21 лютого 2019 року м. Чернівці справа № 725/6733/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанська Н. К.
суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.
секретар Ковальчук Н.О.
за участю: представника ТОВ «Денисівка -1» - Лопуха С.В., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2018 року, постановлену під головуванням судді Іщенка І.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» (далі - ТОВ «Денисівка-1») звернулося до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф., ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
На вказану ухвалу ТОВ «Денисівка-1» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Вказує на те, що спір не є публічно-правовим, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на майно безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права позивача, а тому спір має приватноправовий характер.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.
Порівняльний аналіз змісту ст.19 ЦПК України та ст.19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.
У справі, яка переглядається, правовідносини виникли між ОСОБА_2 і державним реєстратором з приводу реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю складу літ. «А» загальною площею 1154,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також самовільно збудованих альтанку літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г», ворота №1-2, огорожу №3-4, фонтан 1 по АДРЕСА_2.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Предметом вимог у даній справі є не самі по собі дії державного реєстратора з надання послуг ОСОБА_2, а результат таких послуг - державна реєстрація права приватної власності на нерухоме майно.
Таким чином, позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявою третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, отже вбачається спір про право між позивачем та іншою особою, який повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства та є за своєю природою приватноправовим спором.
Отже, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що цей спір належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2018 року постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2019 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: А.І. Владичан
І.Н. Лисак