Провадження № 22-ц/803/1409/19 Справа № 187/382/18 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В.О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 02.08.2011 між ПАТ КБ ''ПриватБанк'' та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду з ''Умовами та правилами надання банківських послуг'', та ''Тарифами банку'', підписавши відповідну анкету-заяву, яка складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ ''ПриватБанк'' свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надавав кошти відповідачу в кредит в розмірі та на умовах, встановлених договором. У свою чергу відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та станом на 31.01.2018 року має заборгованість у загальному розмірі 113 137,95 грн., де 4 923,29 грн. - заборгованість за кредитом; 103 801,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4412,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Враховуючи зазначене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість по кредитному договору.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ''Приватбанк'' було укладено кредитний договір б/н від 02.08.2011 року, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.
В підтвердження суми заборгованості по кредиту позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором б/н від 02.08.2011 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1, яка станом на 31.01.2018 становить 113137,95 грн., де 4923,29 грн. - заборгованість за кредитом; 103801,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4412,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
03.05.2018 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначив, що дійсно 02.08.2011 між ним та банком було укладено кредитний договір, де він отримав 5000, 00 грн. Останній платіж за договором було здійснено ним наприкінці 2011 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки сплинув строк позовної давності.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності.
Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.
З наданої банком довідки вбачається, що дата відкриття рахунку № НОМЕР_1 на ім'я відповідача та дата видачі платіжної картки - 02 серпня 2011 року з терміном дії до липня 2015 року, а строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії катки(а.с. 101).
Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 04 квітня 2018 року.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що строк дії картки закінчився 31 липня 2015 року, а з позовом банк звернувся 04 квітня 2018 року, то строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків не сплив, що узгоджується з матеріалами справи.
Суд першої інстанції не врахував вказаних обставин справи та вимог закону, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи та ухвалив необґрунтоване рішення.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.
Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку банку, станом на 31.01.2018 року у ОСОБА_1 перед банком утворилася заборгованість за тілом кредиту у сумі 4923,29 грн.
Колегія суддів погоджується з таким розрахунком та вважає за необхідне стягнути зазначену суму з відповідача на користь банку.
Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом, то колегія суддів, перевіривши розрахунок банку, не може повністю з ним погодитися, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості за відсотками в межах строку дії кредитного договору, тобто до 31 липня 2015 року, така заборгованість становить 7 798,17 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Проте, відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищезазначені положення закону, встановлений строк дії договору (платіжної картки) до 31 липня 2015 року та той факт, що договором не встановлено розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, слід дійти висновку про визначення розміру процентів після спливу строку дії договору, на рівні облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з викладеним та відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до частини першої статті 1048, частини другої статті 1054 ЦК, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, розмір процентів за період з 01.08.2015 року по 31.01.2018 року, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, необхідно розраховувати виходячи із суми поточної заборгованості у розмірі - 4 923,29 грн., облікової ставки НБУ та кількості днів прострочення за спірний період, що розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума % за період прострочення
4923.2901.08.2015 - 27.08.20152730.0000 %109,26
4923.2928.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %101,98
4923.2925.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %103,86
4923.2930.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %145,41
4923.2918.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %124,64
4923.2929.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %103,58
4923.2904.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %145,01
4923.2922.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %89,46
4923.2927.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %67,8
4923.2924.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %77,69
4923.2929.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %102,17
4923.2916.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %84,75
4923.2928.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %79,1
4923.2909.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %92,28
4923.2927.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %66,1
4923.2903.03.2017 - 13.04.20174214.0000 %79,31
4923.2914.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %73,65
4923.2926.05.2017 - 06.07.20174212.5000 %70,82
4923.2907.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %47,21
4923.2904.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %70,82
4923.2915.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %70,82
4923.2927.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %89,23
4923.2915.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %82,15
4923.2926.01.2018 - 31.01.2018616.0000 %12,95
А всього за період з 01.08.2015 року по 31.01.2018 року становить: 2 090,05 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками, що підлягають стягненню, становить: 7 798,17 грн. - нарахованих в межах строку дії договору + 2 090,05 грн. - нарахованих поза межами строку дії договору = 9 888,22 грн.
Щодо вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по пені та комісії, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог банку в цій частині.
Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України.
Згідно довідки про умови кредитування, наданої суду банком, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується у відсотках від простроченої заборгованості. Комісія, в свою чергу, нараховується за послуги надані банком клієнту (зняття кредитних коштів у банкоматах, моніторинг неактивної карти тощо) у встановленому розмірі.(а.с. 12). Таким чином пеня та комісія є різними видами заборгованості.
Проте стягнення суми в якій об'єднані пеня та комісія в даному випадку не може бути застосовано, оскільки за кожний із цих вимог нараховуються окремо відповідні суми. Однак позивач свої позовні вимоги під час розгляду справи в суді першої інстанції не уточнював та не надав відповідного окремого розрахунку по цим вимогам, у зв'язку з чим в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягають стягненню судові витрати в розмірі 230,67 грн., виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 серпня 2011 року, яка станом на 31 січня 2018 року становить 14 811,51 грн. та складається з:
- 4 923,29 грн. - заборгованість за кредитом;
- 9 888,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 230,67 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
М.О. Макаров
І.Ю. Ткаченко