Провадження № 22-ц/803/2991/19 Справа № 200/12582/18 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 27
19 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року про забезпечення позову
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення коштів та пені , -
У серпні 2018 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення коштів та пені.
01.08.2018 року разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, Приватному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», здійснювати нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по угоди/рахунку SAMDN03000151540494 від 14.04.2014 року, який відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» та прив'язаний до платіжної картки НОМЕР_1 виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_1, до закінчення розгляду справи по суті.
Дана заява обґрунтована тим, що 22.03.2018 року шістьма трансакціями з карткового рахунку позивача без її відома, участі та електронної ідентифікації були списані на інтернет-магазин WMUA кошти на загальну суму 48 937,12 грн. На вимогу позивача повернути безпідставно списані з карткового рахунку кошти відповідач відмовився. Крім того, на теперішній час відповідач продовжує нараховувати відсотки, пеню та штрафні санкції по картковому рахунку позивача на безпідставно списану з карткового рахунку суму 48 937,12 грн., якою позивач не скористувалась. Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року заява про забезпечення позову задоволена.
Забезпечено позов шляхом заборони Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) здійснювати нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по угоді/рахунку SAMDN03000151540494 від 14.04.2014 року, який відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» та прив'язаний до платіжної картки НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_1, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
В заяві про забезпечення позову, не зазначено, яким чином може бути утруднене та буде неможливим в майбутньому виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував, яка сама існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Разом з тим, згідно абзацу 3 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 року, ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову. Суд взагалі не зазначив доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.
Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року про забезпечення позову - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко