21 лютого 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за участю прокурора ОСОБА_5 ,засудженого ОСОБА_6 ,представника СВК-67 ОСОБА_7 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2018 року, -
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді виправних робіт.
На таке судове рішення засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з проханням скасувати ухвалу районного суду,задовольнити його клопотання та замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи.Апелянт посилається на те,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам.У справі відсутні дані про те,що йому пропонувалась робота,відсутні договори між ним та колонією, де би було вказано,що він відмовився такі документи підписувати.Посилається на відсутність стягнень за час відбування покарання,а також на відсутність доказів того,що він не став на шлях виправлення.Районний суд,на думку апелянта, не взяв до уваги,що у СВК він здобув освіту за фахом «Оператор котельні»,позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітню дочку та хвору матір.Також суд не зважив,що були надані документи підприємством,яке гарантує його працевлаштування у разі задоволення клопотання про заміну покарання на більш м'яке.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора та представника СВК-67 про відсутність підстав для скасування судового рішення, дослідивши надані апеляційному суду матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Провадження№11-кп/822/89/19 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Категорія: ст. 82 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин та за умови, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , районний суд виходив із того, що засуджений відбув більше половини строку призначеного покарання, однак досліджені у судовому засіданні докази не дають підстав для висновку, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання згідно вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2016 року, яким визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 369-2 ч.3; 27 ч.4, 369 ч.3; 190 ч.1; 15 ч.2, 369 ч.3; 70 ч.1 КК України та призначене покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна (крім житла) та спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 31 тис. грн. (а.п.20).
Отже, ОСОБА_6 засуджений,в тому числі, за вчинення умисних тяжких злочинів та на даний час відбув більше половини строку призначеного покарання.
За змістом закону(ст.82 КК України),а також відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» ,основною умовою та підставою для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким є доведеність , що засуджений став на шлях виправлення.
Свідченням того,що засуджений став на шлях виправлення,є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці,додержання режиму відбування покарання.
При цьому надані суду докази повинні доводити,що застосування більш м'якого покарання гарантуватиме ефективність процесу виправлення
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 відбуває покарання у ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» з 17 березня 2017 року.
Відповідно до характеристик на засудженого за період відбування покарання у виправній колонії від 22.02.2018,25.10.2018,23.11 2018 року, ОСОБА_6 характеризується посередньо, з часу прибуття до установи до оплачуваної суспільно-корисної праці не залучається через небажання працювати та посилаючись на незадовільний стан здоров'я.
Разом із тим,наявні у справі довідки медичної частини СВК 67 свідчать про те,що ОСОБА_6 має ряд захворювань ,однак за станом здоров'я працездатний з раціональним працевлаштуванням(а.о.с.76,90,117 ч.2)
Із пояснень у районному суді представника колонії ОСОБА_7 вбачається,що ним неодноразово проводились бесіди із засудженим щодо працевлаштування на роботах відповідно до стану здоров'я засудженого,однак ОСОБА_6 відмовлявся працювати.Роботи із благоустрою виконує неохоче,участі у програмах диференційованого впливу на даний час не приймає.
У матеріалах особової справи наявні також: заява ОСОБА_6 від 17.03.2017 року про те,що не бажає брати участь у трудовій діяльності під час відбування покарання(а.о.с.55 ч.2) та заява від 13.02.2018 року про те,що не може працювати по стану здоров'я.(а.о.с.77 ч.2),чим спростовуються доводи апелянта.
Характеристики на засудженого,про які зазначено вище,свідчать також про те, що ОСОБА_6 роботи із самообслуговування та з благоустрою установи виконання покарання виконує неохоче та не вбачає необхідності в їх виконанні. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує, однак реагує на них посередньо. Участі в програмах диференційованого виховного впливу не приймає.(а.о.с.73,87,114 ч.2)
Довідки на а.о.с.74,88,115 ч.2 вказують,що ОСОБА_6 за час відбування покарання стягнень не мав,однак заохочень немає також.
За змістом вироку районного суду від 23.09.2016 року та характеристик, ОСОБА_6 засуджений за вчинення корупційних тяжких злочинів,вину у їх скоєні не визнав, раніше судимий також за вироком від 17.07.2015 року за скоєння злочину у сфері службової діяльності.
Згідно ст.6 КВК України,виправлення засудженого-процес позитивних змін,які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
При цьому ступінь виправлення визначається спеціальною комісією установи відбування покарань,вповноваженою згідно закону здійснювати періодичну атестацію засуджених.
Як вбачається із атестаційних та опитувальних листів від 22.01.2018, 22.02.2018 року(а.о.с.71,72,86 ч.2),а також витягів із протоколів від 22.02.2018,25.10.2018 року(а.о.с.78,91 ч.2),за наслідками проведених засідань спеціальною комісією СВК-67 у складі 9 осіб встановлено,що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів,що став на шлях виправлення
Аналогічний висновок вповноважених осіб установи,на яку покладено обов'язок виконання покарання,викладений в характеристиці від 23.11.2018 року,де зазначено,що підстав для застосування вимог ст.82 КК України не вбачається(а.с.20)
У судовому засіданні районного суду представник СВК-67 та прокурор підтримали такий висновок та заперечували проти задоволення клопотання засудженого.Таку ж позицію підтримали у апеляційному суді.
Оцінивши викладені вище обставини у їх сукупності,суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність тієї обставини,що засуджений став на шлях виправлення,а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про заміну покарання у виді позбавлення волі більш м'яким.
Доводи апелянта про те,що під час відбування покарання навчався, отримав спеціальність, на його утриманні неповнолітня донька і мати похилого віку, не є достатньою підставою для спростування таких висновків.
Оскільки наявними у справі доказами не доведено,що ОСОБА_6 став на шлях виправлення,а саме із цією обставиною закон (ч.3 ст.82 КК України) пов'язує можливість заміни покарання на більш м'яке, довідки ТзОВ'Гарант ЛТД» щодо гарантування працевлаштування ОСОБА_6 самі по собі не є підставою для задоволення клопотання засудженого.
Отже,судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а тому подану засудженим апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 82 КК України,ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2018 року відносно апелянта - без змін.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3