справа № 755/14311/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Галаган В.І.
19 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу,
У вересні 2018 року ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 та просило стягнути страхове відшкодування в сумі 12 857,00 грн. в порядку регресу, яке було виплачене позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Дніпровського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» суму страхового відшкодування у розмірі 12 857,00 грн. та судові витрати в сумі 1 762 грн., а всього на загальну суму 14 619 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що не було враховано ступінь вини кожного винуватця у ДТП та на неналежний розмір сплаченого страхового відшкодування. Зазначив на відсутність інформації щодо сплати страхового відшкодування потерпілій особі страховою компанією відповідача. Звертає увагу на те, що розмір страхової суми не перевищує ліміту, а тому належним відповідачем є ПАТ «СК «Скайд», а в разі недостатності коштів та майна - МТСБУ.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 підтримував апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2161/2019
ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» в судове засідання свого представника не направило, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.
Представник позивача подав до суду клопотання та просив розгляд справи проводити без його участі.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлено вимогу до відповідача з приводу відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12 857,00 грн., що є сумою страхового відшкодування, сплаченою позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, та яка підлягає стягненню в порядку регресу з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, право вимоги до якої є абсолютним.
З таким висновком суду не погоджується колегія суддів.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.07.2016 о 15 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Глазунова, 4/47 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та з автомобілем НОМЕР_2 - водій ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної події автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2016 визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні ДТП 05.07.2016 (а. с. 91).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2016 встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вищевказаній ДТП та провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а. с. 18-19).
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_3 було забезпечено ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-0005/2016 від 21.04.2016 (а. с. 11-17).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» відповідно до полісу №АЕ4988143 (а. с. 88).
За даними Рахунку СПД ФО ОСОБА_6 від 06.08.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_3 становить 12 857,00 грн. (а. с. 24).
22.08.2016 генеральний директор ДП «Український інститут інтелектуальної власності» Кудін А.В. звернувся до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування (КАСКО), відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку від 05.07.2016 (а. с. 9).
На підставі Страхового акта № 202-091/16 від 31.08.2016, Страхового акта № 202-005/17 від 24.01.2017 ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» виплатив страхувальнику (отримувач: виконавець робіт) страхове відшкодування у розмірі 12 857,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 3211 від 31.08.2016 та платіжним дорученням № 286 від 24.01.2017 (а. с. 5-8).
09.07.2018 представник ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» звернувся до ОСОБА_4 із письмовою регресною вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 857,00 грн. (а. с. 25-26).
Після виконання договірного зобов'язання за Договором щодо здійснення страхового відшкодування ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» отримано право вимоги до винуватця ДТП, у зв'язку з чим позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 учасника ДТП від 05.07.2016 була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» відповідно до полісу №АЕ4988143 (а. с. 88).
На підставі Страхового акта № 202-091/16 від 31.08.2016, Страхового акта № 202-005/17 від 24.01.2017 ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» виплатив страхувальнику (отримувач: виконавець робіт) страхове відшкодування у розмірі 12 857,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 3211 від 31.08.2016 та платіжним дорученням № 286 від 24.01.2017 (а. с. 5-8).
09.07.2018 представник ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» звернувся до ОСОБА_4 іншого учасника ДТП із письмовою регресною вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 857,00 грн. (а. с. 25-26).
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на вказане, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик особи яка заподіяла шкоду. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до особи яка заподіяла шкоду на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
У даній справі ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» не набула право регресу до ОСОБА_2
Таке право стразхова компанія могла би набути, відшкодувавши потерпілій завдану шкоду, а також за наявності умов, визначених статтею 38 вказаного Закону.
Вимога страховика потерпілої до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Щодо вимоги про стягнення страхового відшкодування, колегія суддів вважає наступне.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» правомірно заявлено вимогу до відповідача з приводу відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12 857,00 грн., що є сумою страхового відшкодування, сплаченою позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, та яка підлягає стягненню в порядку регресу з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, право вимоги до якої є абсолютним.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_5 - «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_3 було забезпечено в ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-0005/2016 від 21.04.2016 (а. с. 11-17).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» відповідно до полісу №АЕ4988143 (а. с. 88).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.
Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону передбачав, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого особа що завдала шкоду застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За наведеного, на ПАТ «СК «СКАЙД» як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування виплатити вже відшкодоване ОСОБА_5 страхове відшкодування позивачем.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Судом першої інстанції не були вчинені дії щодо залучення страхової компанія ПАТ «СК «СКАЙД» ОСОБА_2
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Встановлено, що Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2016 визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні ДТП 05.07.2016 (а. с. 91). Також Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2016 встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вищевказаній ДТП та провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а. с. 18-19).
Отже, винними у вищевказаній ДТП було визнано обидва водії - ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Таким чином, сума страхового відшкодування покладена на відповідача повинна визначатись із урахуванням саме його вини у скоєні вищевказаної ДТП.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, не встановив наявність страховика відповідача - ПАТ «СК «СКАЙД» та не вчинив дії щодо його залучення до участі у справі, не дослідив наявність вини учасників ДТП, та як наслідок дійшов невірних висновків з порушення норм матеріального права про необхідність стягнення страхового відшкодування із відповідача.
За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Отже відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 133 ЦПК України з ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 643 грн.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат в порядку регресу відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 643 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Повний текст постанови складено 21.02.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
Н.В.Поліщук