Провадження № 22-ц/803/1768/19 Справа № 200/15594/17 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя задоволено.
Накладено арешт та заборонено будь-які дії по переоформленню автомобілів марки «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_3, номер кузову НОМЕР_4 та марки «Форд-Мондео» державний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_5, які зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_3 до закінчення вирішення спору по суті.
Заборонено державному підприємству «Сетам» проводити реалізацію автомобіля марки TOYOTA модель RAV 4, 2015 р.в., номер кузову: НОМЕР_6, державний номер: НОМЕР_7.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1, який не брав участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з наданих виділених матеріалів справи, у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (а.с.1,2).
Між тим, на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Дніпропетровській області перебувають виконавчі провадження №53177469 від 05.05.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18 380 877,32 грн. та №53177345 від 23.12.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 90 169,53 грн. та 15 993 974 грн.
У зв'язку з невиконанням добровільно рішення суду, державним виконавцем було розпочате примусове виконання рішення. А тому для задоволення кредиторських вимог ОСОБА_1 на майно сторін у даній справі було накладено арешт.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечуючи позов, у спосіб, визначений в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що стягувачем за виконавчими провадженнями, за якими державним виконавцем проводяться виконавчі дії щодо майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є ОСОБА_1 та не надав цьому належної оцінки.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було подано позову про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, а предметом даної справи є поділ майна подружжя.
Вирішуючи питання, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи та вимоги закону, не врахував, що можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням вказаних в ухвалі заходів забезпечення позову, права інших осіб, оскільки стягувачем за виконавчими провадженнями, за якими державним виконавцем проводяться виконавчі дії, є ОСОБА_1 та передчасно застосував обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, щодо якого проводяться виконавчі дії та шляхом заборони проводити реалізацію арештованого майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року - скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко
І.Ю. Ткаченко