Провадження № 22-ц/803/2614/19 Справа № 202/8469/16 Суддя у 1-й інстанції - Бльченко Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 81
20 лютого 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за поданням державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Рада Банк», ОСОБА_2 про оголошення у розшук боржника ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2018 року, -
25 вересня 2018 року державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з поданням, в якому просив оголосити у розшук громадянку ОСОБА_2
В обґрунтування подання зазначив, що ОСОБА_2 за судовим рішенням має сплатити на користь ПАТ «АБ «РадаБанк» суму боргу у розмірі 28 613,30 грн., проте, боржник ухиляється від виконання судового рішення. Під час здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржник за адресою: АДРЕСА_1 не проживає (а.с. 44-45).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2018 року подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розшук боржника задоволено.
Оголошено розшук боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1.
Розшук боржника ОСОБА_2 доручено Індустріальному ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Зазначено, що про результати прийнятих розшукових заходів щодо боржника повідомити Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська (а.с. 71).
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування вказаної ухвали та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні подання (а.с. 76-80).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 202/8469/15-ц від 22.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Рада Банк» суми боргу у розмірі 28 613,30 грн.
Задовольняючи подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В., суд першої інстанції посилався на ст. 438 ЦПК України та виходив із того, що під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем місце проживання (перебування) боржника встановлено не було, остання протягом значного часу не виконує обов'язку щодо сплати боргу та ухиляється від виконання судового рішення.
Однак, із зазначеними висновками суду 1 інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступних підстав.
За п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчиненні дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що підтверджують підстави та наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника.
З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 202/8469/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «РадаБанк» заборгованості у розмірі 28 613,30 грн., а також судового збору в розмірі 1 218 грн. У виконавчому документі адреса боржника зазначена: АДРЕСА_1.
Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що державним виконавцем вживались заходи щодо розшуку ОСОБА_2 за вказаною адресою.
До подання державний виконавець додав виклики без дати, адресовані боржнику, з вимогою явки на 20.03.2018 року та на 01.06.2018 (а.с. 48, 49).
Однак, зазначені виклики не свідчать про те, що державним виконавцем вживались усі передбачені законодавством заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження ОСОБА_2 Також, державний виконавець не надав відомостей про те, які саме заходи, передбачені чинним законодавством України, були застосовані з метою примусового стягнення за виконавчим документом та у чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду.
Між тим, з наданих апелянтом документів вбачається, що на підставі вказаного виконавчого листа № 202/8469/15-ц Індустріальним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження, в межах якого на електронних торгах 15.05.2017 року була реалізована 1/6 частина трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала боржнику ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину ВВМ № 979791 від 10.02.2009 року (а.с. 87-88, 90).
На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, чим допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для оголошення у розшук боржника ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням останньою обов'язків щодо сплати боргу та ухиленням від виконання судового рішення.
Крім того,зі справи вбачається, що ОСОБА_2 отримує поштову кореспонденцію саме за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для її скасування з прийняттям постанови про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2018 року - скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Рада Банк», ОСОБА_2 про оголошення у розшук боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: