Провадження № 22-ц/803/2061/19 Справа № 176/1242/18 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 59
19 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа", Комунальне підприємство "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради, про встановлення порядку користування спільною сумісною власністю та поділ особових рахунків, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: КП "Жовтоводськтепломережа", КП "ВЖРЕО" Жовтоводської міської ради, про встановлення порядку користування спільною сумісною власністю та поділ особових рахунків.
Позовна заява мотивована тим, що з 18.05.1974 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року шлюб між ними було розірвано. За час перебування в шлюбі, ними за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.1996 року було набуто майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
З 2013 року у провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області на розгляді перебувала цивільна справа про поділ між сторонами спільного майна подружжя. За час розгляду вказаної справи, угоди про спосіб виділення йому в натурі частки зазначеної квартири із сумісного спільного майна, не досягнуто.
Рішенням Жовтоводського міського суду від 27.04.2017 року у справі про поділ майна, йому було відмовлено в задоволенні поданого ним зустрічного позову до ОСОБА_2 про поділ майна, у частині виділення йому в натурі та визнання за ним права власності на квартиру із виплатою ОСОБА_2 грошової компенсації вартості її частки квартири. Квартира до теперішнього часу належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Квартира АДРЕСА_1 розташована на третьому поверсі триповерхового будинку і складається з двох жилих кімнат, з яких: перша кімната площею 15,1 кв.м., а друга кімната площею 12,9 кв.м. Загальна житлова площа квартири складає 28,0 кв.м. Крім того, квартира складається також з кухні площею 5,4 кв.м., ванної кімнати площею 2,2 кв.м., туалету площею 1,2 кв.м., коридору площею 8,7 кв.м., вбудованої шафи площею 1,1 кв.м. та балкону площею 0,6 кв.м. Загальна площа квартири 47,2 кв.м.
За усною попередньою домовленістю між ними до теперішнього часу у квартирі кожен з них користується окремими кімнатами, він користується кімнатою, житлова площа якої складає 15,1 кв.м з балконом 0,6 кв.м., а ОСОБА_2 користується та мешкає у кімнаті житловою площею 12,9 кв.м. Інші приміщення квартири перебувають у спільному сумісному користуванні.
Після розірвання шлюбу між ним та відповідачкою склалися стосунки, які перешкоджають нормальному спілкуванню та як наслідок, унеможливлюють нормальне сумісне користування спільною сумісною власністю. Між ними, як співвласниками цього майна, виникають непорозуміння та суперечки з приводу належного утримання сторонами вказаної квартири.
Встановлення порядку користування необхідно через те, що відповідачка не бажає нести витрати по утриманню даного житла і у зв'язку з тим, що вона не ставиться до даного житла, як сумлінний та відповідальний споживач. Це також може бути пов'язане з бажанням створити йому певні фінансові незручності. Таким чином, фактично повністю всі витрати по утриманню спільної квартири здійснюються ним одноособово.
Для комунальних підприємств міста, які надають послуги у сфері житлово- комунального господарства, для вказаної квартири відкрито тільки по одному особовому рахунку для кожного з підприємств, у зв'язку з чим, сума витрат за споживчі та надані комунальні послуги між ним та відповідачем окремо не розділяються. Через дані обставини він фактично, як відповідальний споживач, одноособово несе витрати та сплачує вартість всіх комунальних послуг за всю житлову площу квартири. Також він позбавлений можливості оформити житлову субсидію на вказану квартиру, так як при її обчисленні враховуються доходи всіх осіб, зареєстрованих на житловій площі, а відповідач відмовляється як надавати інформацію про свої доходи, так і надавати або сплачувати власні кошти на утримання квартири.
Оскільки між ними не було досягнуто угоди з оплати за користування спірною квартирою, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то наявний спір може бути вирішений у судовому порядку.
Здійснити поділ особових рахунків у добровільному порядку також неможливо, у зв'язку з відсутністю згоди відповідача на їх поділ та відмовами комунальних підприємств, про що отримано письмові відповіді КП "Жовтоводськтепломережа" та КП "ВЖРЕО".
За вказаною адресою у КП "ВЖРЕО" відкрито особовий рахунок № 20245 і надаються послуги по утриманню будинку та прибудинкової території із розрахунку вартості наданих послуг за встановленим тарифом виходячи з загальної площі, тобто 47,2 кв.м.
У КП "Жовтоводськтепломережа" відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 з наданням послуг з централізованого опалення і вартість таких послуг вираховується виходячи з корисної житлової площі квартири, тобто з розрахунку 46,6 кв.м.
У поділу інших особових рахунків на даний час необхідності немає, оскільки інші підприємства обліковують надані комунальні послуги, такі як газопостачання, водопостачання, електропостачання, виходячи з фактично спожитих послуг за приладами обліку, які є у наявності та встановлені у вказаній квартирі.
Встановивши порядок користування квартирою для кожного співвласника, що є необхідністю, вважає доцільним розділити особові рахунки, відкриті у КП "ВЖРЕО" та у КП "Жовтоводськтепломережа", призначені для сплати наданих послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій та теплопостачання, за встановленими відповідно до загальної площі приміщення, яким вони користуються на два окремих особових рахунка, а саме: 1) № 20245 відкритий у КП "ВЖРЕО" з оплати витрат по утриманню будинку та прибудинкової території на квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками квартири, закріпивши: за ОСОБА_1 особовий рахунок із розрахунку частини площі вказаної квартири за встановленим порядком користування загальною площею 25,0 кв.м., що складається з жилої кімнати площею 15,1 кв.м., балкону 0,6 кв.м. та 9,3 кв.м., що складає Ѕ площі приміщень загального користування; за ОСОБА_2 особовий рахунок із розрахунку частини площі вказаної квартири за встановленим порядком користування загальною площею 22,2 кв.м., що складається з: жилої кімнати площею 12,9 кв.м. та 9,3 кв.м., що складає Ѕ площі приміщень загального користування; 2) НОМЕР_1 відкритий у КП "Жовтоводськтепломережа" з оплати витрат за централізоване опалення на квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками квартири, закріпивши за: за ОСОБА_1 особовий рахунок із розрахунку частини площі вказаної квартири за встановленим порядком користування загальною площею 24,4 кв.м. опалювальної площі вказаної квартири та якою він користується, що складається з: жилої кімнати площею 15,1 кв.м. та 9,3 кв.м., що складає Ѕ площі приміщень загального користування; за ОСОБА_2 особовий рахунок виходячи із 22,2 кв.м. опалювальної площі, якою вона користується, що складається з: жилої кімнати площею 12,9 кв.м. та половини площі приміщень загального користування, площею 9,3 кв.м.
Вважає, що запропонований ним порядок користування квартирою не буде порушувати право кожного із співвласників.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд встановити порядок користування приміщенням квартири АДРЕСА_1, а саме: виділити в користування йому - ОСОБА_1, житлову кімнату площею 15,1 кв.м. з балконом 0,6 кв.м., а ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,9 кв.м. Інші приміщення: кухню площею 5,4 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., коридор площею 8,7 кв.м., вбудовану шафу площею 1,1 кв.м. залишити в спільному користуванні.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
За час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у їх спільній сумісній власності. В договорі власниками квартири зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без зазначення їх часток кожного окремо.
Згідно даних технічного паспорту квартира загальною площею 47,2 кв.м. складається із двох кімнат житловою площею 28,0 кв.м., у тому числі, 1 кімната - 15,1 кв.м., 2 кімната - 12,9 кв.м., кухні площею 5,4 кв.м., ванної кімнати площею 2,2 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., коридору площею 8,7 кв.м. Квартира обладнана балконом (лоджією) 0,6 кв.м.
Після розірвання шлюбу між сторонами, як співвласниками квартири, виникли суперечки та непорозуміння з приводу належного утримання вказаної квартири, зокрема здійснення оплати комунальних послуг.
Позивач одноособово здійснює оплату комунальних послуг, що підтверджується квитанціями про оплату.
Відповідачка ОСОБА_2 участі в утриманні спільної квартири та в оплаті комунальних послуг не приймає.
Згідно довідки КП "ВЖРЕО" від 02.11.2017 року виданої на ім'я ОСОБА_1, станом на 01.11.2017 року, за квартирою АДРЕСА_1 є заборгованість за квартирну плату в сумі 731,26 грн.
Згідно розрахунку заборгованості КП "Жовтоводськтепломережа" станом на 01.08.2017 року сума боргу за теплопостачання за даною квартирою становить 5 230,03 грн.
На письмові звернення позивача до КП "Жовтоводськтепломережа" та КП "ВЖРЕО" про поділ особових рахунків, йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що необхідно визначити частку площі для користування кожним із співвласників.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем порядок користування кімнатами в квартирі для сторін та спільне користування всіма іншими приміщеннями квартири не відповідає вимогам закону та порушує права відповідача, так як позивачу виділяється кімната площею 15,1 кв.м., а також лоджія, тоді як відповідачу кімната площею 12,9 кв.м, що менше, ніж у користуванні позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 150 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру (частину), користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 155 ЖК УРСР гарантовано, що власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком.
Зазначене свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Запропонований позивачем порядок користування спірною квартирою буде здійснений з відступленням від рівності часток співвласників, оскільки позивачу буде виділено кімната площею 15,1 кв.м., а також лоджія, тоді як відповідачу кімната площею 12,9 кв.м, що менше, ніж у користуванні позивача.
Враховуючи наведене в даному випадку встановити порядок користування спірною квартирою, із дотриманням прав кожного із двох співвласників користування та розпорядження зазначеною квартирою, відповідно до їх часток у праві спільної сумісної власності, та відповідно до запропонованого позивачем варіанту неможливо.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо неможливості здійснити поділ особових рахунків у добровільному порядку у зв'язку з відсутністю згоди відповідача на їх поділ, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.
За положеннями ч.2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Надання цих послуг здійснюється на підставі договору.
При цьому, у разі коли об'єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка у договорі.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири у разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.
Згідно з цими Правилами мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко