Провадження № 22-ц/803/2163/19 Справа № 190/731/18 Суддя у 1-й інстанції - Митошоп В. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 20.07.2006 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 28.02.2018 року утворилась прострочена заборгованість по кредиту, а саме: 2993,51 грн. - заборгованість по тілу кредиту; -114006,49 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; Загальна сума заборгованості складає 117000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1762 грн. 00 коп., сплаченого судового збору.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії заяви про видачу платіжної картки від 20.07.2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з терміном дії картки 24 місяці. (а.с.13-19)
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором від 20.07.2006 року станом на 28.02.2018 року складає 117000,00 грн., з яких: 2993,51 грн., - заборгованість по тілу кредиту та 114006,49 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. (а.с.7-12)
Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем остання проплата відповідачем здійснена 21.01.2014 року в сумі 1 коп.
Згідно ст.256 та ст.257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За правилом ч.4 та ч.5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У відповідності до ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції, висловленій в постанові №6-14цс14 від 19 березня 2014 року, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості остання проплата відповідачем здійснена 21.01.2014 року, з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності, він закінчився через три роки - 24.01.2017 року. Згідно поштового конверту (а.с.29), вбачається, що ПАТ КБ "Приватбанк» пред'явив позов 24.05.2018 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги банку про те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки банком було перевипущено кредитну картку для відповідача із терміном дії до 31.01.2017 року, не можуть бути прийняті до уваги, так як на підтвердження вищевказаного банком не надано суду належних та допустимих доказів.
Крім того, позивачем не надано самого оригіналу заяви про видачу платіжної картки та матеріали кредитної справи чим не виконано ухвалу суду від 04.07.2018р. ( а.с.48 ), також позивачем не надано жодного доказу того, що ним була проведена пролонгація кредитного договору від 20.07.2006 року, що кредитна картка перевипускалася на новий строк і була отримана відповідачем.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
Е.Л. Демченко
І.Ю. Ткаченко