Провадження № 22-ц/803/2168/19 Справа № 203/718/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Деркач Н.М.,
суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря Лященко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, про виселення , -
У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, про виселення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2016 року позивач у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (за договором іпотеки від 08.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого у реєстрі за №4415) набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, у якій дотепер безпідставно мешкають відповідачі. Позивач надіслав останнім письмову вимогу про звільнення житлового приміщення, проте останні ухилились від її виконання. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про виселення відповідачів із спірної квартири.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року провадження у даній справі закрито.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду судом першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки суб"єктний склад даної справи відрізняється від тієї, у якій вже ухвалено рішення. Крім того, у справі № 203/932/14 банк звертався до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у звязку з невиконанням умов кредитного договору, а у даній справі банк звертається до відповідачів про виселення як власник майна, що свідчить про різні правові підстави позовів.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз правовідносин у цивільній справі №203/718/18 та цивільній справі №203/932/14-ц свідчить про їх однаковий суб'єктний склад, подібність предметів та підстав, тобто вже існує рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/932/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, про виселення було ухвалено рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у позові про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1. Рішення не оскаржувалося і набрало законної сили 07.06.2017 року (а.с.а.с. 87 - 90).
Судом під час ухвалення вказаного рішення було встановлено, що 08.05.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого стало ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. На забезпечення цього договору між його сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 17.07.2001 року. Звернувшись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, банк просив виселити відповідачів зі спірної квартири, право власності на яку на час розгляду справи зареєстровано за банком на підставі іпотечного договору.
У даній справі спрі виник також з приводу виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1. При цьому, суб"єктний склад у справі №203/932/14-ц, по якій 24.05.2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, та у даній справі ідентичний.
Таким чином, суб'єктний склад сторін у справі, предмет та підстави позовів є тотожними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суб"єктний склад даної справи відрізняється від тієї, у якій вже ухвалено рішення, колегією суддів перевірено, вони спростовуються матеріалами справи. Так, у справі №203/932/14-ц банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, про виселення; у даній справі банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Центральної районної в місті Дніпрі ради, про виселення, що свідчить про тотожність предмету спорів та їх суб"єктних складів.
Посилання апелянта на те, що у справі № 203/932/14 банк звертався до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у звязку з невиконанням умов кредитного договору, а у даній справі банк звертається до відповідачів про виселення як власник майна, що свідчить про різні правові підстави позовів, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки з рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2017 року вбачається, що під час розгляду справи № 203/932/14 банк уточнив позовні вимоги і просив лише виселити відповідачів зі спірної квартири, так як право власності на неї на той час вже було зареєстровано за позивачем на підставі іпотечного договору. (а.с.87-90)
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375,382-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М.Деркач
М.О.Макаров
І.Ю.Ткаченко