Провадження № 22-ц/803/2691/19 Справа № 210/3440/17 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
21 лютого 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі:Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,-
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 листопада 2018 року, яке ухвалено суддею Скотар Р.Є. у м.Кривому Розі ( відомості про складення повного тексту судового рішення відсутні), -
У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення коштів за час вимушеного перебування на роботі.
В обґрунтування позову зазначила, що вона працювала на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" роздавальником вибухових матеріалів дільниці №22 буро-вибухові роботи ШУ ГД в період з 01.02.2012 року по 03.03.2016 року (бригада №3) .
У період з 01.02.2012 року по 31.12.2014 року згідно з робочим графіком №095 - безперервний трьохзмінний п'ятибригадний графік при 36-годинному робочому тижні. В нічну зміну час вимушеного перебування на роботі складав приблизно 4 год., у денну - 1 год. 30 хв., у вечірню - 1 год. та витрачався на спуск до шахти, приймання зміни та замовлень, виїзд до шахти.
Однак, в супереч Колективному договору та Галузевій угоді Гірнично-металургійного комплексу України за 2011-2012 рр. відповідач не оплачував час вимушеного перебування на роботі, а почав здійснювати виплати лише з січня 2015 року після звернення трудового колективу та його розгляду комісією підприємства. За зазначений період час вимушеного перебування на роботі склав 1156,50 год., тому з урахуванням окладу за 1 год. у визначені періоди, розмір недоплачених грошових коштів складає 19016,40 грн., тому вона звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" , третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення коштів за час вимушеного перебування на роботі, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд безпідставно відкинув як доказ показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили суду факт вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину. Вважає висновки суду про те, що факт вимушеного перебування позивача поверх норми праці, передбаченої графіком роботи, не підтвердженим, та, що факти викладені у колективному зверненні не знайшли свого підтвердження, хибними. Позивач вказує, що судом не досліджувався факт стосовно рекомендації щодо виконання керівництвом ШУ ГД заходів відповідно до акту від 06.02.2015 року, які передбачали виконання заходів по зміні в організації праці у зв'язку із змінами в структурі дільниці, які повинні передбачати зміни у кількісному та кваліфікаційному складі працівників цієї дільниці, тобто, ці зміни повинні були упорядкувати новий графік роботи і в подальшому змінений режим роботи призвів до виключення вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину.
Окрім того, позивач вважає, що суд належним чином не дослідив акт від 06.02.2015 року, безпідставно, виклавши у судовому рішенні думку відповідача зазначену у відзиві на позов, тобто зазначив обставини, які відсутні в цьому акті. Також, позивач зазначає, що судом не надана належна оцінка тому факту, що відповідно до рекомендацій, викладених у акті від 06.02.2015, оплата за вимушене перебування працівників почала здійснюватися відповідачем з 01.01.2015 року, тобто, до складення акту. Вказує, що відповідач своїми діями підтвердив існування факту вимушеного перебування понад одну годину за більш ранній період ніж це передбачено розпорядженням №1167 від 25.12.2014 «Про створення комісії щодо розгляду звернення трудового колективу дільниці №22 ШУ ГД від 10.12.2014 року» та актом від 06.02.2015 «Про результати комісійного розгляду звернення працівників ділянки №22 шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту». Вважає, що дана обставина є доказом порушення порядку оплати часу вимушеного перебування на підприємстві.
Повивач вказує і на те, що судом не досліджувався хронометраж робочого часу роздавальників вибухових матеріалів дільниці №22, у зв'язку із чим судом не надана оцінка листу №92-01/160 від 07.02.2017 за підписом директора шахтоуправління з підземного видобутку руди Кавіцького А.П., де зазначено, що хронометраж робочого часу роздавальників вибухових матеріалів дільниці №22 виконаний ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в грудні 2014 року у порядку розгляду колективного звернення працівників ШУ ГД дільниць №№ 22 і 24 про встановлення доплати за вимушене перебування на підприємстві працівників понад одну годину, відсутній. Отже, позивач зазначає, що хронометраж робочого часу виконувався, однак суд не з'ясував з яких причин він відсутній, дійшовши хибного висновку, що хронометраж не здійснювався. Позивач вважає, що судом не були усунуті протиріччя в частині доказів і була надана перевага одним доказам над іншими.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки під час судового розгляду справи судом у повному обсязі досліджені матеріали справи, враховані доводи сторін та їх правові обґрунтування, правильно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права, що в підсумку свідчить про його законність та обґрунтованість та відсутність підстав для його скасування в апеляційному порядку.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.12.2004 року прийнята на роботу у ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"; з 01.02.2012 року переведена в шахтоуправління по підземному видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту роздавальником вибухових матеріалів дільниці №22 буро-вибухові роботи ШУ ГД (розпорядження №1 від 01.02.2012 року); звільнена 03.03.2016 року на підставі п.1 ст.40 КзПП України, що вбачається з трудової книжки позивача (т.1, а.с.12,13).
Пунктом 3.7. Колективного договору на 2007-2008 рр., який діє на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», визначено не допускати перевищення більше однієї години часу, який витрачає працівник на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного зібрання, переміщення до робочого місця і назад. Оплачувати працівнику час вимушеного перебування на підприємстві понад одну години із розрахунку його тарифної ставки (посадового окладу) (т.2, а.с.27).
Також, пунктом 4.5 розділу IV Галузевої угоди Гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки передбачено оплачувати працівнику за умови нездійснення з вини роботодавця відповідних організаційних заходів час вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину із розрахунку його тарифної ставки (окладу), якщо він не отримує додаткову відпустку за ненормований робочий час (т.2, а.с.23,24).
Такі ж рекомендації містяться у листі Міністерства праці та соціальної політики України №199/13/116 22.06.2007 «Про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку» (т.2, а.с.28).
З табуляграм за листопад, грудень 2014 року, січень 2015 року (т.1, а.с.4-6) вбачається, що позивач працювала за графіком 095.
Так, графіки роботи №95 за 2012-2014 рік були трьохзмінними п'ятибригадними при 36-годинному робочому тижні: нічна зміна - 8 годин (22:00-6:00), денна зміна -8 годин (6:00-14:00), вечірня зміна - 8 годин (14:00-22:00) з вихідними днями (2/3 дні) після трьох відпрацьованих змін. Обідня перерва не передбачається. Нічна зміна починається у попередню добу (т.1, а.с.33-35).
Згідно з Інструкцією про порядок оплати часу вимушеного перебування працівника на підприємстві понад одну годину, затвердженої директором по труду та кадрам 12.03.2007 року, яка почала дію з 01.03.2007 року ( далі - Інструкція) - час, який робітник витрачає на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного збору, переміщення до робочого місця і назад не повинно перевищувати одну годину (п.4.2).
Згідно з п.п.4.3,4.5 Інструкції при перевищенні часу вимушеного перебування робітника на підприємстві понад одну годину на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного збору, переміщення до робочого місця і назад, керівник, у підлеглості якого знаходиться робітник робить відмітку про перебування робітника понад 1 годину в журналі змінно-зустрічних зборів і книзі прийому-передачі зміни, журналі рапортів та інше), оформлює і надає у табельну структурного підрозділу довідку про час вимушеного перебування робітників на підприємстві понад 1 годину. Начальник бюро оплати праці на підставі наданих довідок забезпечує оформлення окремого розрахункового табелю для оплати часу вимушеного перебування у встановленому на підприємстві порядку (т.1, а.с.36,37).
На підставі розпорядження ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1167 від 25.12.2014 року «Про створення комісії щодо розгляду звернення трудового колективу дільниці №22 ШУ ГД від 10.12.2014 року» (т.2, а.с.11,12) проведено розгляд звернення, комісією складено акт від 06.02.2015 року, яким встановлено, що факти, викладені у колективному зверненні не знайшли свого підтвердження, однак, для виключення у подальшому конфліктів у колективі сформульовано рекомендації, зокрема, змінити режим роботи клітьового підйому по стволах шахти ім.Артема і шахти Клітьова ім.Кірова з урахуванням технічних можливостей та раціонального використання кліті; змінити графік роботи персоналу, з дотриманням норми 36 годинного робочого тижня, здійснити зміни у штатному розкладі і графіку роботи №095 на графік роботи №096 (безперервний п'ятибригадний при 36- годинному робочому тижні), в якому передбачити час початку і закінчення змін :1 зміна - з 21.45 по 6.45 - тривалість зміни 9 годин, 2 зміна - з 06.45 до 14.45 - тривалість зміни 8 годин, 3 зміна - з 14.45 до 21.45 - тривалість зміни 7 годин; здійснювати облік та оплату вимушеного перебування робітників підземного складу вибухових матеріалів на підприємстві у відповідності з вимогами Інструкції про порядок оплати часу вимушеного перебування робітника на території підприємства більше 1 години (т.2, а.с.13-18).
Рекомендації комісії виконано підприємством, про що зазначено представником відповідача у запереченнях та вбачається з табуляграми позивача за січень 2015 року містить нарахування «час вимушеного перебування…», яке відсутнє до грудня 2014 року (т.2, а.с.33,34), зміненого графіку робіт №096.
У графіках роботи №096 на 2015-2016 змінено початок та відповідно закінчення денної зміни (7:00-15:00), змінено тривалість, початок та закінчення вечірньої зміни - 7 годин (15:00-22:00) та нічної зміни - 9 годин (22:00-7:00) (т.1, а.с.31,32).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення коштів за час вимушеного перебування на роботі, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Згідно частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні приписи зафіксовані у ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».
Згідно із положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З системного аналізу статей 21, 94, 83, 116 233 КЗпП України виходить, що судовому захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
Відповідно до ч.1 ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Відповідно вимогам ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Отже, позивач ОСОБА_1 має належними та допустимими доказами довести факт порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» її трудових прав, а вже потім ставити питання щодо відновлення такого порушеного права.
Спір виник з приводу нарахування та виплати заробітної плати за одну годину вимушеного перебування працівника ОСОБА_1 на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» кожної робочої зміни, яка витрачається на організаційні заходи та не входить до часу тривалості робочої зміни.
Згідно до ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
У відповідності до положень ст.51 КЗпП України скорочена тривалість робочого часу встановлюється, зокрема, для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Згідно до ст.57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
У відповідності до ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Статтею 142 КЗпП України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Згідно до положень ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
У відповідності до положень ст.14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Згідно до положень ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Тобто, склад робочого часу, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат більш детально встановлюються підприємствами у колективному договорі.
Так, пунктом 3.7. Колективного договору на 2007-2008 рр., який діє на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», визначено не допускати перевищення більше однієї години часу, який витрачає працівник на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного зібрання, переміщення до робочого місця і назад. Оплачувати працівнику час вимушеного перебування на підприємстві понад одну години із розрахунку його тарифної ставки (посадового окладу).
Отже, умови колективного договору укладеного на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» передбачають додаткову гарантію, порівняно з чинним трудовим законодавством України, а саме на оплату працівнику часу вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину із розрахунку його тарифної ставки (посадового окладу).
Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок оплати часу вимушеного перебування працівника на підприємстві понад одну годину, затвердженої директором по труду та кадрам 12.03.2007 року, яка почала дію з 01.03.2007 року ( далі - Інструкція) - час, який робітник витрачає на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного збору, переміщення до робочого місця і назад не повинно перевищувати одну годину.
Згідно з п.п.4.3,4.5 Інструкції при перевищенні часу вимушеного перебування робітника на підприємстві понад одну годину на отримання наряду, проведення змінно-зустрічного збору, переміщення до робочого місця і назад, керівник, у підлеглості якого знаходиться робітник робить відмітку про перебування робітника понад 1 годину в журналі змінно-зустрічних зборів і книзі прийому-передачі зміни, журналі рапортів та інше), оформлює і надає у табельну структурного підрозділу довідку про час вимушеного перебування робітників на підприємстві понад 1 годину. Начальник бюро оплати праці на підставі наданих довідок забезпечує оформлення окремого розрахункового табелю для оплати часу вимушеного перебування у встановленому на підприємстві порядку (т.1, а.с.36,37).
Так, з розрахункових табелів за лютий-грудень 2012, січень-грудень 2013, січень- грудень 2014 не вбачається інформації про час вимушеного перебування робітників на підприємстві понад 1 годину. У графі «числа місяця» проставлено «8» з позначкою зміни. Окремі розрахункові табелі для оплати часу вимушеного перебування на роботі відсутні. (т.1, а.с.38-74).
У табуляграмах за лютий-грудень 2012, січень-грудень 2013, січень-грудень 2014, також відсутні нарахування заробітної плати за час вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину (т.1, а.с.75-102).
Крім того, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду у серпні 2017 року на підприємстві відповідача відсутні деякі документи, які могли б містити необхідну інформацію для вирішення спору, у звязку із спливом строку іх зберігання.
Зокрема, відповідачем не надано добових графіків роботи клітьового підйому ствола №1 шахти ім.Артема та підйомних машин №1,2 ствола шахти «Клітьова» ім.Кірова в період з 01.02.2012 по 31.12.2014, оскільки термін зберігання даних документі сплив, що підтверджено розпорядженням Гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шат) від 26.12.2016 №3976 «Про управління службовими документами по дільниці підйому» та додатками до нього (т.1, а.с.103).
Так, розпорядженням Гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шат) від 12.12.2016 №3743 «Про управління службовими справами», яким затверджено номенклатуру справ на 2017 рік встановлено, що журнали перевірки реле витоку (92- 04.22.-35) зберігаються 1 рік, тому книги перевірки реле витоку за спірний період знищені (т.1, а.с.105-110).
З листа Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 27.10.2017 №ПН-692, вбачається, що хронометраж робочого часу роздавальників вибухових матеріалів дільниці №22 ШУ ГД ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не проводився, оскільки Законом України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності» повноважень профспілок на проведення хронометражів на робочих місцях трудящих не передбачено (т.1, а.с.112).
Доводи позивача, що акт комісії підтвердив факт того, що вимушене перебування на підприємстві працівників відбувалось до зміни графіку роботи та графіку кліті, що відзив на позов, також підтверджує факт незаконного не оформлення в журналі змінно-зустрічних зборів (книзі прийому-передачі зміни, журналі рапортів та інше), не оформлення і не надання у табельну структурного підрозділу керівником довідки про час вимушеного перебування працівників роздавальників вибухових матеріалів ШУ ГД на підприємстві понад одну годину до 2015, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами.
З акту про результати комісійного розгляду звернення робітників дільниці №22 ШУ ГД від 06 лютого 2015 року вбачається, що після дослідження обставин та причин, викладених у зверненні трудового колективу комісія дійшла висновку, що факти, викладені у колективному зверненні працівників дільниці №22 ШУ ГД не підтвердилися (а.с.16, т.2).
Зазначені докази у сукупності спростовують твердження позивача ОСОБА_1 щодо порушення роботодавцем ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг" трудового законодавства в частині обліку та оплати робочого часу.
Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги а рішення суду першої інстанції залишає без змін згідно ст.375ЦПК України.
Керуючись ст.ст.369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: