справа № 757/5999/17-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Батрин О.В.
19 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання правочинів недійсними,
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Кредит Європа Банк» та просив визнати недійсним кредитний договір від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053 про надання споживчого кредиту та договір застави транспортного засобу від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053/А.
Також у вересні ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих провадженнях № 47227378 від 20 квітня 2017 року у справі № 755/27854/14-ц та № 51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року заяву задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 47227378 від 20 квітня 2017 року у справі № 755/27854/14-ц та № 51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кредит Європа Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчому провадженні №51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц та ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2343/2019
В обґрунтування своїх доводів вказує, що рішення суду від 24.05.2016, яке знаходиться на примусовому виконанні, набрало законної сили та має обов'язкову силу. Зазначає, що судом не вирішено питання зустрічного забезпечення та не звернув увагу на порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів заявника та інших учасників, які беруть участь у справі.
Звертає увагу на відсутність жодних аргументів щодо можливості суду зупиняти виконання рішення іншого суду у виконавчому провадженні при відсутності факту оскарження боржником у судовому порядку стягнення на підставі виконавчого документа.
Сторони справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів.
Ухвала суду в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження № 47227378 від 20 квітня 2017 року у справі № 755/27854/14-ц не оскаржується, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Кредит Європа Банк» та просив визнати недійсним кредитний договір від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053 про надання споживчого кредиту та договір застави транспортного засобу від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053/А (а. с. 2-6).
Також у вересні ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих провадженнях № 47227378 від 20 квітня 2017 року у справі № 755/27854/14-ц та № 51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц (а. с. 101-102).
Зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих проваджень може істотно ускладнити, та, навіть, унеможливити виконання рішення суду або призвести до неефективного захисту у випадку задоволення позову та поновлення порушених інтересів позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є визнати недійсним кредитного договору від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053 про надання споживчого кредиту та договору застави транспортного засобу від 28.08.2008 №00009-CL-000000000053/А.
Таким чином, у даній справі не оскаржується виконавчий документ боржником, а тому посилання суду першої інстанції на п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначена недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.
Згідно з ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, рішення суду обов'язкові до виконання та державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчому провадженні №51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц за відсутності оскарження виконавчого документа боржником суперечить вимогам законодавства.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову способом зазначеним у заяві.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків з порушенням норм процесуального права, із неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині оскарження підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредит ЄвропаБанк» задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні № 51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні № 51976580 від 20 квітня 2017 року у справі № 360/132/16-ц відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21.02.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
Н.В.Поліщук