подані заявником письмові уточнення із додатками суд визнав такими, що відповідають вимогам, зазначеним в ухвалі про залишення заяви без руху. В частині усунення недоліків заяви щодо надання заявником копії скарги та копії всіх документів, що до неї додаються для заінтересованих осіб, суд вважав такими, що залишилися без виконання заявником ОСОБА_4
Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про повернення скарги заявнику, колегія суддів виходить з такого:
Визнаючи неподаною та повертаючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заявником у повному обсязі не усунуті недоліків скарги в установлений судом строк.
Відповідно до статті 120, 123 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Колегією суддів встановлено, що копія ухвали для виконання вручена заявнику ОСОБА_3 в приміщенні суду 25 жовтня 2018 року, про що свідчить розписка на довідковому листі до справи.
За правилами статті 123, 124 ЦПК України встановлений ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року семиденний строк з дня вручення ухвали мав закінчитися 01 листопада 2018 року.
Отже протягом вказаного строку, до якого включається і 01 листопада 2018 року, заявник міг скористатися правом на виконання недоліків скарги.
Спосіб виконання заявником ухвали у встановлений судом строк щодо одночасного і в повному обсязі, чи частинами, нормами ЦПК України не визначений. Разом з тим, частиною 1 статті 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого судом.
Однак, у строк встановлений судом першої інстанції, в межах якого заявнику слід було вчинити процесуальну дію, подана ним скарга на рішення державного виконавця вже була повернута судом з постановленням ухвали від 31 жовтня 2018 року.
Колегія суддів вважає, що така ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням порядку постановлення ухвал, оскільки за змістом положень частини 3 статті 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву (скаргу) і додані до неї документи з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд першої інстанції зазначених положень не врахував та дійшов передчасного висновку про повернення скарги ОСОБА_3 до закінчення строку на усунення недоліків.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення скарги ОСОБА_3 на рішення державного виконавця не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: