Провадження № 11-кп/803/120/19 Справа № 200/14957/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12016040640001085 від 02 березня 2016 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпропетровськ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року ОСОБА_5 виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Згідно обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 01 березня 2016 року близько 16 години, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, на грунті раптово виниклих неприязних особистих відносин, скляною банкою об'ємом 3 л заподіяв одного удару в верхню область голови потерпілої ОСОБА_11 , внаслідок чого остання впала на підлогу будинку за вищевказаною адресою, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя потерпілого в момент заподіяння, що ускладнились нагноєнням ран та розвитком менінгіту (запалення м'якої мозкової оболонки), та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідностю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, невмотивованим та постановленим без дотримання норм процесуального права. Прокурор вважає, що визнання ОСОБА_5 невинуватим у зв'язку з недоведеністю його вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдання за вказаною статтею є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження. Прокурор зазначає, що суд при ухваленні вироку не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого допустив неповноту судового розгляду.
Також, прокурор вказує на те, що поза увагою суду залишись ті обставини, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_5 визнав вину у повному обсязі, а свідок ОСОБА_12 - засвідчив факт завдання тілесних ушкоджень потерпілій саме обвинуваченим. Разом з цим, під час судового розгляду як обвинувачений так і цей свідок змінили свої покази, посилаючись на застосування до них під час розслідування недозволених методів з боку працівників поліції. Прокурорм заявлялось клопотання про перевірку доводів обвинуваченого, але суд безпідставно відмовив в задоволенні цього клопотання. Також судом не враховано те, що висновком експертизи не виключено, що частину тілесних ушкоджень було завдано потерпілій саме за обставин, вказаних обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту.
Поряд із цим суд не допитав свідків обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , хоча прокурором було заявлено клопотання про їх виклик. Окрім того, суд не врахував й висновок експертизи щодо групової приналежності крові обвинуваченого та потерпілої, яким не виключено походження слідів крові на одязі ОСОБА_5 саме від потерпілої.
Більш того, з позиції прокурора, суд порушив принцип змагальності, оскільки після заміни прокурора суд не надав можливості за його клопотанням ознайомитись з матеріалами провадження, натомість перейшов до судових дебатів.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу, захисника, який проти задоволення скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями, закріпленими у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, що передбачає його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, а також вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи та прийнятті судового рішення, тому вирок не може вважатися законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегією суддів встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд не надав належної оцінки всім доказам у провадженні та належним чином не мотивував своє рішення.
Як видно з вироку, суд, дійшовши висновку, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, посилався на невідповідність викладених в обвинуваченні обставин вчинення злочину наявним у матеріалах провадження доказам.
Так, мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на висновок експерта № 455/239-Е дод. від 24.04.2016, згідно з яким смерть потерпілої ОСОБА_11 настала від 6 контактів травмуючим предметом, в той час як органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 завдав потерпілій одного удару в верхню область голови потерпілої, від чого настала її смерть.
Між тим, суд не надав оцінку тим обставинам, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування факт завдання потерпілій тілесних ушкоджень не заперечував та під час проведення слідчого експерименту 22 квітня 2016 року, його засвідчив, вказавши детально на механізм своїх дій, та зазначеним висновком експертизи не виключено, що частину тілесних ушкоджень було завдано потерпілій саме за обставин, вказаних обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту.
Під час судового розгляду обвинувачений вину не визнав, та заявив, що визнавав себе винним на досудовому розслідуванні під тиском з боку працівників правоохоронних органів.
Разом із цим, як видно з матеріалів провадження, обставини застосування до обвинуваченого недозволених методів слідства, які б давали підстави вважати, що ці показання він надав під тиском, суд не перевірив, незважаючи на те, що прокурором було заявлено відповідне клопотання.
Поряд із цим, суд також не врахував, що свідок ОСОБА_12 , який хоча і змінив показання у суді, однак під час досудового розслідування вказав, що ОСОБА_5 зізнався йому у завданні потерпілій тілесних ушкоджень. При цьому, жодних відомостей, які б свідчили про тиск на свідка з боку правоохоронних органів, матеріали провадження також не містять.
Поза увагою суду залишились й обставини наявності слідів крові на одязі обвинуваченого, яка за своєю груповою характеристикою згідно висновку експерта, може належати потерпілій. При цьому, спростувавши ці обставини тим, що кров може належати також й самому обвинуваченому, суд не з'ясував у ОСОБА_5 походження цих слідів, враховуючи те, що з його слів він прийшов до потерпілої на роботу.
Отже під час судового розгляду, судом допущена неповнота судового розгляду, не усунено вищевказані протиріччя з наведенням докладених мотивів та не зазначено з яких підстав він відкидає докази сторони обвинувачення та надає перевагу доказам захисту.
На переконання колегії суддів, суд, порушивши питання про необхідність встановлення обставин, що мають істотне значення для вирішення провадження, всіх заходів, в межах наданих повноважень, не вжив. При цьому, фактично посилаючись як на підставу виправдання на відсутність доказів висунутого обвинувачення, жодних доводів стосовно неможливості усунення цієї неповноти у вироку не навів.
Поряд з наведеним, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції порушив й принцип змагальності у провадженні, закріплений у ст. 22 КПК України, оскільки не надав можливості за клопотанням прокурора, який вперше приймав участь у судовому розгляді, ознайомитись з матеріалами провадження та підготуватися до судових дебатів, перейшовши, незважаючи на відповідне клопотання прокурора, одразу до судових дебатів.
Згідно п.п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд, допустивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, дійшов до передчасного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, в якій не ставиться питання про дослідження будь-яких доказів, тому у суду апеляційної інстанції відсутні будь - які процесуальні підстави для прийняття свого рішення.
З огляду на ці обставини, судова колегія вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 9 КПК, яка передбачає обов'язок надання належної правової оцінки обставинам кримінального провадження, а також ч. 6 ст. 9 КПК України, де вказано, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у ст. 7 КПК, скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначену вище неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини провадження, перевірити усі доводи, які викладені в апеляційній скарзі прокурора та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_16 ОСОБА_4