Провадження № 33/803/171/19 Справа № 208/7233/18 Суддя у 1-й інстанції - Ізотов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
19 лютого 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., за участю прокурора Панібрата В.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 172-6 КУпАП, -
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п"ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. Стягнуто судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, відповідно до витягу із наказу виконуючого обов'язки начальника Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 28.12.2016 №53 о/с «Про призначення персоналу» капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Південного районного сектору Кам'янського міського відділу з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
01.12.2006 ОСОБА_2 прийняв присягу працівника кримінально-виконавчої служби України.
10.03.2015 ОСОБА_2 ознайомився під підпис зі змістом Пам'ятки-застереження працівника Державної кримінально-виконавчої служби України про наслідки порушення вимог фінансового контролю.
Згідно наказу виконуючого обов'язки начальника Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 31.03.2017 року №164 о/с «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Південного районного сектору Кам'янського міського відділу з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, з 31 березня 2017 року за власним бажанням.
Трудову книжку ОСОБА_2 отримав 03.04.2017 та даний факт засвідчив своїм підписом в верхній частині титульного аркушу свого послужного списку.
03.04.2017 в Південно-східного міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 під підпис ознайомили з повідомленням про те, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», він як особа, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язаний наступного року після припинення діяльності, до 1 квітня подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до положення «Про Державну пенітенціарну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 225 Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері виконання покарань та пробації.
У відповідності до п.п. «д», п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Отже, ОСОБА_2 будучи особою начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
У відповідності до статті 1 вказаного Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1, ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Згідно абз. 2 п. 5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року, № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за №959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.
Будучи на посаді начальника Південного районного сектору Кам'янського міського відділу з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (у минулому 2017 році) ОСОБА_2, на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» двічі подавав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua, тобто даним фактом підтверджено обізнаність ОСОБА_2, з порядком роботи реєстру та його вміння користуватися ним при заповненні та подачі декларації.
Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua\search), встановлено, що ОСОБА_2 опублікував декларацію перед звільненням за період не охоплений раніше поданими деклараціями 14.06.2017 року.
Згідно з офіційною відповіддю голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак Н. М. від 02.03.2017 № 03-05/4886/17 на запит Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо роботи «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» дата публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» співпадає з фактичною датою подання суб'єктами декларування документів до «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
ОСОБА_2, звільнившись 31.03.2017 з посади начальника Південного районного сектору Кам'янського міського відділу з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, тобто припинивши діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 2 ст. 45 даного Закону, абз. 2 п. 5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 959/29089, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1, несвоєчасно, тобто 14.06.2017, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 поза межами строку його апеляційного оскарження звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, зокрема, просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови, ОСОБА_2 посилається на те, що повний текст постанови від 11 грудня 2018 року він отримав лише 13 грудня 2018 року, про що свідчить, його розписка.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КупАП.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що на час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, він не відносився до суб'єктного кола осіб, звідси не зрозумілим є фактичний матеріально-правовий аспект його корупційних дій. Також вважає, що прокурором не доведено, що він як особа, яка вже звільнилася, мав умисел спрямований на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес. Зазначає, що відсутність у нього умислу спрямованого на вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, свідчить про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, отже і складу адміністративного правопорушення. Акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не з'ясовувалось та не досліджувалось питання відсутності повноважень у Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на перевірку декларацій, та, на його думку, воно не має повноважень на здійснення перевірки декларацій. При цьому, звертає увагу, що перевірка щодо нього проводилась виключно працівниками Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протокол про адміністративне правопорушення. Разом із цим, зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно нього, відсутні докази затвердження та надсилання Національним агентством з питань запобігання корупції до Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України обґрунтованого висновку про порушення ним законодавства у сфері запобігання корупції, яке б могло бути правовою підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, також відсутнє звернення Управління захисту економіки до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо отримання відомостей про порушення ним вимог ЗУ "Про запобігання корупції". Окрім того, вказує, що не підтверджено жодним доказом отримання ним електронного цифрового підпису для подання декларацій. До того ж, йому були відомі рекомендації щодо технічного обмеження доступу в мережу інтернет через хакерські загрози вірусами, та ці обставини судом не були враховані.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який просив постанову залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з того, що копію оскаржуваного рішення ОСОБА_2 отримав 13 грудня 2018 року та звернувся до суду з апеляційною скаргою 19 грудня 2018 року, тобто в межах 10-денного строку, визначеного ст. 294 КУпАП.
За таких обставин, суд не вважає строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції пропущеним.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Згідно абз. 2 п. 5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року, № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за №959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.
Судом першої інстанції встановлено, що майор внутрішньої служби ОСОБА_2, який в силу вимог п.п. «д», п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом декларування, звільнившись згідно наказу виконуючого обов'язки начальника Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 31.03.2017 року №164 о/с «Про особовий склад» з посади начальника Південного районного сектору Кам'янського міського відділу з питань пробації Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України за власним бажанням та отримавши 03 квітня 2017 року свою трудову книжку, несвоєчасно, тобто 14 червня 2017 року, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 839 від 22 жовтня 2018 року та долученими до нього матеріалами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та наявність в його діях складу цього правопорушення, суд апеляційної інстанції не вбачає.
При цьому, суд виходить й з того, що ОСОБА_2 ані у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не надав жодних доказів, які б вказували на поважність причин несвоєчасного подання ним декларації та ставили б під сумнів законність судового рішення.
Надаючи оцінку доводам скарги ОСОБА_2 про те, що він після звільнення не є суб'єктом декларування, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки Закон України "Про запобігання корупції" розповсюджується також й на осіб, звільнених з посад уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Посилання ОСОБА_2 на те, що перевірка стосовно нього здійснювалась національною поліцією, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в силу вимог ст. 255 КУпАП цей орган уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, при апеляційному перегляді постанови не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст.ст.279, 280 КУпАП, а докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, та всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів, встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладені обставини, доводи ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими, тому його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 с.172-6 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко