Провадження № 22-ц/803/750/19 Справа № 185/4721/17 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
20 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, про позбавлення батьківських прав,
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який уточнила в ході розгляду справи, посилаючись на те, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя між нею та відповідачем не склалося і 16.10.2009 р. шлюб був розірваний. Донька ОСОБА_3 залишилася проживати з нею. У зв'язку із активізацією бойових дій в місті Донецьк, з метою захисту власного і доньки життя, вона разом із дитиною тимчасово виїхали в Московську область, місто Одинцово. Там же, в 2014 році донька ОСОБА_3 поступила до гімназії № 11, де вчиться вже в третьому класі по теперішній час. Проте, місце реєстрації малолітньої дитини - АДРЕСА_1. Відповідач жодним чином не згадує про доньку, аліменти не сплачує. Дитина взагалі добре не пам'ятає свого біологічного батька, а батьком своїм називає і вважає її чоловіка - ОСОБА_5 Вона неодноразово намагалася в позасудовому порядку вирішити із відповідачем питання сумісного подальшого виховання і забезпечення доньки, на що відповідач ніяк не реагував, мотивуючи тим, що вона повинна забезпечувати доньку, оскільки донька проживає з нею. Вона та її нинішній чоловік створили всі умови для належного проживання та повноцінного розвитку дитини, а відповідач зовсім не цікавиться життям доньки, більше трьох років він навіть не подзвонив і не спитав у доньки як її справи. Враховуючи, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи та не залучив до участі у справі органи опіки, які мають можливість надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не скористались.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьку, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.02.2008 р. (а.с.9)
Сторони спору перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Київського районного суду м.Донецька від 16.10.2009 року.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишилась проживати разом з позивачем. У зв'язку із активізацією бойових дій в місті Донецьк, позивач разом із дитиною тимчасово виїхали в Московську область, місто Одинцово. Там же, в 2014 році ОСОБА_3 поступила до гімназії № 11, де навчається по теперішній час.
Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю та її чоловіком ОСОБА_5, які піклуються про її добробут, здоров'я та розвиток. Відповідач ОСОБА_2 з донькою не спілкується та матеріально її не утримує.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять письмового висновку органу опіки та піклування та доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, при цьому а ні дитина, яка має право висловити думку, при вирішенні судом спору про позбавлення батьківських прав, а ні сторони спору та орган опіки і піклування, який судом неодноразово був викликаний у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи та не залучив до участі у справі органи опіки, які мають можливість надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не можуть бути прийняті до уваги, оскільки враховуючи місце реєстрації сторін спору та їх дитини, згідно вимог ст.19 Сімейного кодексу України, третьою особою у справі є Орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, обов'язкової участі у даній категорії справ інших контролюючих органів законом не передбачено. Судом першої інстанції неодноразово направлялися запити до Органу опіки та піклування з метою отримання письмового висновку, передбаченого ст.19 СК України, однак вимоги суду виконані не були, при цьому за змістом ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, збирання доказів не є обов'язком суду, тягар доказування в даній категорії справ покладається саме на позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять доказів, які б могли стати достатньою підставою для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього та виключного заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення його батьківських прав, згідно ст.164 Сімейного кодексу України.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати, понесені в зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: О.В.Лаченкова
О.В.Свистунова