Справа № 368/471/18 Головуючий в суді 1-ої інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/927/2019 Суддя -доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст.185 КК України
14 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та прокурора на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12.05.2016 Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2016 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.
За вироком суду, 10 січня 2018 року, близько 00години 10 хвилин, ОСОБА_9 , проходячи повз будинок АДРЕСА_2 , зайшов до першого під'їзду вказаного будинку, де у коридорі на другому поверсі помітив дитячий візок. В цей момент в нього виник умисел на викрадення вказаного дитячого візка у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна таємно викрав дитячий візок марки «Capella», вартістю 2233,33 гривень. Викотивши візок на двір, ОСОБА_9 з місця події зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 завдав ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 2233,33 гривень. Дії ОСОБА_7 були повторними, оскільки він раніше судимий 12.05.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає його особі та за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. На думку апелянта судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду про що потерпілою надано розписку в якій вона зазначає, що не має претензій до обвинуваченого та просила застосувати до нього покарання не пов'язане з позбавленням волі та те, що він має на утриманні матір та бабусю. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують відповідальність, внаслідок чого призначив обвинуваченому занадто суворе покарання.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання. У вступній частині вироку зазначити, що ОСОБА_7 раніше судимий 12.05.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до трьох років обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.
У резолютивній частині вироку абзац другий викласти в такій редакції: на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2016 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 1 місяця обмеження волі. В решті вирок суду залишити без змін.
Вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону країни про кримінальну відповідальність.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу, пояснення захисника та обвинуваченого в підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на доказах, які зібрані у справі та не викликають сумнівів у своїй достовірності.
За змістом ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Всупереч доводам захисника, обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який характеризується задовільно, відшкодував потерпілій завдану шкоду, обставини, що пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин та дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання є слушними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2016 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Проте, відповідно до тексту оскаржуваного рішення, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні вироку допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та дійшов необґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання, на підставі ст.71 КК України у виді позбавлення волі, а не обмеження волі.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга прокурора - задоволенню, а вирок суду в частині призначеного покарання - зміні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційнускаргу захисника задовольнити частково.
Апеляційну прокурора задовольнити.
Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
У вступній частині вироку, зазначити що ОСОБА_7 раніше судимий 12.05.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до трьох років обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.
У резолютивній частині вироку абзац другий викласти в такій редакції: на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2016 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 1 місяця обмеження волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: