Провадження № 22-ц/803/1540/19 Справа № 175/2888/17 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 30
20 лютого 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Демченко Е.Л.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріального збитку
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року, -
04 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріального збитку. В обґрунтування позову зазначив, що 23 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова Група «TAC», був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4517001, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані із відшкодуванням шкоди, що може бути заподіяна життю, здоров'ю або майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого полісом транспортного засобу, тобто, автомобіля "Лексус", д/н НОМЕР_3. 15 лютого 2017 року о 12-05 год. в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Лексус", д/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача, та автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_2 була спричинена матеріальна шкода.
Згідно висновку судового експерта автотоварознавця ОСОБА_3 № 2703/17/17 від 15 березня 2017 року, вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1, як власнику пошкодженого автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_2, складає 85 625,07 грн.
ПрАТ «Страхова Група «ТАС», де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача по справі, визнала зазначену вище подію страховим випадком та здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., що становить максимальний ліміт відповідальності страховика за збиток, заподіяний майну потерпілого.
Обов'язок по відшкодуванню різниці в сумі 35 625,07 грн. між загальним розміром спричиненого матеріального збитку (85 625,07 грн.) та лімітом відповідальності страховика за полісом АК/4517001 (50 000 грн.) покладається безпосередньо на винну в ДТП особу, тобто - відповідача.
За таких обставин, позивач вважає, що дані кошти мають бути стягнуті із відповідача, а тому він звернувся до суду про стягнення із ОСОБА_2 на його користь 36 625,07 грн. матеріального збитку, а також понесених судових витрат та витрати на правову допомогу (а.с. 3-5).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» про стягнення матеріального збитку - задоволені.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 35 625,07 грн., витрати на оплату експертного авто товарознавчого дослідження в розмірі 1000 грн., а всього стягнуто 36 625,07 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. та витрати на оплату послуг захисника в розмірі 5 100 грн., а всього стягнуто 5 740 грн. (а.с. 101-104).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 108-110).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 23 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова Група «TAC», був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4517001, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані із відшкодуванням шкоди, що може бути заподіяна життю, здоров'ю або майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого полісом транспортного засобу, тобто автомобіля "Лексус", д/н НОМЕР_3.
15 лютого 2017 року о 12-05 год. в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Лексус", д/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача, та автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля «РЕНО», д/н АЕ 0450 НІ, була спричинена матеріальна шкода.
Як свідчить висновок судового експерта автотоварознавця ОСОБА_3 № 2703/17/17 від 15 березня 2017 року, вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1, як власнику пошкодженого автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_2 складає 85 625,07 грн.
Оскільки учасники події дійшли згоди щодо обставин, причин, та умов скоєння ДТП, а також вини водія ОСОБА_2 в спричиненні збитку, згідно діючого законодавства було використано право складання спільного повідомлення (Європротоколу) про дорожньо-транспортну пригоду без виклику співробітників ДАІ, яке в подальшому було надано до страхової компанії.
Судом встановлено, що ПрАТ «Страхова Група «TAC», де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача по справі, визнала зазначену вище подію страховим випадком та здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., що становить максимальний ліміт відповідальності страховика за збиток, заподіяний майну потерпілого.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з доведеності позовних вимог та підтвердження належними доказами розміру заподіяних позивачу матеріальних збитків та витрат на правову допомогу, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків внаслідок ДТП на загальну суму 36 625,07 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5 100 грн.
З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
У пункті 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17 листопада 2011 року № 698 затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність її вини у скоєнні ДТП спростовується матеріалами справи, а саме: повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому зазначено, що вона визнає свою провину та яке власноруч нею підписане. Крім того, доказів на спростування даного факту відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач надав страховику зовсім інше повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке не відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011року №274/2011, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів, яким судом було надано обґрунтовану оцінку, та до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, колегія звертає увагу, що на підставі вищевказаного повідомлення страхова компанія визнала зазначену вище подію страховим випадком та здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., що становить максимальний ліміт відповідальності страховика за збиток, заподіяний майну потерпілого.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо незгоди з визначеним розміром матеріальної шкоди, встановленого висновком судового експерта автотоварознавця ОСОБА_3 № 2703/17/17 від 15 березня 2017 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначений у висновку розмір шкоди відповідачем не спростовано, правом звернення з відповідним клопотанням про призначення експертизи з метою встановлення дійсного розміру матеріальної шкоди відповідач не скористалася, розпорядившись своїми правами за ст.13 ЦПК України на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: