Справа №636/5371/15-к Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/236/19 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.286 КК України
Іменем України
05 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого та захисника на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03.10.2017р. відносно ОСОБА_10 ,-
Вказаним вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Комсомольське Зміївського району Харківської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.286 КК України до 1(одного) року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Крім того, цим же вироком вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат у порядку передбаченому ст.ст.100, 124 КПК України, а також розв'язані цивільні позови.
Згідно вироку, 10.05.2015р. о 00год. 00хв. ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , без навантаження, рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Харкова в напрямку м. Ізюм зі швидкістю близько 100 км/год.
Проїжджаючи 553км вищезгаданого автошляху, ОСОБА_10 не впорався з керуванням автомобіля та порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив маневр вліво та виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись в тому, що це безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot Expert», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Peugeot Expert» ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості: закриту тупу травму шийного відділу хребта у вигляді переломів суміжних відділів суглобових відростків С6-С7 праворуч з переходом на дужку С6 не є небезпечною для життя в момент заподіяння, що потягло тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів.
Пасажир автомобіля «Peugeot Expert» ОСОБА_7 також отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості: перелом лопатки, що потягло тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів.
В апеляційній с карзі обвинувачений як і його захисник, просять вирок суду скасувати, а провадження закрити в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості. Так, сторона захисту вважає, що було порушено право на захист оскільки у матеріалах справи та наданої їм копії обвинувального акту стоять різні дати затвердження. Крім того, вважають що суд безпідставно послався на автомобілі які не були оглянуті у суді. Вважають, що судом, були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Поряд з цим, ці апелянти звертають увагу на неповноту судового розгляду оскільки суд відмовив у клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, з'ясувавши позицію обвинуваченого, який не заперечував, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду (т.3 а.с.120-126), фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку, при цьому обвинувачений свою винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснивши, що у вказаний час дійсно сталась дорожньо-транспортна пригода але не з його вини, він правила дорожнього руху не порушував.
Незважаючи на вищенаведену позицію сторони захисту вина ОСОБА_10 підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, що наведені у вироку.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_8 , випливає те, що повертаючись з Луганської області о півночі, автомобіль «Peugeot Expert», р.н. НОМЕР_2 , яким він керував, зіткнувся з автомобілем, яким керував обвинувачений та який рухався в зустрічному напрямку, при цьому автомобіль ОСОБА_10 рухався з великою швидкістю, більше ніж 70км/год., напрямок руху останній змінив за 100м від його автомобіля, здійснивши маневр вліво. Для того, щоб уникнути лобового зіткнення, він прийняв вправо, удар прийшовся в лівий бік автомобіля, від зіткнення його автомобіль перевернувся. Після чого він підійшов до автомобіля обвинуваченого, який перебував в кюветі на його стороні, від ОСОБА_10 було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота. В наслідок ДТП, він та пасажир його автомобіля ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження.
Вищенаведені показання першого потерпілого підтверджуються показаннями іншого потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що він, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 поверталися 09.05.2015р. з лінії розмежування району проведення антитерористичної операції, рухаючись зі сторони м. Ізюм Харківської області в сторону м. Харкова. Під час ДТП він відпочивав. Після зіткнення, автомобіль зупинився на даху і вилізти з нього йому допомогли товариші, оскільки він отримав значні тілесні ушкодження. Безпосередньо після ДТП бачив ОСОБА_10 у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Решта свідків даного кримінального провадження підтверджують той факт, що ОСОБА_10 перебував у сильному алкогольному сп'янінні настільки, що не міг назвати своє прізвище, ім'я та по-батькові (т.3 а.с.121-122).
Перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння підтверджує і роздруківка тестування на алкоголь алкотестером «Drager» від 10.05.2015р. (т.1 а.с.21) яка свідчить, що ОСОБА_10 мав 2,210/0 алкогольного сп'яніння, і постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.06.2015р. якою ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнено до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, що на думку колегії суддів, судом першої інстанції повністю дотримано, а тому розумного сумніву в правильності встановлення фактичних обставин не виникає не дивлячись на неоднозначність висновків судово-автотехнічних експертиз, які залежать від показів учасників дорожньо-транспортної пригоди..
Таким чином оскільки ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього рух, що спричинило потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження то суд вірно, за переконанням колегії суддів, кваліфікував ці його дії за ч.1 ст.286 КК України.
Звідси, оскільки суд першої інстанції не допустив порушення вимог матеріального та процесуального законодавства при ухваленні вироку, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника слід залишити без задоволення.
Разом з цим, враховуючи клопотання обвинуваченого про застосування до нього положення ст.49 КК України, яке передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скористатись вимогами ст.417 КПК України.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, а вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03.10.2017р. відносно ОСОБА_10 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, згідно ст.417 КПК України, звільнивши ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності.
Ухвала апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді