Провадження № 22-ц/803/1979/19 Справа № 199/5915/17 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
21 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області,
на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від24 листопада 2017 року
по справі за позовом Громадської Організації "Дніпропетровський Незалежний правозахисний Центр в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до слідчого відділу розслідування особливо важливих справ і злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, незаконним рішенням посадової особи органу досудового розслідування, -
В серпні 2017 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Громадської Організації "Дніпропетровський Незалежний правозахисний Центр в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до слідчого відділу розслідування особливо важливих справ і злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, незаконним рішенням посадової особи органу досудового розслідування.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року позовні вимоги Громадської Організації "Дніпропетровський Незалежний правозахисний Центр в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до слідчого відділу розслідування особливо важливих справ і злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, незаконним рішенням посадової особи органу досудового розслідування - задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями та бездіяльністю слідчого ВР ОВС ЗУОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять пов'язаний із явкою до суду 309 (триста дев'ять) гривень 94 копійки.
Витрати по справі віднести на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року по справі №199/5915/18 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
У відзиві Громадська Організація "Дніпропетровський Незалежний правозахисний Центр в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року просить заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2005 році ОСОБА_3 злочинним шляхом заволоділа правом власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, отримавши шляхом обману від власника квартири ОСОБА_4 довіреність на право продажу квартири, посвідчену приватним нотаріусом ДМНО Рудкевич Є.В. 01 листопада 2005 року на бланку ВСЕ №714996 за реєстровим №16949 (а.с.93). В день посвідчення вказаної довіреності ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 гроші в сумі 61 200 (шістдесят одна тисяча двісті) гривень за продаж квартири по АДРЕСА_1, про що ОСОБА_4 написав власноручно розписку (а.с. 94).
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року №0417/1-131/2011 ОСОБА_3 була визнана винною у шахрайстві та її засуджено до позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього особистого майна та штрафом в дохід держави в сумі 1550 гривень (а.с. 35-36).
Так, 25 травня 2006 року ОСОБА_3, використовуючи довіреність від ОСОБА_4, уклала з позивачем ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу квартири, отримавши від ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) доларів США. (а.с 96). Після цього 25 липня 2006 року ОСОБА_3, використовуючи довіреність від ОСОБА_4, уклала зі ОСОБА_1 основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, отримавши від нього ще 8 000 (вісім тисяч) доларів США. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію права власності на квартиру, видане комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03 серпня 2006 року (а.с. 33,34). Таким чином, ОСОБА_3 заволоділа шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) доларів США.
22 вересня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до Індустріального РВ ДМУ із заявою про заволодіння його квартирою шахраями, яка була зареєстрована в ЖРЗПЗ за № 3744.
30 жовтня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з вимогами визнати недійсними довіреність від 01.11.2006 року, договір купівлі-продажу квартири від 25.07.2006 року та свідоцтва від 03.08.2006 року про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 (а.с. 97)
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2010 року №1-173/10 визнано винними у шахрайстві ОСОБА_7 щодо шахрайства і використання фіктивної довіреності від ОСОБА_4 на продаж квартири та засуджено до позбавлення волі.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2011 року по цивільній справі № 0417/2-426/2011 за позовом ОСОБА_4 визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_4, посвідчену 01 листопада 2005 року нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є.В. за реєстровим № 16949; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолюк М.М. 25 липня 2006 року, реєстровий № 3347; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію права власності квартири за ОСОБА_1 від 03.08.2006 року (а.с. 35, 36).
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року №0417/1-131/2011 ОСОБА_3 було визнано винною у шахрайстві, а також встановлений факт використання фіктивної довіреності на продаж квартири, та її засуджено до позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього особистого майна та штрафом в дохід держави.
06 грудня 2012 року Бабушкінським РВ ДМУ за заявою ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №12012040640000379 за фактом підроблення нотаріусом Рудкевичем Є.В. довіреності від 01.11.2005 року за реєстровим №16949 (а.с. 66).
22 грудня 2012 року до ЄРДР за № 12012040670000570 внесені відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 18 000 доларів США при продажі квартири по АДРЕСА_1, якою ОСОБА_3 заволоділа злочинним шляхом, що встановлено вироком №1-173/10 від 28 грудня 2010 року.
13 лютого 2013 року Індустріальним РВ ДМУ порушено кримінальне провадження № 12013040660001042 за фактом давання ОСОБА_4 завідомо неправдивих показань щодо незаконного заволодіння його квартирою по АДРЕСА_1.
17 січня 2014 року супровідним листом №8/344 начальником СУ ГУМВС України в Дніпропетровської області Гризою О.В. на адресу позивача ОСОБА_1 направлено постанову слідчого від 17.02.2007 року про закриття кримінального провадження у справі №36061032 (а.с 24).
Позивач оскаржив вказану постанову слідчого від 17.02.2007 р., яка постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року була скасована, та направлена прокурору Дніпропетровської області для відновлення слідства відносно ОСОБА_1 (а.с 25).
Прокуратура Дніпропетровської області не виконувала постанову Індустріального районного суду від 12.02.2014 року, тому ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність прокурора, та ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року зобов'язано прокурора Дніпропетровської області внести до ЄРДР відомості, які встановлені відповідно до постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року по справі №201/939/14 (а.с. 26). 26 березня 2014 року за вимогами ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська були внесені до ЄРДР за №42014040000000218 відомості щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Досудове розслідування проводилось відповідачем - старшим слідчим ВР ОВС ЗУОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 Пізніше, слідчого ОСОБА_2 було відсторонено від проведення досудового розслідування та призначено іншого слідчого Климась Ю.І.
15 вересня 2015 року слідчим Климась Ю.І. кримінальне провадження №42014040000000218 закрито за відсутністю події злочину за фактом заволодіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).
Статтею 130 КПК України передбачено відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування за рахунок Державного бюджету України.
На думку суду встановлені у суді обставини та події, кожна з яких підтверджується документальним доказом, підтверджує факти втручання посадових осіб органу державної влади у право приватної власності ОСОБА_1 (ст. 41 Конституції України).
Незважаючи на факти незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності на квартиру, яку він придбав за відплатним договором, слідчий ОСОБА_2 відкрито і незаконно порушував права ОСОБА_1, перешкоджав проведенню об'єктивного і неупередженого досудового розслідування, протиправно закривав кримінальне провадження №42014040000000218.
Так, слідчий ОСОБА_2 відмовляв у розгляді клопотань заявника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014040000000218, чим порушував права ОСОБА_1, що встановлено судовими рішеннями (а.с. 10-11, 40), незаконно закривав кримінальне провадження №42014040000000218, чим порушував права ОСОБА_1, що встановлено судовим рішенням (а.с. 8-9), вчиняв бездіяльність при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014040000000218, чим також порушував права ОСОБА_1 - що встановлено двома судовими рішеннями. (а.с. 39, 41).
Відповідно до ч.3,4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Конституції України.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади відшкодовується не безпосередньо органами державної влади або органами місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення діяльності юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством.
Підстави відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України; частина шоста даної статті встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу досудового розслідування відшкодовується на загальних підставах.
За ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини 5 статті 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Правонаступники у ГУ МВС України в Дніпропетровській області відсутні.
Судом враховуються висновки Постанови Верховного Суду України від 25 травня 2015 року у справі № 6-440с16, які згідно частини 1 статті 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд Україні у вказаній постанові зазначив, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.»
Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України, та Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України), зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до вимог Статті 87 Бюджетного кодексу України з Державного бюджету України здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, зокрема на відшкодування збитків, заподіяних громадянам.
Пунктом 9 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.
При вирішенні питання щодо причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю та протиправним рішенням і завданням позивачу моральної шкоди суд вважає за необхідне застосувати практику європейського суду з прав людини зроблену судом у справі "Ромашов проти України" (980_227) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року, зазначену в пункті 26 «Відповідно до усталеної практики Суду термін "потерпілий" означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції (995_004) можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації ("Далбан проти Румунії", заява N 28114/95, параграф 44, ЄСПЛ 1999-VI).»
При визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди суд застосував як джерело права практику європейського суду з прав людини зроблену судом у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015 року яке отримало статус остаточного 05/06/2015р.
Рішення Європейського суду з прав людини «Котій проти України» за обставинами справи аналогічне з обставинами даного справи :- гр. ОСОБА_10 13 листопада 2008 року був затриманий і звинувачений у шахрайстві слідчим управлінням ГУМВС м. Київ, (гр. ОСОБА_1 також був незаконно затриманий і звинувачений у шахрайстві за купівлю однокімнатної квартири); гр. ОСОБА_10 тримали під вартою, ((гр. ОСОБА_1 також незаконно тримався в ізоляторі тимчасового тримання); 8 грудня 2011 року слідчий закрив обидва провадження у кримінальних справах, встановивши, що обвинувачення щодо ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження і у його діях не було ознак складу злочину, (у кримінальній справі 64061766 аналогічна ситуація, оскільки саме слідчий СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 17.09.2015 року закрив кримінальне провадження відносно гр. ОСОБА_1 за відсутністю події злочину.
Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації.Суд доходить висновку, що було порушення статті 8 Конвенції у зв'язку з тим, що втручання у приватне та сімейне життя заявника не здійснювалося «згідно із законом» і не було «необхідним у демократичному суспільстві».
Розраховуючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом враховується глибина та тривалість моральних страждань позивача, який не займався вихованням своєї доньки, в зв'язку з чим погіршились зв'язки з оточуючими його рідними людьми та вимушений докладати зусилля для організації свого життя, та часу для відновлення попереднього стану у виробничих стосунках, суд врахував період часу впродовж якого тривали протиправні діяння і рішення - з 17 липня 2014р. до 25 серпня 2015р. - понад 13 місяців.
Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату: - у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.
Відшкодування моральної шкоди у в розмірі 20000 гривень 00 копійок відповідатиме вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено: компенсація у цивільних справах за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
Вихідними величинами для розрахунку компенсації за відрив від звичайних занять є законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.
Судом встановлено, що, у зв'язку з розглядом даної справи, позивач ОСОБА_1 з'являвся за викликами до суду 29.08.2017 року, 26.09.2017 року, 08.11.2017 року, 24.11.2017 року (а.с. 3, 47, 103, 104). З урахуванням часу призначення кожного із вказаних судових засідань та періоду перебування позивача у суді до моменту закінчення даних засідань, а також враховуючи, що на дорогу від місця проживання позивача до місцевого чи апеляційного суду та на зворотній шлях позивач витрачав кожного разу, у середньому (зважаючи на особливості транспортного сполучення у м. Дніпрі), не більше двох годин, суд вважає, що, у зв'язку з розглядом даної справи, позивач витратив на відвідування судів 16 годин. Виходячи з погодинного мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи (19,34 грн.), розмір компенсації за відрив від звичайних занять дорівнює 309,44 грн., які суд вважає стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що шкода завдана незаконними діями та бездіяльністю слідчого ВР ОВС ЗУОГ та ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 при проведенні слідчих дій по кримінальному провадженню №4214040000000218, підлягає відшкодуванню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що суд не залучив до розгляду зазначеної справи органи МВС України у Дніпропетровській області, яка здійснювала розслідування вище вказаних справ, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідачем по справі є слідчий відділ розслідування особливо важливих справ і злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, що структурно відноситься до Міністерства внутрішніх справ України.
Твердження апелянта про не залучення в якості відповідача органи прокуратури області, не можуть бути прийнятті до уваги, так як позивачу моральна шкода була спричинена слідчим відділом розслідування особливо важливих справ і злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, а відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Доводи апеляційної скарги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області стосовно незгоди з порядком стягнення коштів, яке на думку заявника апеляційної скарги має здійснюватись через органи казначейства, не можна прийняти до уваги, оскільки законодавством закріплений певний порядок вирішення даного питання.
Так згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування, відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди на користь позивача шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від24 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
О.В. Свистунова